Паї, гроші і "стволи". Як на учасниках АТО намагаються нажитися

Finance.UA 2
Паї, гроші і

Участники АТО можуть отримувати два типи земельних ділянок — державні, сільгосппризначення, і комунальні в межах населених пунктів, для будівництва. Редакція “Фокуса” дізнавалася, чому спроби зробити з воїнів землеробів приречені на провал.

В середині літа “кіборг” Жора Турчак, який нині займається допомогою учасникам АТО, зв’язався з побратимами по зброї, щоб дізнатися, кому з них потрібна допомога в отриманні житла. “Обдзвонив 42 своїх бойових товаришів. В результаті 20 з них опинилися в полях у фермерів. Це новий вид заробітку для атошників — вирішувати питання для фермерів, адже вони добре платять”, — написав він на своїй сторінці в Facebook.

За словами Андрія Шевченка, юриста-землевпорядника, співробітника громадської організації “Київська міська спілка ветеранів АТО”, за останні три роки виник цілий клас посередників, які займаються залученням учасників АТО в земельні схеми. “Наймають спеціально навчених людей, які телефонують ветеранам АТО. Він сидить без роботи, без зарплати, психологічно втомився, виснажений після війни, а йому кажуть: “Давай ми на тебе оформимо земельну ділянку”, — розповідає юрист.

Описувана ситуація — побічне явище державної програми щодо наділення учасників АТО земельними ділянками. Ця програма стартувала вже в перший місяць після початку антитерористичної операції на Донбасі, в червні 2014 року.

З ініціативою виступив тодішній голова Держземагентства свободівець Сергій Рудик. Він запустив процес виділення земельних ділянок, який на першому етапі йшов хаотично. Спроби його впорядкувати ускладнювалися піковою кількістю запитів на землю, засекреченістю частини інформації про участь у бойових діях та відсутністю сформованих резервів вільних земель. Процес увійшов у колію лише у другій половині 2015 року.

Що дають?

Учасники АТО можуть отримувати два типи земельних ділянок — державні, сільськогосподарського призначення, якими розпоряджається Держгеокадастр, і комунальні в межах населених пунктів, для будівництва, якими розпоряджаються місцеві влади. Станом на жовтень цього року учасники АТО подали в органи Держгеокадастра 178,7 тис. заяв на отримання землі, з яких 132,2 тис., або 74%, було задоволено (загальна площа виділених ділянок — 166,9 тис. га).

В органах місцевої влади статистика гірша — з 96 тис. заяв задоволено лише 46 тис., тобто менше половини, на площу 15 тис. га.

Дисбаланс частково обумовлений об’єктивними факторами: земля в містах завжди була дорогою і користувалася підвищеним попитом, тому за десятиліття приватизаційних процесів її майже не лишилося.

“Є населені пункти, де не можна розширити кладовище, тому що все вже роздано, — каже Михайло Апостол, радник міністра МВС, кілька місяців тому призначений координатором наділення учасників АТО земельними ділянками. — Неможливо всім учасникам АТО дати землю в межах міст, населених пунктів, обласних центрів, біля Києва або в Києві. Такої землі практично немає”, — пояснює він.

Тому учасники АТО зосередили зусилля на отриманні більш доступної сільгоспземлі. В частині її отримання процеси були більш налагоджені, проте вона де-факто їм була не потрібна. Більша частина з них не планувала ставати фермерами.

Важкий хліб

Представники сільгоспгалузі запевняють: навіть маючи фахову освіту та досвід роботи в АПК, при нинішній кон’юнктурі нелегко вивести господарство в плюс. Купівельна спроможність зменшилася, ціни на внутрішньому ринку низькі, а можливості створення експортних партій у дрібних гравців обмежені. “Я вчений-агроном. Багато фермерів мають сільгоспосвіту або величезний досвід, і ми не завжди отримуємо той результат, який хотіли. Тут і висока собівартість, і ціни не ті, щоб багато заробляти”, — говорить Іван Ярмолюк, віце-президент Асоціації фермерів і приватних землевласників України.

З ним погоджується його колега фермер Іван Якуб: сільське господарство — важкий бізнес, особливо для новачків. “За нинішньої ситуації не багато хто буде займатися сільським господарством”, — говорить він, припускаючи, що в майбутньому підвищенню кількості фермерів, в тому числі і серед учасників АТО, сприятимуть ухвалені Кабміном програми розвитку фермерства.

Виходячи з визначених державою лімітів (максимум — 2 га), щоб аграрний бізнес був прибутковим, потрібно вирощувати овочі, плодово-ягідну продукцію та інші нішеві, високорентабельні культури. “На таких клаптях неможливо зробити рентабельне зернове господарство. Воно є рентабельним на площах від 100 га”, — запевняє Ярмолюк.

Витрати на посів одного гектара овочів складають близько 100 тис. грн. Один гектар сучасних інтенсивних ягідників коштує 300 тис. грн, а один гектар під садівництво — 600 тис. грн.

Такого стартового капіталу в учасників АТО, як правило, немає, як немає і можливості залучити доступні кредити.

Крім професійних, є і психологічні чинники, які блокують становлення нового класу фермерів з-поміж колишніх учасників АТО — далеко не всі люди, навіть власники землі, хочуть і готові займатися сільським господарством.

За словами Андрія Гірника, професора Національного університету “Києво-Могилянська академія”, президента Товариства конфліктологів України, воїни АТО сприймають отримання землі як компенсаційну виплату і в основному налаштовані продати цей актив. За його словами, малоймовірно, що людина, яка не жила у селі і має, наприклад, технічну спеціальність, піде обробляти землю. “Якщо б людям пропонували також якесь навчання, було б логічніше. При цьому я не впевнений, що навіть в цьому випадку було б багато бажаючих навчатися”, — каже Гірник.

На його думку, чиновникам слід було б зробити аналіз, як учасники АТО використовують землю. Він би показав реальний інтерес цієї категорії громадян до сільського господарства. “Мені здається, що багато продається і здається в оренду, але не використовується для роботи”, — припускає він.

Земля-годувальниця

Здебільшого незацікавлені в самостійній обробці землі учасники АТО часто стають інструментом отримання землі для людей, які працюють на ній професійно і для яких вона має цінність. Особливо активізувалися процеси виведення землі з держвласності із залученням учасників АТО на тлі підвищення орендних ставок на держземлі, які держава нарешті зрівняла з ринковими. Табуйована на першому етапі, в міру набуття масштабу ця тема відкрито обговорюється і самими ветеранами.

За словами Турчака, вчорашні атошники або відбивають поле, забираючи половину врожаю, або розбиваються на дві групи, одна з яких створює проблеми фермеру, а інша — героїчно їх вирішує.

Але найпоширеніший сценарій виглядає так: фермер відмовляється від орендованої землі на користь учасників АТО, ті отримують її по 2 га на людину, а потім перепродають тому ж фермеру. В результаті фермер позбавляється орендної плати, отримуючи землю у власність, а атошникам сплачує винагороду в $500-1000.

Координується процес, як правило, через організації ветеранів, а найвищий попит на такі “послуги” — з боку орендарів, чиї договори оренди добігають кінця і переоформити які за символічну плату вже не вдається. Михайло Апостол неохоче визнає: такі факти є, сьогодні в Україні створено тисячі громадських організацій та асоціацій допомоги учасникам АТО. “В першу чергу вони відшукують ласі ділянки біля міст, потім збирають групу учасників АТО, перекривають дороги, страйкують поблизу адміністрацій. Як правило, вже все домовлено, щоб викупити цю землю, яка збільшиться в ціні в десятки разів, під якусь комерційну діяльність”, — говорить він.

За словами Апостола, саме через “схеми атошників” у МВС створили департаменти для вирішення конфліктних питань. “Я завжди кажу таким організаціям: якщо хочете допомогти, зберіть 50, 100, 200 учасників АТО, дайте мені цей реєстр, і далі ми будемо працювати. На цьому ваша місія закінчиться. Але якщо ви хочете знайти самі цю землю, вимагати силовими методами, налаштовувати людей відповідним чином, то це шлях в нікуди”, — пояснює він.

Наведемо лад

У червні 2017 року правила видачі державних земель учасникам АТО змінилися. “Щоб навести лад у сфері виділення землі, Кабмін ухвалив постанову №413. Коли на аукціон виставляється продаж права оренди, наприклад, 100 га, то 25%, або 25 га, землі виділяються учасникам АТО. Через це швидкість виділення земель трохи загальмувала, але процес триває”, — говорить Апостол.

Постанова викликала очікуване невдоволення, бо поставила кількість землі, що виділяється безкоштовно, в залежність від результатів аукціонів. “Близько трьох місяців минуло з моменту прийняття цього документа, і за цей час реально нам було виділено 12 га. Що це таке в порівнянні з тисячами”, — каже Влад Якименко з харківської громадської організації “Союз ветеранів АТО”.

З іншого боку, нові правила унеможливили передачу земель фермерам за посередництва учасників АТО в обхід держави, і саме ця категорія найбільш активно закликає відіграти все назад.

Варто відзначити, що Україна не перша країна, яка впроваджувала програми наділення учасників бойових дій землею. Аналогічні програми реалізовували після Другої світової війни, зокрема, США і Австралія. Всюди цей процес проходив болісно, оскільки неминуче породжував конфлікти з іншими категоріями громадян.

“Думка моя і моїх колег — це було загравання з нашими захисниками, і воно тільки нашкодило іміджу влади в народі. Також немає ніякої користі для сільського господарства”, — каже Іван Ярмолюк.

Чи означає це, що державі варто відмовитися від земельних пільг для учасників АТО? Навряд чи це можливо в односторонньому порядку, оскільки може викликати негативну реакцію суспільства. З іншого боку, своїм правом скористалися вже дві третини з 300 тис. зареєстрованих в Україні учасників АТО, і незабаром програма згорнеться природним шляхом у міру вичерпання заявок. Однак, враховуючи кількість шахрайських схем, які вона породила (втім, як і багато інших соціальних ініціатив, — наприклад, “чорнобильські” і “афганські” пільги), держорганам доведеться взяти процес під жорсткий контроль, інакше українська земля дістанеться зовсім не тим, хто за неї воював.

Віталій Кравченко, Максим Мордовцев