Олександр Данченко: "Цифрові технології безпосередньо впливають на якість життя та економіку". Розмова з Олександром Данченком

ZAXID.NET 2

Олександр Данченко, голова Комітету Верховної Ради з питань інформатизації та зв’язку, активно працює над тим аби Україна швидше стала цифровою. Що це означає для пересічного громадянина та скільки це буде йому коштувати – в інтерв’ю ZAXID.NET.

Не одне десятиліття ми жили з постулатом, що Україна це аграрна країна і за аграріями майбутнє. Що змінилося тепер?

Змінилося те, що у аграріїв з’явилася галузь-конкурент за пальму першості – і це ІКТ (інформаційно-комунікаційні технології – ред.). Принаймні в експорті ІТ посідає друге місце після агро. Власне кажучи ми не говоримо про змагання, ми говоримо про зміну мислення та зміну підходів до організації всіх без виключення процесів.

Якщо ми вже почали з аграріїв, то їх майбутнє також в ІТ. Інноваційні рішення для агро – це зараз популярна та багатомільярдна тема. Існує безліч стартапів, покликаних автоматизувати щоденну роботу, аналізувати big data для покращення всіх показників. Селекціонери, технологи, біологи працюють спільно з ІТ-фахівцями над розробкою інновацій. Сьогодні активно використовується картографія, над дослідженням місцевості працюють дрони. Аграрій може отримати цифрову карту, на якій будуть позначені здорові ґрунти, пошкоджені, навіть будуть позначені місця, де живуть гризуні. Цифрова карта оновлюється за потреби.

Завдяки дронам можна досліджувати ступінь визрівання рослин, або де потрібні добрива і т.д. Мені дуже подобаються smart рішення, наприклад розумна теплиця, яка сама коригує температуру, період поливу, сигналізує про пошкодження або дозрівання овочів. І таких прикладів багато і на щастя, не лише в агросфері.

А якщо говорити не про окремі сектори економіки, а про цілі міста. Як швидко в Україні може з’явитися smart city?

Це надзвичайно болюча для мене тема. І мій біль лежить в декількох площинах. По-перше, минулого місяця я був із робочим візитом в Кореї і на власні очі бачив и своїми ногами ходив по тих smart city. Україна ще досить далека від того. Відразу скажу, що наше щастя в тому, що є волонтери, цифрові євангелісти, які намагаються хоча б точково впроваджувати розумні проекти в своїх містах. Однак, щоб технологія «розумного міста» працювала повноцінно і з користю для містян і влади, це повинна бути єдина інфраструктура. Власне, для розвитку smart city необхідно виконати три умови: загальнодержавна стратегія впровадження та розвитку розумних технологій; наявність безперебійних та безпечних каналів зв’язку, які б однаково працювали будь-де на вулиці та в приміщенні; третє це мобільні пристрої, які без участі людини завдяки каналу зв’язку будуть приймати та передавати інформацію. В контексті smart city такі пристрої – це gps-датчики громадського транспорту, датчики вуличного освітлення, камери спостереження, роботизовані системи керування рухом на дорогах і т.д.

Тепер покроково. Державна стратегія – вона буде відсутня до тих пір, поки в середині держави відсутній відповідальний за проведення цифрових реформ. Якщо взяти до прикладу ту ж Корею, то їхня цифрова стратегія з’явилася ще у 1981 році, над її розробкою та подальшою імплементацію працювало окреме державне відомство. В Україні це питання політичної волі. Поки що поняття «цифрова економіка» використовується як красивий політичний лозунг.

Друге – інфраструктура. В Україні будівництво інфраструктури – це питання роботи з внутрішнім інвестором та впровадження проектів приватно-державного партнерства. Державі немає сенсу вкладати кошти в розвиток телекомунікаційних мереж, це абсурдно з усіх точок зору. Держава, в особі того майбутнього цифрового відомства, повинна сісти за стіл переговорів з найбільшими операторами та запропонувати програму партнерства. Бізнес отримує чіткі завдання з розгортання мереж, включаючи важкодоступні географічні регіони, є терміни та ринкова вартість будівництва таких мереж. Чому ринкова? Тому що бізнес, як внутрішній інвестор, повинен розуміти що отримає взамін, як поверне собі витрати. Варіантів безліч: від пільгових умов на отримання землі для будівництва науково-дослідних центрів, до впровадження тих же проектів smart city.

Що стосується третьої умови – мобільних пристроїв, то тут ринок розвинеться сам. Компанія Еріксон у своєму звіті спрогнозувала, що до 2022 року у світі буде 29 млрд розумних девайсів.

Все ж таки, давайте перелічимо елементи smart city?

Їх неймовірна безліч. Окрім тих, що я перелічив і найбільш реальні для України у найближчі 3-5 років – це розумний громадський транспорт з електронним квитком, частково елементи eHealth разом з телемедициною, цифрові паркувальні майданчики (у мобільному додатку можна бачити де в місті є найменш завантажені майданчики), системи освітлення, системи відео спостереження та автоматизація комерційних та житлових будівель.

Нещодавно Ви разом з колегами раділи прийняту закону про електронні довірчі послуги. В чому його важливість та чому така велика увага йому приділяється?

Це практично один з основних документів для розвитку цифрової України. По своїй суті електронні довірчі послуги забезпечують взаємодію людини із оточуючим середовищем без прямого контакту, а завдяки електронній комунікації. На прикладах: не потрібно йти за довідкою до ЖЕКу або міської адміністрації, зайшли в особистий кабінет, маючи електронний цифровий підпис (ЕЦП), і всі операції виконали там. Або наприклад людині не подобається постачальник будь-яких послуг, від них також можна відмовитися сидячи вдома, підтвердивши свій намір ЕЦП. Аби довго не перелічувати, скажу так, що в кожного з нас з’явиться цифровий ідентифікатор (ключ), він є унікальним та закодованим, завдяки якому можна буде проводити будь-які дії та операції (в майбутньому брати кредити, проводити операції з нерухомістю) не виходячи з дому.

Ще одна унікальність для України – це технології BankID та MobileID. По суті вони можуть замінити собою паспорт, банківську картку та виступати повноцінним ідентифікатором особи. На практиці це виглядає так: без зміни телефонного номера, користувач може отримати нову SIM-картку, на яку вже буде записаний ЕЦП.

І все. Для користування будь-якою електронною послугою, необхідно буде просто ввести логін/пароль на своєму смартфоні і все.

Цей же закон дозволить активно розвивати мобільні фінансові послуги, а це новий потужний ринок для інвестицій та розвитку старт-апів. Як ми бачимо в умовах цифрової економіки, смартфон перестає бути виключно засобом зв’язку.

Ви дуже багато говорите про цифрову економіку, що конкретно вона дасть Україні?

Розвиток інноваційного сектору це багатовекторний процес і його можна розглядати як точково, так і глобально. По-перше, ІТ-продукти – це віртуальні речі, а отже не потрібно витрачати кошти на їх зберігання на складі та логістику. Відсутнє поняття строку придатності, а відповідно немає витрат на утилізацію.

Цифрова країна – це надзвичайно м’який клімат для інвесторів, а Україна має ще одну перевагу – це вигідне географічне положення між Сходом та Заходом. За умови прийняття та імплементації цифрового законодавства, ми можемо розраховувати на мільярди доларів інвестиційних надходжень, і це не говорячи про опосередковані прибутки у вигляді створення робочих місць, сплати податків у місцеві бюджети. Це проекти з будівництва трансконтинентальних каналів передачі даних, або будівництва центрів обробки даних для таких світових корпорацій як Google.

Важливим є питання зовнішньої репутації України. Я гадаю, що не варто говорити про корупцію, бюрократизм, закритість влади. Так от цифровізація державних послуг на всіх рівнях сигналізує про прозорість та підзвітність влади на всіх рівнях.

Я не буду замовчувати той факт, що на початкових етапах впровадження елементів цифрової економіки буде потребувати значних фінансових коштів. Однак це ті інвестиції, які окупляться в проміжок 3-5 років, а вигоди незліченні.

Я би також порадив молодим людям, школярам, які сьогодні обирають майбутній фах, звернути увагу на цифрові професії. Наприклад ІоТ інженер, або фахівець з кіберзахисту. Завдячуючи приватним ініціативам, зараз в Україні розвиваються школи, які дають можливість перекваліфікуватися або ознайомитися з професіями. Ще й досі в світі цінується українська вузівськи система підготовки ІТ-фахівців. Недарма, Україну називають кузнею кадрів.

Нескладно здогадатися, який бізнес буде розвиватися у найближчому майбутньому – все, що пов’язано з приставкою цифра…

Будь-який бізнес може розвиватися, якщо буде відповідати вимогам часу. Ми власне з цього і почали на прикладі агросектору. Питання на скільки швидко великі підприємства, особливо державні зможуть трансформуватися та впровадити ІТ-технології у повсякденну роботу.

Інтернет речей неминучий і роботизація, особливо у промисловості, сфері обслуговування неминуча. Все це покликано полегшити життя нам з вами, підвищити його якість. І наше завдання сьогодні полягає в тому, аби це відбулося якомога швидше.