Президент з м'ячем. Знаменитий футболіст Джордж Веа з третьої спроби очолив Ліберію і пообіцяв витягнути її з убогості

Новое Время 6
Президент з м'ячем. Знаменитий футболіст Джордж Веа з третьої спроби очолив Ліберію і пообіцяв витягнути її з убогості

Джордж Веа, футбольна зірка 1990-х, любитель спорткарів і громадський активіст, з третьої спроби очолив злиденну Ліберію, пообіцявши їй дороги, енергопостачання, доступні освіту й медицину, а також інші блага цивілізації, яких тут все ще немає, пише журнал Новое Время

У другому турі президентських виборів свої голоси за Веа віддали 61,5% ліберійців, тоді як за його суперника – 73-річного віце-президента Джозефа Боакая – всього 38,5%.

Шлях до успіху

Джордж Веа народився в родині механіка та продавщиці, які незабаром після його появи на світ розлучилися і передали малюка на виховання бабусі по батьківській лінії. Разом з дванадцятьма іншими своїми братами і сестрами він жив у її халупі в бідному передмісті столиці Клара-Таун. Щоб заробити, продавав попкорн, збирав пляшки, а розважався, ганяючи босоніж саморобний ганчір'яний м'яч.

"У мене було важке дитинство; поки я ріс, ситуація ставала настільки непростою, що мені було важко платити за навчання в школі", - згадує Веа.

До слова, старшу школу він так і не закінчив. Підлітком Веа почав грати в ліберійській футбольній лізі і залишив навчання, бажаючи зосередитися на спорті. Пізніше знайомі футболіста відзначать: цілеспрямованість у поєднанні з талантом допомогли Веа вибратися з бідної африканської провінції.

Сходження Веа на олімп світового футболу почалося, коли йому виповнився 21 рік і він разом з ліберійською командою вирушив на гру в Камерун. Там його запримітив футбольний менеджер і тренер Арсен Венгер. Він забрав перспективного форварда в Європу, де той став грати у складі футбольного клубу Монако, а потім і в інших відомих командах.

У 90-х роках ліберійський нападник одягав форму найкращих європейських футбольних клубів: французьких ПСЖ і Олімпік Марсель, італійського Мілана, англійських Челсі і Манчестер Сіті, і кожен раз демонстрував блискучі результати на полі. Зігравши за ці команди в 314 матчах різних турнірів, він забив в цілому 115 голів.

У Ліберії Джордж Веа - живе втілення мрії багатьох співгромадян/Фото: EPA

У 1995-му він став першим і досі є єдиним африканським футболістом, удостоєним Золотого м'яча, а також отримав звання найкращого гравця року за версією міжнародної федерації футболу FIFA.

"Я був гордий як ліберієць і гордий як африканець, - згадує, як отримував нагороду, Веа. - Я відчував гордість за те, що помістив Африку на [футбольну] карту".

Причому колишні колеги по європейським клубам стверджують: Веа ніколи не страждав на зіркову хворобу. Хоча й не відмовляв собі в спортивних автомобілях і розкішних апартаментах. І для своєї родини він придбав віллу на березі океану у Флориді. Одружився Веа на початку 90-х з уродженкою Ямайки Клер Дункан. У пари народилося троє дітей, причому всі вони вже спробували свої сили в спорті.

Сам глава сімейства донині не втрачає інтересу до спорту. "Сьогодні я дивлюся футбол по телевізору, як і будь-який інший 50-річний чоловік, - заявив він в одному зі своїх інтерв'ю. - Насправді я жартую: я досі в досить хорошій формі, щоб грати. Кожен день о 8 ранку я ходжу в тренажерний зал, щоб бути у формі".

Зі спорту в політику

У 90-ті роки, перебуваючи на піку футбольної кар'єри, Веа не залишався байдужим до того, що відбувається в Ліберії. Він виступав з критикою президента Чарльза Тейлора, при якому розросталася корупція і почалася друга громадянська війна. Він навіть особисто надавав Ліберії гуманітарну допомогу і публічно виступав за введення миротворчих сил ООН, а коли це сталося, займався організацією процесу роззброєння.

У 1997 році Веа став послом доброї волі UNICEF і почав поступово обростати політичними зв'язками. Не забував він і про розвиток футболу в рідній країні: виділяв кошти на спортивні стипендії та футбольні програми, матеріально підтримував національну збірну, щоб та могла виступати на міжнародних чемпіонатах.

У 2003 році Веа завершив свою кар'єру в ОАЕ в клубі Аль-Джазіра, повернувся на батьківщину і з головою поринув у політику. Через два роки у нього вже була власна партія Конгрес за демократичні зміни (CDC), від якої він балотувався на президентських виборах 2005 року.

"У мене немає досвіду, але є добрі наміри, - заявляв тоді Веа. - Хочу, щоб у людей в Ліберії була електрика і освіта".

Ці обіцянки знайшли відгук не тільки в серцях фанатів футболіста: в першому турі йому вдалося отримати майже 30% голосів, однак у другому турі верх взяли досвід і освіта - Веа обійшла випускниця американського Гарварда Елен Джонсон-Серліф.

Президентські вибори-2017 у Ліберії

"Тоді ліберійці врахували, що Джонсон-Серліф добре освічена і має досвід роботи в уряді на посаді міністра фінансів", - пояснює 30-річний Еммануель Тогба, економіст з Монровії.

Екс-футболіст виніс урок зі свого програшу: вже до 2007 року він закінчив коледж, а ще через чотири роки - факультет бізнес-менеджменту в DeVry University в Майамі. У 2011-му партія Веа висунула свого кандидата на чергових виборах президента, але виборці знову віддали перевагу Джонсон-Серліф. За словами Тогба, тоді його співгромадяни жадали продовження реформ, які вона почала.

Проте Веа не здався. Властива йому наполегливість, яка допомагала досягати високих результатів у спорті, стала в нагоді в політиці. "Коли я починав свій шлях як професійний футболіст, я чув той же негатив, - згадує Веа. - Тепер ті, хто говорив, що я стану провалом, звуть мене босом".

У 2014 році Веа був обраний на свій перший високий державний пост - сенатора провінції Монтсеррадо, куди входить столиця Монровія. А через три роки очолив країну.

"Я вважаю Веа людиною ідейною, наполегливою і зосередженою. Він взяв на себе зобов'язання стати президентом і нарешті домігся успіху", - характеризує свого президента Тогба.

Найбідніша країна

Ліберія, заснована на початку XIX століття звільненими рабами зі США, що повернулися на африканський континент, залишається найбіднішою країною в Західній Африці. За рівнем життя вона займає 177-е зі 188 місць в рейтингу Індекс людського розвитку. А 64% жителів цієї країни з населенням 4,6 млн осіб животіють у злиднях, відзначають у Всесвітній продовольчій програмі ООН.

64% жителів Ліберії перебувають за межею бідності/Фото: EPA

80% працездатного населення тут не мають роботи, в країні панує корупція, а доступ до питної води та електрики залишається проблемою, яку так і не вирішив жоден ліберійський лідер. Тепер їх вирішення чекають від Веа.

Читайте повний текст матеріалу в свіжому номері журналу Новое ВРемя - №1 від 12 січня 2017 року