Що мені подобається в США, а що — дратує. Блог української журналістки

Новое Время 1
Що мені подобається в США, а що — дратує. Блог української журналістки

Комфортним життя в Америці роблять маленькі щоденні дрібниці. Але є й такі речі, які дратують.

Звучить смішно, але роки тому в Києві я взяла за звичку носити з собою хусточки (раптом нежить), пляшечку з рідким милом та засіб для дезінфекції рук (у громадських вбиральнях може не бути), пляшку з водою (не всюди знайдеш чи купиш). Я живу у США майже рік, але досі не можу позбутись цих звичок, хоча тут все це не потрібно.

Якимось загадковим чином лише за кількасот років існування «країна іммігрантів» змогла побудувати середовище, де щойно розберешся в місцевих порядках, і жити стає надзвичайно зручно.

Ненавидите, коли хочете розрахуватись у магазині якомога швидше, а черга, яку ви обрали, як навмисне, наче перед кінцем світу, та ще й касир пішов зважувати помідори? Рішення є. В Америці покупці майже всюди шикуються до кас в одну чергу: хто у черзі перший, той іде до каси, що звільнилась. Виходить набагато швидше.

Або хочете мінімізувати спілкування з касиром? Є каси самообслуговування. У нас вони лише з’являються, а тут це уже давно не новина. Може, не хочете стояти в черзі за кавою в кав’ярні? Замовляйте і платіть по мобільному додатку, а в кав’ярні просто заберіть готову.

Неймовірно дивують американці своєю звичкою притримувати все у роті, коли руки зайняті

Не любите носити готівку? Картки приймають усюди: від державних установ до звичайних ринків. Чек за обід великої компанії без проблем можна розбити по стравах і напоях на стільки людей, скільки треба. Скуповуєтесь компанією на пікнік? Можете попросити касира розбити всю суму в чеку на дві-три картки.

А що як кредитку треба нову, а в робочі години до банку потрапити не можете? Вам відправлять її поштою. Туди ж, прямо під двері квартири або в спеціальну кімнату для посилок, зробить доставку Amazon. І не треба сидіти вдома й чекати кур’єра, чи стрімголов бігти з роботи, бо оператор інтернет-магазину ніколи не може сказати точний час доставки. І ні, якщо це пристойні район і будинок, то ніхто вашу посилку не вкраде, навіть якщо вона коштує $200.

Невдоволені якістю доставлених товарів, або просто перехотіли? Завжди можна відправити посилку назад й отримати повне відшкодування. Треба просто роздрукувати спеціальний штрих-код, наліпити на коробку й віднести у найближче поштове відділення.

Із гігієною у американців окремий роман. Всі дуже дбають про чистоту рук. Так звані «санітайзери» для рук тут випускають навіть у формі веселих брелків на сумку. В переважно чистих і оснащених усім необхідним туалетах завжди є столик для батьків із немовлятами, а ще є спеціальні широкі й зручні кабіни для людей, що пересуваються на візку. А ще я тут швидко поборола свою шалену відразу до біотуалетів – навіть під час масових заходів їх міняють і чистять, а всередині є дезінфектор для рук.

Існують й інші крайнощі. Неймовірно дивують американці своєю звичкою притримувати все у роті, коли руки зайняті. От бачиш дівчину, добре вдягнену, яка обома руками копирсається у своїй недешевій сумці, а в роті при цьому тримає телефон чи гаманець. А як же мікроби, які вона стерла цим самим «санітайзером» з рук, а потім повернула гаманцем у роті?

А ще обурюють люди, які не знімають взуття в чужому домі. Причому, на моєму досвіді, багаті білі американці роблять це частіше – як у себе вдома, так і в гостях. Ніяк не можу витерти з пам’яті епізод, коли молодий ввічливий хлопець із Кремнієвої долини заліз у кросівках на білий диван друзів — без жодної поганої думки, бо просто так звик!

А підлітки, які із ногами забираються на сидіння метро? Спершу в мене мало око не сіпалось. Та й узагалі американці, розбалувані власними автівками, зовсім не вміють нормально їздити у громадському транспорті. Вони ніколи не знімають рюкзаки й величезні сумки і штовхають інших, навіть не помічаючи цього.

При цьому кожна станція метро обладнана ліфтами. А це означає, що підземкою можуть користуватись батьки з дітьми у візочках, люди з інвалідністю, велосипедисти. Так, існує метро, куди пускають з велосипедом. А ще у всіх міських автобусів є кріплення для двох велосипедів, а для літніх і людей з дітьми автобус щоразу буквально «присідає» на спеціальному гідравлічному механізмі.

Таких необхідних речей в Америці безліч. Наприклад, в офісних будівлях і торгівельних центрах на вході висять прозорі пластикові пакети для мокрих парасольок. «Будь ласка, залишайте підлогу сухою», — пишуть на табличках поряд. Найімовірніше це роблять, щоб убезпечити себе від судових позовів людей, які можуть послизнутись на калюжі на мармуровій підлозі. Але хіба не байдуже, в чому причина, якщо ці «дрібниці» роблять життя мільйонів людей кращим?

Текст публікується з дозволу автора

Оригінал

Новое Время запрошує на лекції наших відомих колумністів Діалоги про майбутнє. Детальна програма тут

Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Мнения Нового Времени

Більше блогів тут