Zexit: чому народ ПАР більше не хоче президента Зуму

ТСН
Zexit: чому народ ПАР більше не хоче президента Зуму

Дев’ять років Джейкоб Зума наближав країну до Зімбабве — віддаляючи від тієї, про яку мріяв "батько нації" Нельсон Мандела.

Південно-Африканська Республіка переживає складні часи. Найбільш точно поточний стан речей в країні описав архієпископ Кейптауну Табо Макгоба, який 12 лютого зазначив: "ПАР стоїть перед обличчям "моменту гідності", в який ми маємо змогу відмовитися від десятиліття корупції та стати свідками народження країни, що згуртується аби здолати нерівність".

Звертаючись до керівної партії "Африканський національний конгрес" (АНК), її лідерів та депутатів парламенту республіки, він зазначив, що розвиток держави уповільнився через морально збанкрутілих лідерів.

"Через їхню провину ми живемо у суспільстві разючої нерівності в сфері надання громадських послуг, освіти та доступу до медицини", — наголосив Табо, порівнявши життя в роки правління Зуми з перебуванням на борту судна, що потрапило до сильного шторму, який проте, схоже, що нарешті добігає кінця.

Дійсно, ПАР стоїть на порозі великих змін. Три дні тому виконавчий комітет АНК висунув ультиматум президенту Зумі. Однопартійці вимагали  від нього добровільно написати заяву про складання повноважень, інакше вони погрожували розпочати проти нього процедуру оголошення загальнонаціонального вотуму недовіри. В соціальних мережах розпочалася масштабна кампанія за відставку Зуми. Twitter рясніє хеш-тегами #ZumaRecall, #RIPZuma, #MotionOfNoConfidence, #ZumaResponds, а також синонімічним до Brexit хештегом #Zexit.

Читайте також: Африканське диво

Оскільки Південна Африка є парламентською республікою, законотворці мають реальні важелі для усунення голови держави від влади. 14 лютого Зума в інтерв’ю місцевому телебаченню заявив, що не бачить причин для того, щоби він залишив посаду саме в цей час, і тиск на нього є несправедливим. Проте вже за кілька годин у зверненні до нації він заявив, що добровільно та негайно залишає посаду голови держави та підкорюється рішенню виконкому АНК. Отже, вже днями новим президентом ПАР стане чинний віце-президент та голова АНК Сіріл Рамафоса.

Чому ж занепав режим президента Зуми?

Та спочатку про те, чому процеси у Південно-Африканській Республіці мають значення для України. По-перше, в ПАР мешкає найбільша кількість населення європейського походження з-поміж усіх інших держав Африки. Зараз частка африканерів (нащадки вихідців з Нідерландів, Німеччини та Франції) в населенні країни складає до 9%, або понад 4,5 млн. осіб. Є в республіці й українська громада, що налічує близько 1000 осіб — перші українці прибули на землю Південної Африки після завершення доби Визвольних змагань. Крім того, ПАР є доволі високорозвиненою країною, й довгий час вважалася "фрагментом" Західного світу на африканських теренах.

В наші дні ПАР — це третя за розміром ВВП країна Африки й 30-та у світі. Не слід забувати, що ПАР має розвинену промисловість з виробництва зброї. Мова про такі великі військові корпорації, як Denel, Armscor, DCD, Atlas Aircraft Corp., Milkor, Paramount Group. За обсягами реалізованої збройної продукції ПАР перебуває на 19-20 місці у світі, отже, так само як і Україна, належить до числа значних експортерів зброї, хоча, звісно, дуже поступається нам за цим показником.

Вже днями новим президентом ПАР стане чинний віце-президент та голова АНК Сіріл Рамафоса

Ще Україну та ПАР поєднує факт добровільної відмови від ядерної зброї — з 1950-х рр. і до 1989 року уряд ПАР розробляв власну ядерну програму. Проте в 1989 році було схвалене рішення про згортання ядерної програми й утилізацію 6 наявних в країни ядерних зарядів.

Насамкінець ПАР є перспективним торгівельним партнером для Києва, особливо для реалізації агропромислової продукції, особливо кукурудзи, що у значних обсягах споживає місцеве населення. А після початку війни на Донбасі та втрати доступу до шахт, де видобувається антрацитове вугілля, саме ПАР допомогла Україні вирішити цю проблему. В 2017 році до України було ввезено 691 тис. тон вугілля з ПАР. Отже, політичні процеси в ПАР являють певний інтерес й для України.

Тепер повернемось до питання причин політичної кризи в ПАР. Джейкоб Зума прийшов до влади в 2009 році, а в 2014 році депутати Національної Асамблеї переобрали його на другий п’ятирічний термін. За походженням він є зулусом та має значну підтримку цієї найбільшої в країні етнічної групи, що мешкає переважно в провінції Квазулу-Наталь. Він вступив до лав АНК ще далекого 1952 року у віці 17 років, і в часи апартеїду був змушений 15 років жити у вигнанні за межами ПАР.

За часів президентства свого попередника Табо Мбекі Зума перебував на посаді віце-президента, а в 2007-2017 рр. очолював АНК.  Джейкоб Зума підтримує ідею багатоженства, яке є традиційним для його етнічної групи. Зараз він має 8 дружин, з яких 5 є офіційними. За повідомленнями відкритих джерел, у Зуми 18 власних дітей. На утримання "гарему" Зуми з бюджету країни щороку витрачається $2 млн.

Читайте також: Чи перетвориться "холодна війна" між Єгиптом та Суданом на "гарячу"

Правління Зуми відзначилось серією політичних скандалів, що базуються на корупційних обвинуваченнях. І для них є усі підстави — Зума дійсно вирізняється стилем державного правління, в основі якого лежать трайбалізм та кумівство, що є ознакою деградації політичної системи ПАР. Члени уряду країни призначаються на посади не за певні заслуги, а, скоріше, за принципом особистої відданості чи за протекцією. Це виключає політику реалізації національних інтересів, яка заміщена тактикою укріплення позиції голови держави шляхом просування на вищі посади лояльних вихідців з етнічної групи зулу.

Хоча уряд Зуми ухвалює багато красивих декларацій про створення робочих місць, ліквідацію бідності, нерівності та безробіття, на практиці це — лише порожні слова. Щодо кумівства, то ще нещодавно Зума намагався просунути на посаду голови АНК та в майбутнього президента країни свою  колишню дружину — Нкосазане Дламіні-Зуму, яка працювала на посаді голови МЗС ПАР, а також була міністром внутрішніх справ.

У 2012-2017 рр. вона обіймала посаду голови Комісії Африканського Союзу, тобто стала першою жінкою на чолі цієї найбільшої інтеграційної організації в Африці.  Таким чином він прагнув забезпечити собі імунітет від кримінального переслідування.

На тлі катастрофічного стану в економіці ПАР причетність Зуми до корупційних схем надзвичайно сильно підірвала довіру до нього. Згідно з соцопитуванням, проведеним дослідницькою компанією Kantar TNS, в серпні 2017 року лише 18% населення схвалювали діяльність Зуми. Тільки за останні два роки рівень довіри до нього впав у понад двічі, і головна причина тут — всеохопна корумпованість Зуми. Цим активно користується найбільша опозиційна партія країни — ліберальний "Демократичний альянс" ("ДА"), що сприймається в якості представника інтересів білого населення, хоча й виступає під гаслом "Одна нація. Одне майбутнє". Саме висуванці "ДА" стоять за більшістю антикорупційних розслідувань проти президента Зуми та здійснюють систематичні спроби висловити йому вотум недовіри та усунути від влади.    

За повідомленнями відкритих джерел, у Зуми 18 власних дітей. На утримання «гарему» Зуми з бюджету країни щороку витрачається $2 млн.

Опозиція закидала Зумі нові та нові обвинувачення, що росли подібно до снігової кулі. В 2010 році йому інкримінували переховування доходів та ухилення від сплати податків. Також йому закидали факт наявності позашлюбної дитини. Згодом виникло розслідування відомого південноафриканського адвоката Тулі Мадонсели, яка, до речі, брала участь в розробці тексту конституції ПАР. Їй вдалося встановити та довести, що президент Зума під час реконструкції власної резиденції збагатився на $20 млн. Вона наполягала на тому, щоб президент повернув ці кошти до державної скарбниці. Факт зловживання підтвердив своїм вердиктом Конституційний суд, й Зума навіть повернув півмільйона доларів до бюджету.

Ще одним скандалом за участю Зуми стало невиконання ним припису Міжнародного кримінального суду щодо арешту президента Судану Омара аль-Башира. В 2015 році той відвідав ПАР та безперешкодно залишив межі країни. Отже, Зума порушив національне законодавство, бо затримання аль-Башира не відбулося. В 2016 році опозиція стимулювала розслідування щодо 783 епізодах корупції, здирництва та шахрайства, до яких Зума був причетний у часи перебування на посаді віце-президента ПАР.

Проте смертельною раною для "тефлонового президента" — таке прізвисько Зума отримав тому, що попри сотні звинувачень і доведених зловживань не тільки не потрапив до тюрми, а й лишався на чолві країни — стали його тісні зв’язки з олігархічним кланом братів Гупт, які є індусами за походженням. З 2016 року розгортається скандал, пов'язаний з публікацією доповіді представника "ДА", що має назву "Захоплення держави" ("Capture of the State"). Цей документ описує тісні зв’язки між президентом Зумою та бізнес-імперією родини Гуптів, що стала являти собою тіньовий центр схвалення рішень щодо кадрової політики держави та призначень на урядові посади. Ці призначення робилися з однією метою: посилювати позиції сімейного бізнесу Гуптів, який жадав все нових та нових преференцій. Троє братів Гупта — Аджай, Атул та Раджеш походять з індійської провінції Уттар-Прадеш, проте з 1993 року мешкають у ПАР.

Читайте також: Присмак великої нафти

Вони максимально скористалися економічними трансформаціями, що розпочалися в країні після падіння режиму апартеїду та змогли побудувати конгломерат, що охоплює активи в сферах високих технологій (компанії Sahara Computers та Sahara Systems), видобутку мінеральної сировини, в тому числі урану (компанії Oakbay Resources and Energy, Shiva Uranium Mine, Tegeta Exploration and Resources), технологічні та інженерні компанії (VR Laser Services), авіакомпанію Jet Airways, власний медіа-холдинг TNA Media, до складу якого входять газета The New Age, портал новин та телеканал ANN7.

Про тісні зв’язки між Гуптами та Джейкобом Зумою свідчить той факт, що його рідний син Дудузане обіймає посаду директора ключової компанії Гуптів — Sahara Computers. Так само в компанії Гуптів працюють одна з дружин Зуми та його донька. В політичному лексиконі ПАР навіть виникло специфічне слово — "Zupta" (Z- перша літера прізвища Зуми, та –upta частина прізвища родини Гуптів), що символізувала корупційний альянс президента та фінансово-промислової групи Гуптів.

В березні 2016 року заступник міністра фінансів ПАР Мсебісі Джонас заявив, що родина Гуптів запропонувала йому через SMS обійняти посаду голови міністерства в обмін на протекціонізм, що стало першим прямим свідченням безпосереднього впливу клану Гуптів на політику держави. Пізніше стало відомо, що міністр мінеральних ресурсів ПАР Мозебензі Зване також є їхньою креатурою. Не зайвим буде нагадати, що саме Гупти лобіювали укладення договору з російською компанією "Росатом" щодо будівництва двох АЕС в країні. Проте все ж ця угода була скасована — вдалося довести, що вона є корупційною.

Зараз в країні триває розслідування корупційної діяльності Гуптів, зокрема, їх обвинувачують у відмиванні $480 млн з фонду допомоги та реабілітації шахтарів ПАР. Брати Гупти вже оголошували наміри позбутися свого бізнесу у ПАР через "переслідування" та перенести бізнес-активність до ОАЕ. Проте це буде дуже непросто. До прикладу, в переддень чергового голосування щодо вотуму недовіри Зумі, призначеного на 15 лютого, були заарештовані кілька осіб з клану Гуптів, що є ознакою падіння клану.

Смертельною раною для "тефлонового президента" Зуми стали його тісні зв’язки з олігархічним кланом братів Гупт

Окрім корупції, причинами падіння режиму Зуми є кризовий стан в економіці країни та, власне, криза довіри до партії АНК. ПАР живе в стані економічної рецесії, що породжена як негативними процесами на глобальному рівні, такими, як падіння цін на сировину, так і внутрішніми проблемами: посухою, що руйнує сектор АПК, деіндустріалізацією країни та архаїчною енергосистемою. Бюджетний дефіцит зростає так само, як і зовнішній борг, що вже перетнув межу у 50% ВВП. Ситуацію погіршує неспроможність державних підприємств повертати видані їм кредити на суму у понад $14 млрд, тоді як довіра іноземних інвесторів до країни впала до найнижчого рівня в сучасній історії країни.

Економічні проблеми посилюють політичну турбулентність в ПАР, де спостерігається поступова втрата монополії керівної партії АНК на владу. Хоча і досі партія має домінуючі позиції в парламенті, перед нею стоять серйозні виклики. Муніципальні вибори 2016 року засвідчили, що попри перемогу АНК в цілому по країні, але все ж він набрав на 8% менше, голосів, ніж на виборах 2011 року.

Опозиція, уособлена "Демальянсом", взяла під контроль два найбільших мегаполіси — Кейптаун та Преторію. Так само мером Йоганнесбургу став висуванець опозиції. Політичні технологи АНК дуже схвильовані, й не виключають, що якщо "токсичного Зуму" не прибрати до виборів  2019 року, їхня партія може втратити владу. Вони проводять паралелі з Індією, де в подібному стані в 2014 році опинилася партія Індійський національний конгрес — своєрідний аналог АНК. Зараз ІНК поступилася владою націоналістичній Бхарата джаната парті, зазнавши нищівної поразки на виборах після понад 60 річного домінування.

Читайте також: Хитра гра Хартума

Ще однією слабкою стороною Зуми став популізм, зокрема, його ініціатива щодо "кардинальних змін в системі структури власності економіці країни в інтересах бідних та жінок", проголошена в лютому 2017 року. Фактично, ця ідея передбачає вживання жорстких заходів з позбавлення контролю білого населення над землями та гірничими підприємствами. Це дуже нагадує ініціативи, які вживалися урядом президента Зімбабве Роберта Мугабе проти білих фермерів на початку 2000-х рр. У Зімбабве такі кроки спричинили тотальний занепад економіки.

Якби Зума буде продовжував свою популістську політику, ПАР могла би спіткати сумна доля її північної сусідки. Як відомо, восени 2017 року військові та частина керівних зімбабвійських еліт фактично здійснили в країні переворот та усунули режим Мугабе від влади, щоб дати країні шанс на відновлення. Є ознаки того, що керівні еліти ПАР заради збереження контролю над країною врешті дійшли консенсусу щодо усунення президента Джейкоба Зуми, який, з одного боку, більше не може гарантувати захист їхніх  інтересів, а з іншого, ставить своєю поведінкою та риторикою державу на межу расової війни.

Так чи інакше, майбутньому лідеру країни, віце-президенту Сірілу Рамафосі, буде необхідно дуже енергійно працювати. В нього бракує часу на повернення довіри населення до його політичної сили — вибори мають відбутися вже наступного року. Це непросте завдання після довгих років корупції та поганого управління під проводом Зуми. Хоча Рамафосу має надихати те, що саме його своїм наступником вбачав "батько нації" Нельсон Мандела. Отже, це накладає на нього додаткову відповідальність, і він не може осоромити добре ім’я засновника сучасної ПАР, яку Мандела мріяв перетворити на "країну веселки", позбавлену проблем дискримінації та нерівності.

Приєднуйтесь також до групи ТСН.Блоги на facebook і стежте за оновленнями розділу!