Згадати Все. По блату і за макулатуру: книги, як явище

Канал 24
Згадати Все. По блату і за макулатуру: книги, як явище

Якщо брати кількість книжок, випущених на душу населення, то Союз тут і справді "попереду всієї планети". Інша справа – що це була за література. Найбільші наклади мали книги, які якраз ніхто ніколи не читав. Полиці книгарень і бібліотек просто таки тріщали під вагою комуністичного непотребу.

"Мабуть, твори Леніна чи твори класиків марксизму-ленінізму за своєю кількістю, за своїми тиражами затьмарювали і Шекспіра, і, мабуть, Біблію в свої часи", – зазначив головний редактор інформпроектів 24 Каналу Анатолій Яворський.

Читайте також: Згадати Все. "За двома зайцями": кінокомедія по-українськи

Хороша книга в радянські часи – це не лише найкращий подарунок, а й постійний дефіцит. Трохи краще було з творами для дітей.

Порівняно з тим, що вибір книжки у радянські часи був бідний, то все-таки дитячої літератури трошки було. Та сама Астрід Ліндгрен, зокрема, в українських перекладах, – розповів письменник Олександр Ірванець.

Багата домашня бібліотека – предмет гордості її власника і заздрощів усіх інших. Своєрідне мірило статусу. Раз у квартирі є книги – значить сім’я читаюча. Хоча це правило діяло не завжди. В гонитві за статусом багато хто й справді набивав полиці книгами, які потім жодного разу не відкривав. Ну хіба що для того, аби заховати між сторінками купюру. Хоча деякі книги були валютою самі по собі. Дістати рідкісне видання – неабияка вдача і хороше капіталовкладення. При тому, що більшість літератури видавалася російською, траплялися випадки, коли книгу якогось модного автора друкували спочатку українською.

Особливий шик – мати повну збірку творів дефіцитного автора. Приміром, 8-томнику Конан Дойля відводилось на стелажі центральне місце. І цінувався він куди вище, ніж чехословацький кришталь чи сервіз, що стояли по сусідству.

Якими книгами захоплювалась радянська молодь та як людям вдавалось купити популярні видання, – дивіться у програмі "Згадати все".