Бунт, який лопнув. Чому в Ірані раптово почалися і так само раптово припинилися масові протести

Новое Время 3
Бунт, який лопнув. Чому в Ірані раптово почалися і так само раптово припинилися масові протести

Релігійно-олігархічний Іран пережив масові заворушення, які мало не завершилися для влади крахом.

Повсталих бідняків, що ревно вірять в Аллаха і до смерті бояться американського впливу, зупинило тільки те, що їх протести підтримав Дональд Трамп, пише журнал Новое Время.

За "межею курки"

"В Ірані немає межі бідності, є межа курки". Цей жарт місцевих блогерів давно вийшов за межі інтернету, ставши частиною реальності — спочатку економічної, а потім і політичної. Здатністю купити цей недорогий замінник м'яса визначається, бідна людина чи ні.

Після введення міжнародних економічних санкцій на початку поточного десятиліття курс місцевої валюти – ріала – каменем пішов вниз. Корми в Ірані імпортні, тому курка подорожчала в рази, позбавивши переважну більшість жителів країни найпростішого джерела білка. У суспільстві почало зростати невдоволення.

Уряд пішов на екстрені заходи: в державних магазинах курятину продавали за зниженими цінами після пред'явлення документів. Найбіднішим стали роздавати "курячі" субсидії.

Справа дійшла до смішного: в кіно і по телебаченню заборонили показувати сцени з багатими трапезами. Цензори лютували, вирізаючи з фільмів і передач курячі грудки і стегенця.

За наступні кілька років ситуація стабілізувалася, але все ще була далека від ідеальної: за "межею курки" стабільно перебували більше половини жителів країни. Нинішній президент Хасан Роухані в 2013 році отримав цей пост багато в чому завдяки обіцянці домовитися про зняття санкцій і повернути курятину на столи співгромадян.

У 2015 році йому це вдалося. Тегеран уклав з постійними членами ООН та Німеччиною угоду: відмова від ядерної програми в обмін на зняття санкцій. Економіка трохи ожила, але полегшення іранці не відчули.

Державно-олігархічний капіталізм

За роки після Ісламської революції 1979 року в Ірані з'явилося нове покоління лідерів, які використовують релігію не стільки для наповнення благодаттю душ співгромадян, скільки для наповнення своїх кишень їх грошима.

В країні виросла ціла система державно-олігархічного капіталізму, в якому всі найбільш прибуткові галузі економіки опинилися в руках двох категорій громадян: родичів вищого духовенства і "сторожових псів" режиму – генералів Корпусу вартових Ісламської революції (КВІР). Це щось на зразок воєнізованого КДБ.

Нових олігархів така ситуація, зрозуміло, влаштовує, але ось економіка в таких умовах нормально розвиватися не може. Відсутність чесної конкуренції призводить до падіння продуктивності праці, збільшення витрат, нестачі інвестицій та загальної деградації.

При цьому в неефективні й застарілі підприємства потоком лилися державні субсидії, які тут же освоювали їх господарі.

Тих підприємців, хто намагався домогтися успіху за рахунок інновацій і невтомної праці, виловлювали, бізнес відбирали, а самих саджали. Їм – покарання, іншим – наука. На цю систему економічних відносин зняття санкцій ніяк не вплинуло.

Реформи президента Роухані

Президент Хасан Роухані, якого зазвичай називають "помірним" і навіть "реформатором, що протистоїть консерваторам", швидко зрозумів, що ця дорога веде в економічну прірву. Причому падіння економіки повісять саме на нього, оскільки за економіку в Ірані відповідає президент.

Він зважився провести обережні реформи.

У 2017 році Роухані оголосив про введення заходів жорсткої бюджетної економії, зниження і скасування ряду державних субсидій для збиткових підприємств і громадян (включно з "курячими"), а також про підвищення державних відпускних цін на паливо і одночасне підвищення податкової дисципліни.

Результати були миттєвими. Інфляція скоротилася з 40% до 12% річних. Компанії Renault і Total оголосили про готовність вкласти в іранську економіку по кілька мільярдів євро кожна. У Тегерані ожив дрібний і середній бізнес, в економіку потік невеликий поки що струмочок внутрішніх інвестицій. Середній клас, в основному сконцентрований в Тегерані, зітхнув вільніше.

Реформи Роухані призвели до того, що найбідніші жителі Ірану стали жити ще бідніше/Фото: EPA

У той же час найбідніші жителі Ірану стали жити ще бідніше, збиткові заводи почали закриватися, число безробітних – рости. Підвищення вартості палива призвело до зростання цін в магазинах.

Намагаючись убезпечити себе від народного гніву, президент пішов на безпрецедентний крок. У бюджеті 2018 року вінвперше розкрив інформацію про те, скільки державних грошей іде на підтримку олігархів, на роботу релігійних установ і на Корпус вартових Ісламської революції.

Суспільство, дізнавшись правду, прийшло в стан легкого шоку. Йшлося про десятки мільярдів доларів.

Крім того, з'ясувалося, що багато іранських фінансових пірамід, куди бідняки несли свої заощадження, створювалися і працювали за участю богоподіюних аятолл з числа вищого духовенства.

Протести, що вириваються з-під контролю

І тут почалося щось дивне. Ціни на злощасну курку підскочили на 50%. (Зайве нагадувати, що стратегічний для Ірану ресурс виробляється в основному на агрокомплексах місцевої олігархії). Тут же масово посипалися піраміди. Народ прийшов у стан крайньої нервозності.

Перші протести почалися 28 грудня в Мешхеді – місті, населення якого в більшості своїй складають ревно віруючі. Багато з них від зорі до зорі гарують на заводах, отримуючи за це близько $350 в місяць.

Тисячі людей вийшли на вулиці і тут же висунули головне своє гасло: "Смерть Роухані!". Зазвичай непримиренна до демонстрантів поліція і басиджі (місцеві тітушки) спокійно спостерігали за тим, що відбувається.

Сигнал про те, що "можна", багаторазово посилив активність демонстрантів. На наступний же день збунтувалася вся країна. І тут "щось пішло не так".

Відчайдушні злидні й відсутність будь-яких перспектив у провінційних бідняків у поєднанні з ненавистю до "жируючих" класів швидко збили протесту приціл. Почавши з Роухані, демонстранти почали вимагати "смерті" взагалі всім – бізнесменам, депутатам, міністрам, олігархам, чиновникам, Корпусу вартових, Росії, США і, як наслідок, – великому аятоллі Алі Хаменеї – людині, яку вони резонно назвали "диктатором".

У Тегерані вирішили: пора закінчувати. Верховному лідеру, що задоволено мовчав на самому початку цієї історії, довелося оголосити, що те, що відбувається – це результат "змови іноземних спецслужб".

Алі Хаменеї звинуватив у організації протестів "ворогів Ірану"/Фото: EPA

Дональд Трамп вперше публічно зацікавився іранськими справами 1 січня. У своєму Твіттері він написав, що влада "грабує Іран", тому "настав час змін!". Ще кількома твітами він пояснив свою позицію. Він похвалив простий народ за "повстання проти жорстокого і корумпованого режиму". "Америка дивиться!" – багатозначно додав Трамп.

Синхронно з ним виступив прем'єр-міністр Ізраїлю, записавши телезвернення до іранців, озвучене на фарсі. Тут Біньямін Нетаньяху повторив тези Дональда Трампа, пообіцявши іранцям дружбу зі своєю країною після повалення чинної в Тегерані влади.

Про кращий подарунок до Нового року іранська влада не могли і мріяти. Вони тут таки стали транслювати заяви Трампа і Нетаньяху на всіх національних каналах. З точки зору іранської влади, більш наочного доказу втручання США й Ізраїлю в справи своєї країни бути не могло.

І тут релігійна провінційна біднота і не дуже освічений робітничий клас – це саме ті люди, які десятиліттями на мітингах з піною на вустах кричали "Смерть США!" І "Смерть сіонізму!" – біли спантеличені.

Демонстранти, що зі школи вірили в "зловісну антиіранську всесвітню змову", з подивом і жахом усвідомили себе кимось на кшталт знарядь її виконання. Повстання закінчилося так само раптово, як і почалося.

Читайте повний текст матеріалу в свіжому номері журналу Новое Время - №1 від 12 січня 2017 року