Андрій Бондар: Письменник бере на себе роль людини, яка не боїться постійно висловлюватися

ZIK 2

Пропаганда – це завжди дія, яка виходить з якогось центру, який має якусь програму, стратегічне бачення майбутнього. Проблема нашої держави в тому, що вона не вміє комунікувати. Держава в особі президентської адміністрації, її прес-служби, в особі самого президента не здатна комунікувати з народом. Тому виникає певна лакуна у цій сфері. Відтак моральна відповідальність покладається на людей, яким люди ще довіряють. І це люди зі сфери релігії, літератури.

Про це у Львові на Форум видавців під час дискусії на тему література і пропаганда сказав перекладач, письменник, громадський діяч Андрій Бондар.

За його словами, письменник бере на себе роль людини, яка не боїться постійно висловлюватися. «В авторських колонках письменники не можуть стояти осторонь політичних проблем, які їх зачіпають. І це така пропаганда мимоволі. Загострення тем, які ділять аудиторію на дві групи – це завжди війна між своїми. В ній іноді гинуть здорові ідеї, псуються стосунки між людьми. Це гарячий процес, добре, що він є, але погано, що тільки він є. Нам бракує якоїсь чітко вираженої державної стратегії, її нема. За відсутності державної пропаганди ми стаємо пропагандистами. З початку війни я написав книжку, яка всуціль складається з громадянської лірики. Але я писав її для того, щоб у той час не збожеволіти. Не завжди кажеш те, що хочеш сказати – є щось сильніше. І це проблема нещасних беззахисних письменників, які наражаються на осуд, остракізм, жорстку критику. Але це треба спокійно сприймати, пережити і не давати цьому себе вбити», – зазначив Андрій Бондар.

Частково з ним не погодився видавець Ростислав Семків, який вважає, що зараз, принаймні, робляться спроби покращити комунікацію влади і громадськості. «Ситуація поволі нормалізується. Є нарікання, що міністерство інформації погано працює, але його створення – це вже спроба зробити такий крок, щоб була пропаганда цінностей, на які ми погоджуємося», – сказав Ростислав Семків.

Поетеса, громадська діячка Олена Герасим’юк під час свого виступу послалася на думку голови Державного комітету телебачення і радіомовлення Сергія Костинського – мовляв, якби в Україні була інституція, яка би займалася лише пропагандою, то ми б нічим не відрізнялися від Росії. «Державне право на масову думку не має бути абсолютним. За протекцією Мінінформації постало кілька телевеж на лінії розмежування, в тому числі військове радіо та телебачення, яке підпорядковане Міністерству оборони і має частоти не лише в ті міста, які підконтрольні українській армії, але і на непідконтрольні території. Відгуки, які надходили з тимчасово окупованих територій, нас тішили, бо правдива інформація (без пропаганди) про ситуацію на фронті подається цим людям і в них з’являється надія», – зазначила Олена Герасим’юк.