Чому лісова галузь потребує підтримки

Новое Время 1

Нещодавно президент України Петро Порошенко заявив про необхідність стимулювання розвитку вітчизняної деревообробки з виготовленням продукції з високою доданою вартістю.

Він згадав про те, що темпи розвитку галузі не відповідають вимогам часу. У цьому контексті президент також наголосив на необхідності проаналізувати ефективність дії мораторію на вивезення лісу-кругляка, з огляду на те, що з припиненням вивезення лісу не відбулося різкого зростання завантаження українських деревообробних підприємств.

Комітет деревообробної та меблевої галузі Європейської Бізнес Асоціації вітає чітку і прогресивну позицію президента про підтримку вітчизняної деревообробки, але, на думку компаній-членів комітету, мораторій на експорт необроблених лісоматеріалів ще занадто рано оцінювати.

Введений восени 2015 року, мораторій повною мірою заробив (поширився на всі породи лісу-кругляка) тільки з 1 січня 2017 року. А значить, пройшло недостатньо часу для справедливої оцінки його ефекту.

При цьому вже зараз можна побачити певні позитивні зрушення: за інформацією представників галузі, вже вкладено понад 100 мільйонів євро інвестицій в створення нових і розширення наявних виробництв. Відомо, що більшість нових виробництв знаходяться на завершальних етапах пуско-наладки.

Таких інвестицій могло бути і більше, якби, починаючи практично з першого дня введення мораторію на різних рівнях влади не заявляли з певною регулярністю про необхідність його скасування. З огляду на це, деякі інвестори, навіть маючи підготовлені майданчики, не будують підприємства, в очікуванні, що мораторій ось-ось скасують.

Так, мораторій є дискусійним питанням і має як своїх прихильників, так і тих, хто виступає за його зняття. Вагомий аргумент останніх - введення мораторію було і залишається конфліктним по відношенню до зобов'язань, взятих Україною в рамках міжнародних угод.

При цьому введення мораторію за останній час було чи не єдиним кроком, спрямованим на вирішення проблеми з незаконними рубками деревини та забезпечення сировиною вітчизняних виробників, переорієнтацію експорту з деревної сировини на продукцію з високою доданою вартістю. Хоча європейські країни використовують більш ринкові інструменти для захисту та стимулювання розвитку своїх внутрішніх ринків.

Однак на даний момент, не дивлячись на дію мораторію, мають місце численні скарги з боку деревообробників на недолік ресурсу.

Так, сьогодні державні лісогосподарські підприємства значно зменшили рубки соснового пиловочника, що спричинило за собою дефіцит сировини для українських лісопильних виробництв. Гостро відчувається дефіцит фанерної сировини (береза, вільха), фанерні підприємства простоюють або працюють на половину потужності. Через нестачу вагонів навіть плитні виробництва не забезпечені сировиною для нормальної роботи. Крім того, експорт ділової деревини не припинився, а активно ведеться під виглядом інших лісоматеріалів, наприклад, паливних дров, на які не поширюється дія мораторію.

Погіршує ситуацію відсутність інформації про плани лісгоспів стосовно рубок, впроваджена нещодавно незручна система електронних торгів деревиною робить покупку сировини на аукціонах технічно складною і часто неможливою.

Очевидно, мораторій самостійно не може вирішити всі проблеми деревообробної галузі. Адже існують аспекти, які знаходяться за межами його впливу.

При відсутності стабільного доступу до сировинної бази будь-яка діяльність підприємств неможлива, незважаючи на дію мораторію. Сировинне забезпечення національних деревообробних підприємств залишається основним фактором, що визначає їх безперебійну роботу. У разі відсутності поставок сировини вітчизняними лісовими господарствами в повному обсязі деревообробна галузь України переживає стагнацію і поступово втрачає будь-які шанси на залучення нових інвестицій.

Чому ж так сталося? Очевидно, однією з головних причин є відсутність у держави стратегічного бачення як розвитку лісового господарства, так і деревообробної промисловості, а також постійні спроби отримати максимальний ефект у короткостроковій перспективі від продажу деревини.

Крім того, згадані галузі тісно пов'язані і взаємозалежні. Тому планувати розвиток і оцінювати їх ефективність необхідно в комплексі, не обмежуючись виключно обсягами заготівлі та обсягами продажу деревини. Треба розуміти, який саме ліс і з якою метою (для кого) ми садимо і вирощуємо. З розумінням цього прийде і розвиток як деревообробної промисловості, так і лісової галузі в цілому.

При наявності у деревообробних підприємств необхідної їм деревини в достатніх обсягах вони будуть вести нормальну роботу, створювати нові робочі місця, платити податки до бюджетів усіх рівнів та залучати інвестиції в галузь.

У зв'язку з цим, надзвичайно важливою є розробка і прийняття державної стратегії розвитку лісопромислового комплексу, яка в тому числі повинна бути спрямована на раціональне і ефективне використання деревини (насамперед, дефіцитної), враховувати фактичні об'єктивні потреби ринку в сировині і інтереси виробників.

Це дасть можливість державі робити ставки на виробництво конкретної продукції, необхідної на внутрішньому і світовому ринках. А також забезпечить стабільний дохід від даної діяльності для підприємств і позитивний соціально-економічний ефект для держави в цілому.