Французький Донбас. Про дурні імперські апетити та ненависть до сусідів, – точка зору

Новое Время

22_n

Цьому полотну 130 років. Його автор Альбер Бетан'є виріс у Лотарінгії, але коли німецькі сусіди її відтяпали у 1871-му, перебрався до Парижа. А ще через 16 років написав цю роботу. Рядова французька школа для хлопчиків. Вчитель географії показує на карті чорну пляму - власне, Лотарінгію і Ельзас. Учень стоїть у формі шкільного батальйону, бо заняття з військової підготовки були обов'язкові. Он і сигнальний барабан у лівому кутку, і багнети - у правому. Однокласник у білому мундирі з медаллю Почесного легіона - мабуть батькова.

На скляній стіні – карта облоги Парижа німцями. Тоді вони кілька тижнів били по місту з важкої артилерії Круппа. Полягло 47 тис. мирного населення. І все тільки для того, щоб німецькі війська змогли переможно пройтися паризькими бульварами. Перерву зробили, коли прусського короля Вільгельма висвячували на кайзера у Версалі. Це було нечувано. Все одно, якби Кирило Гундяєв вінчав на царство Путіна у нашому Софійському соборі.

Франко-прусська війна була короткою, і на тлі глобальних конфліктів про неї забувають. Однак вона дуже важлива, бо вона про те, як через імперські апетити політиків гине купа простих людей. І звісно вона багато в чому нагадує нашу теперішню ситуацію.

Наступні сорок з гаком років французи житимуть з лютою ненавистю до своїх сусідів

Війну спровокував Бісмарк. Він – канцлер, тобто прем’єр-міністр, а ходив на людях у військовій формі. Саме він відредагував телеграму Вільгельма французькому послу Бенедетті, з яким він той розмовляв у Емсі. Точніше викинув перше речення з тексту депеші: «Подальші переговори пройдуть у Берліні. Ще раз зустрічатися з вами особисто я не буду». А йшлося про те, що наступна розмова стосовно претензій родича Вільгельма на іспанську корону, яку він і не дуже хотів, пройде у розширеному складі німецької сторони. На ранок берлінські газети сповістили про ту депешу. І у бісмарковому варіанті все звучало так, ніби німці тупо послали французів за призначенням.

Честолюбний Наполеон ІІІ оголосив Пруссію війну, до якої вона вже кілька років готувалася. Бої почалися на землях Франції в кінці літа, а в середині вересня Бісмарк полонив Наполеона і підійшов під стіни Парижа. По суті, все виглядало як посадовий і військовий злочин з боку прусського канцлера. Йому хотілося створити імперію, і яка її буде ціна – не турбувало. Тим більше, що Бісмарку йшлося про Ельзас і Лотарінгію, до яких згори він затребував п’ять мільярдів франків золотом.

Але головне – наступні сорок з гаком років французи житимуть з лютою ненавистю до своїх сусідів. І виховають у своїх дітях і онуках гостру потребу реваншу. Теж за будь-яку ціну.

Далі будуть і Перше, і Друге світові безумства. Зокрема й через ту чорну пляму.

Майже сто років французи і німці жили із взаємною огидою один до одного. Навіть коли уклали Римський договір, яким започаткували Євросоюз, емоції ще довго не вгавали.

А тепер – парадокс. Зараз полотно Бетан'є – у Берлінському історичному музеї. Воно там як нагадування німцям про безумство, у яке їх вплутали немудрі політики.

Звичайно це ще історія і про нас з Росією. От можна уявить собі зараз, що наша огида до них обернеться на милість? Як можна мати щось спільне з народом, який дозволяє керувати собою параноїкам? Але колись-таки путінська підлість теж забудеться, як і бісмаркова. Жаль не за нашого життя.

Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Мнения Нового Времени