На морозі

Дзеркало Тижня
На морозі

Природно, не знаючи точної кількості одержувачів і не розуміючи, яка сума знадобиться для виплат, ми не знаємо, чи вистачить коштів на погашення заборгованості за опалення. Ситуація парадоксальна: рівень оплати населенням послуг ЖКГ за січень—серпень — 104%, за центральне опалення та гарячу воду — 115%. При цьому заборгованість населення за спожиті житлово-комунальні послуги (без урахування газу та електроенергії) на 1 вересня ц.р. становила 13 млрд грн, 7,4 млрд з яких — плата за опалення та гарячу воду, 3 млрд — заборгованість за утримання будинків, 2 млрд — борг за водопостачання. Тобто, навіть переплачуючи, люди накопичують борги.

Ще гірша ситуація із заборгованостями теплокомуненерго (ТКЕ) — кінцевих постачальників тепла населенню. Борг ТКЕ перед НАК "Нафтогаз України" станом на січень ц.р. становив 27 млрд грн, а до 1 жовтня, попри рівень оплати відносно споживання в 132%, скоротився лише до 20,7 млрд. Спрощуючи, ми накопичуємо заборгованість швидше, ніж оплачуємо послуги, і навіть переплати нас не рятують, адже на будь-яку заборгованість нараховуються штраф і пеня, які на сьогодні становлять уже 27% від усіх боргів ТКЕ.

Уряд вважає перемогою рішення про реструктуризацію заборгованості ТКЕ в 6,2 млрд грн, але за такого катастрофічного фінансового планування подібні реструктуризації потрібно проводити щороку. Але де в такому разі взяти гроші на енергетичну модернізацію, якщо куди не глянь, скрізь безплатний сир?

При діючій системі, коли держава не може чітко визначити кількість необхідних коштів, не довіряє виставленим рахункам і вимагає звірок за фактом, коли розрахунки з ТКЕ — це кліринг, який передбачає не живі гроші, а взаємозаліки та підпис спільних протоколів. Природно, наступний рік ми знову ризикуємо розпочати з боргами, відповідно, до середини року сформується дефіцит, знадобиться виділяти додаткові кошти, і ситуація повториться. І це не питання нестачі грошей, це питання дефіциту грамотного фінансового планування.

"Станом на початок вересня, сума загальних протоколів за фактом наданих послуг становила 59 млрд грн. На кінець вересня ми практично вичерпали весь обсяг субсидій. Щороку повторюється ситуація: підприємство повинне купити газ, поставити тепло й виставити рахунок — це 1,5–2 місяці. Плюс спільні протоколи підписуються ще через 1–2 місяці після поставки тепла. Наступного року ми виявимо, що з 55 млрд грн субсидій більш як половину грошей буде витрачено в перші місяці року, і буде така сама ситуація. Поки не зміниться система нарахування та розрахунків, ми щороку вестимемо дискусію про борги та їхню реструктуризацію", — переконаний експерт із енергозбереження Святослав Павлюк.

І уявіть, як погіршиться проблема, якщо ціну на газ буде переглянуто. За словами експерта з енергозбереження Тетяни Бойко, якщо нині субсидії одержують 40% родин, то у разі зростання ціни на газ на 18%, відповідно до формули "хаб+", їхня кількість збільшиться до 60%, а якщо ціна газу буде ринковою, то одержувачами субсидій стануть 90% українців. Що пояснює, чому уряд чинить спротив вимозі підвищити ціну, але не пояснює, чому він не прагне знизити ризики в системі фінансування. Адже енергобезпека — один із наших головних пріоритетів. І полягає вона не в накопиченні ресурсу, а в можливості купити цей ресурс у будь-який час за необхідності, що в нинішній ситуації недосяжно.

Обіцяна монетизація субсидій, тобто перехід на розрахунок живими грошима, рухається катастрофічно повільно. Монетизація залишків для населення, покликана стимулювати ощадливе споживання, торкнулася цього року лише 2 млн громадян, з яких за виплатами звернулися 1,7 млн, решта чи то тяганини побоялися, чи то не повірили, що зекономлену частину субсидії справді можна отримати на руки. Але порівняно із загальним обсягом видатків держбюджету на субсидії монетизовані залишки — це крапля в морі, людям сукупно виплатять трохи більше 1 млрд грн із 60 млрд, виділених на субсидії цього року.

До справжньої монетизації, тобто виплати грошей на руки всім одержувачам субсидій, ми не наблизимося ще довго. До цього моменту необхідно вирішити проблему клірингових розрахунків на рівні постачальників тепла та провести монетизацію субсидій на рівні ТКЕ. Розмови про це тривають понад рік, але поки що успіхи досить скромні.

Поточна модель клірингових розрахунків ґрунтується на підписанні спільних протоколів, є непрозорою, строки на проведення таких розрахунків не встановлено, виконавці послуг фактично прив'язані до "Нафтогазу", оскільки кліринговий розрахунок за субсидії можливий тільки з ним, а самі субсидії нараховуються не за фактичним споживанням одержувачів, а за соціальними нормами.

Фактично непрозорість поточної схеми розрахунків — основна причина необхідності змін у системі субсидій. Нинішня система розрахунків призводить до того, що підприємства — виконавці послуг не мають коштів для своєчасної оплати за енергоносії та накопичують борги, штрафи й пені перед НАК "Нафтогаз України" та облгазами.

Монетизація на рівні ТКЕ — перший етап, без якого монетизація на рівні громадян неможлива. Але навіть цей перший етап розпочнеться не з початку опалювального сезону, а лише із січня 2018-го.

"За новою схемою, розрахунок за субсидії буде проводитися безпосередньо казначейством без будь-яких протоколів. Крім того, будуть чітко встановлені строки здійснення розрахунків — до 24-го числа кожного місяця, що гарантуватиме своєчасність оплати. Важливо, що субсидії будуть нараховуватися за фактично спожиті обсяги послуг. Це зробить неможливими ситуації, коли виконавці одержують більший обсяг субсидій, ніж спожили домогосподарства. Таким чином, будуть ефективніше використовуватися бюджетні кошти, — прокоментував DT.UA запуск нового механізму віце-прем'єр-міністр Геннадій Зубко. — Кабмін повинен проголосувати за монетизацію субсидій до кінця осіни. Зараз регуляторний акт оприлюднено (зміни в ПКМУ №256.Ю.С.) для обговорення на сайті Міністерства фінансів. Механізм монетизації буде запущений з січня 2018 р. До січня фактично протриває перехідний період для ТКЕ та інших підприємств, задіяних у системі".

Загальної потреби в коштах монетизація не змінить, але ефективність їхнього використання має підвищитися, адже оплата буде проводитися щомісяця й тільки за спожиті обсяги. Але це в теорії. На практиці проблеми можуть лише посилитися. За тієї якості бюджетного планування витрат на субсидії, про яку написано вище, є високий ризик того, що в якийсь момент коштів на оплату субсидій у держбюджеті просто не буде. Ще гірша ситуація з обліком споживання. Якщо в столиці лічильниками оснащено 93% будинків, то в регіонах цей показник набагато нижчий, 100-відсотковим обліком тепла не може похвалитися жодний населений пункт. Більш того, за словами Тетяни Бойко, об'єктивних статистичних даних теж немає, тому що цифри регулятора ринку, обласних адміністрацій і Міністерства регіонального розвитку не збігаються. Перші рахують загальну кількість лічильників, другі — лише введені в експлуатацію, треті — ті, що пройшли перевірки. У публічний простір видають середнє арифметичне — 75% будинків в Україні оснащено приладами обліку тепла, про працездатність цих приладів мовчать, як і про те, що робити з обліком у решті 25% будинків.

Та якщо припустити варіант 100-відсоткового обліку, ситуація стане ще гіршою. І от чому. "На сьогодні наявний алгоритм не дозволяє підприємству, яке уклало прямі договори зі споживачами, отримувати кошти на свої рахунки. Гроші йдуть на спеціальні рахунки в Ощадбанку та відповідно до постанови №217 розщеплюються на оплату постачальнику, оператору розподільних систем та "Укртрансгазу". І лише залишок іде прямо ТКЕ.
В останні місяці цей залишок становив від 0,1 до 5%", — пояснив ситуацію віце-президент "Укртеплокомуненерго" Сергій Дунайло.

Справді, якщо порівняти обсяги, закладені ТКЕ в тарифи, з фактично спожитими, то різниця в середньому по Україні буде близько 30%. Але інакше ТКЕ просто не можуть покрити ті заборгованості, які вони накопичили в попередні періоди. А наступна реструктуризація торкнеться лише 6,2 млрд грн із 20,7 млрд. И якщо розраховуватися з ТКЕ почнуть лише за спожиті послуги, за рахунок чого вони покриватимуть інші борги?

У результаті ми вступаємо в опалювальний сезон без чіткого розуміння того, яким він буде, яких витрат потребуватиме від держбюджету, якій кількості сімей знадобиться підтримка уряду, а головне, з якими викликами доведеться зіштовхнутися тепловикам і споживачам. Додайте до цього плутанину з ринковою, але не ринковою ціною на газ, формулами її визначення "в асортименті", скандалом навколо незалежної наглядової ради "Нафтогазу", й стане очевидно, що якщо технічно ми до опалювального сезону готові, то фінансово — ні. І лише тому, що не готувалися.

Помітили помилку?
Будь ласка, позначте її мишкою і натисніть Ctrl+Enter