Українська правда

«Українська правда» - новини про Україну

https://www.pravda.com.ua/

«Вважав, що фотографією може зробити більше, ніж автоматом».

Макс Левін був одним з небагатьох журналістів, що висвітлювали війну протягом усіх восьми років. Тож 24 лютого для нього не стояло питання, чи знімати повномасштабне вторгнення Росії.

Він понад 10 років працював у LB.ua, опісля – у Hromadske, співпрацював з Reuters, BBC, Associated Press. Його знімки публікували Wall Street Journal, TIME, Радіо Свобода та інші медіа.

13 березня Макс Левін разом з військовим Олексієм Чернишовим, колишнім фотографом, вирушив на авто до села Гута Межигірська. Вони вийшли з авто і пішли в сторону села Мощун, після чого зв’язок з обома зник. 1 квітня тіло Макса Левіна знайшла поліція – його вбили двома пострілами.

Премія імені Георгія Ґонґадзе присудила для Макса Левіна спеціальну відзнаку "За визначний внесок у розвиток української фотографії, відданість професії і відвагу".

Розповідаємо через спогади його колег, яким фотографом і людиною був Макс Левін.

Макс Левін. Фото: Євгеній Даценко

"Макс намагався зливатися з людьми, яких знімав". Маркіян Лисейко

Фотожурналіст Маркіян Лисенко знає Макса давно і близько – вони разом працювали і разом виходили з Іловайського котла.

Він каже, що Макс не бачив сенсу показувати війну з тилу: чим ближче до критичної небезпеки, тим менше кривлять душею, емоції більш насичені й потужні. Згадує, як спільний знайомий називав Іловайськ "прекрасним пеклом".

– Макс хотів знімати там, де не знімає ніхто , – говорить Маркіян. – Він вважав, що фотографією може зробити більше, ніж автоматом.

Маркіян з Максом заочно зналися давно, та по-справжньому познайомилися під час Революції Гідності. Робота там плавно перейшла в роботу на фронті. Для Макса важливим було показати, що відбувається насправді, зафіксувати момент історії.

Макс намагався зливатися з людьми, яких знімав, теми обирав залежно від особистих переживань, каже Маркіян. Тож вони жили разом з військовими і фотографували на Донбасі те, що було недоступно для інших. Іноді перші дні знайомства минали без камер, щоб фотографи стали "своїми".

Макс жив разом з військовими і фотографував на Донбасі те, що було недоступно для інших. Фото: Маркіян Лисейко

Маркіян пригадує, що на війні не всі були охочі фотографуватися, та все ж Максу вдавалися цінні кадри:

– Особливо в Іловайську. Але з часом всі знаходили мене чи Макса і просили зробити фото, бо для багатьох це була єдина фотографія з війни. Родичам багатьох кадри надсилали посмертно.

До Іловайська Макс і Маркіян потрапили після довготривалих зйомок на фронті. Вони переважно оминали офіційні шляхи співпраці з Генштабом, який ускладнював процес зйомки. Тож колеги поїхали в Щастя знімати батальйон "Айдар".

Коли батальйон почав виходити на Потугіно, фотографів брати з собою не схотіли – було багато втрат. Щоб не нудитися в Щасті, вони вирішили поїхати до батальйону "Донбас" неподалік. Військові їх прийняли, з ними ж подалися в Попасну і Курахово. Батальйон часто переїжджав, вирішував технічні питання, гроші закінчувалися, тож Макс і Маркіян вирішили після кількамісячного відрядження поїхати додому.

Дорогою до Києва їм зателефонували знайомі військові, з якими встигли здружитися, і розповідали про виходи до Іловайська. Тож вдома Макс і Маркіян не затрималися – поїхали на схід.

Потрапити в Іловайськ було складно – командир батальйону був категорично проти. Погодився лише через обіцянку, що з міркувань безпеки лише він матиме право публікувати відзняте.

– Там усе було простіше , – пригадує Маркіян. – Це в тилу боїшся. А там – сонечко світить, не стріляють – то й добре, їсиш собі картопельку. Ми хотіли познімати і через день-два виїжджати. Але не всім колонам вдавалося виїхати, тож ми подумали, що безпечніше лишитися з батальйоном. Потім, коли вже було нагле оточення, думали, що не виїдемо.

Крім батальйону "Донбас" в Іловайську були й інші підрозділи. Ходили чутки, що до них проривається "Айдар", тож просто чекали в місцевій школі. Там же до них приєдналися Гоша Тихий з МЗС та Іван Любиш-Кірдей, що працював тоді для німецького ARD. Врешті всім чотирьом дивом вдалося вирватися з Іловайська.

Між собою фотографи домовилися не публікувати знімки військових, адже багато з них потрапили в полон. Це мовчання тривало близько року – до великого обміну полоненими.

Макс не бачив сенсу показувати війну з тилу. Фото: Стас Козлюк

З багатьма військовими Макс і Маркіян по-справжньому познайомилися лише на річницю виходу з Іловайська: хтось був у полоні, хтось злився на командування, хтось створив бізнес чи завів родину, хтось продовжував бути військовим. Нарешті знали імена, а не позивні.

– Всі тішилися, обнімалися , – пригадує зустріч Маркіян. – Їхні історії почали жити окремим життям. І ми подумали, що їх було б цікаво розповісти, для декого – від початку. Так з’явився Afterilovaisk.

Частину знімків не опублікували досі – наприклад, фото тих, хто допомагав українським військовим і досі живе в окупації.

Маркіян каже, що в їхньому тандемі він відповідав за тверезу оцінку того, чи варто їхати на небезпечну зйомку, а Макс завжди хотів опинитися там, де не може опинитися більше ніхто.

– Як на мене, він думав не про власну безпеку, а про роботу. Зрештою, він потрапив туди, куди не варто було, але він вважав, що там треба знімати – бо там найцікавіше, – говорить Маркіян і додає, що на зйомки Київщини Макс кликав його кілька разів, що йому не властиво. Можливо, йому вдалося б відмовити друга від останньої поїздки.

Українські війська біля зруйнованого бункеру Другої світової війни неподалік Демидова, Київська область, 11 березня 2022 року. Фото: Макс Левін

Разом з дружиною і друзями Макса він шукав його два тижні. Каже, що тепер є багато незрозумілого. Наприклад, тіло знайшли за кількадесят метрів від машини, він не мав бронежилета і був в окулярах, що було для Макса невластивим. При ньому не було документів, але ніхто не забрав дороге спорядження. Тож наразі Маркіян чекає на результати експертизи:

– Треба дізнатися точно, хто винен.

Макс Левін неподалік Макарова, Київська область. Фото: Мар'ян Кушнір

"Макс мав нормальні для митця амбіції". Петро Цимбал

Петро Цимбал познайомився з Максом у 2018 році під час роботи над документальним проєктом "18" – історії 18-річних, загиблих на війні з Росією.

– Макс був щирим і прискіпливим, – пригадує Петро. – Говорив, коли йому щось не подобалося чи був з чимось незгоден. Говорив відверто, не очікуючи, чи будуть його толерувати. Це завжди було тонко, влучно, часто гостро. Він і був таким – загостреним.

Петро каже, що Макс був не з тих, хто просто натискає на кнопку фотокамери – для нього важливо було працювати над темами, що цікавили. Так обирав теми військові, соціальні, українські.

Хотів змінити те, що під силу – через фотографію, громадську діяльність, організацію походів у Карпати. Петро каже, що Макс хотів показувати гострі питання, відкривати на них очі, оживляти суспільство:

– Він казав: "Петрович, треба відпочивати". Але сам насправді не відпочивав ніколи. Сьогодні він у Карпатах, завтра в Дніпропетровській області, післязавтра на сході, потім в Києві. І навіть у горах не відпочивав, а намагався показати людям, як бачить світ. Макс мав нормальні для митця амбіції.

Український військовий, позивний "Кабанчик", ховається від удару гелікоптера під час вторгнення Росії в Україну поблизу Демидова.
10 березня 2022 року. Фото: Макс Левін

Якось Петро запитав його, чому він поїхав знімати війну, і Макс відповів, що через амбіції. Щоправда, амбітність була не в крутих фотографіях, а в тому, щоб фотографії мали вплив.

Петру ж здається, що на самого Макса найбільше вплинув вихід з Іловайська. Afterilovaisk був для нього проєктом, навколо якого "оберталася його планета":

– Це не була фотографія просто для себе. Це була адвокаційна документалістика. Так само, як робота у сфері прав батьків. Це те, що йому боліло і що він хотів змінити. З його останніми роботами так і сталося – кадри прольоту над Бородянкою вперше показали всьому світу так прямо і так гостро, що відбувається в Україні. Думаю, це один з його здобутків світового масштабу, чого він і прагнув. Він досяг своєї мети – інакше його бог не відпустив би.

"Макс був не з тих, хто просто натискає на кнопку фотокамери – для нього важливо було працювати над темами, що цікавили". Фото: Маркіян Лисейко

"Макс лишив по собі архів відкритих почуттів". Іван Любиш-Кірдей

Знайомство з Максом Іван Любиш-Кідрей не пригадує – бачився з іншими операторами й фотографами на багатьох зйомках, так і зустрілися. Були однолітками, мали спільні інтереси. Іван пригадує, як його вразив Макс, прийшовши на зйомку акції на Майдані Незалежності з дитиною в слінгу.

А потім стався спільний Іловайськ, що зблизило.

– У приміщенні школи, чекаючи на евакуацію, ми провели чотири дні. Після того наші стосунки перейшли на інший рівень , – говорить Іван. – Щороку 29 серпня ми зустрічалися вчотирьох: я, Макс, Маркіян і Гоша Тихий. Макс хотів, щоб ніщо з Іловайська не було забутим.

Серію про Іловайськ Іван вважає однією з найважливіших робіт Макса, хоча обрати щось конкретне йому складно. Каже, в усіх фотографіях – і на війні, і поза нею – було багато життя. Для Макса вона була призмою, через які він показував побачене без втручання – намагався показати все, як є.

Макс хотів показати війну справжню, з самої лінії фронту. Фото: Маркіян Лисейко

– По собі він лишив архів відкритих почуттів, болісних моментів. У нього був фотографічний почерк – його знімки я міг би безпомилково впізнати серед інших , – говорить Іван.

Читай також:

Редактор "Європейської правди" Сергій Сидоренко: Моя журналістика – на межі з громадським активізмом

Тетяна Трощинська­­­­: Завдання журналістики – шукати не баланс, а правду

Незламний воїн: захисник Маріуполя поділився фотографією з "Азовсталі"

Макс хотів розказати про війну, бо вона йому боліла, так він хотів допомогти країні. Хотів показати війну справжню, з лінії фронту. Йому завжди було боляче через відмови військового керівництва допустити до зйомок у найбільш гарячих точках. Хотів допомагати армії.

І при цьому завжди бачив, що можна краще, завжди був не достатньо задоволений результатом – завищував планку і не зупинявся.

– Макс не любив фальші – в усьому, не тільки у фотографії. Він любив бути першим і мав загострене відчуття справедливості. Був щирий і без лукавства. Простий і відвертий як 5 копійок, і йому довіряли, – пригадує Іван. – Він посміхався світу, а світ – йому.

Оксана Расулова , спеціально для УП. Життя

Останні новини
Окупанти під Енергодаром імітують бойові дії, звітуючи керівництву про «перемоги» ‒ розвідка.

Окупанти під Енергодаром імітують бойові дії, звітуючи керівництву про «перемоги» ‒ розвідка.

Російські окупанти, які розмістилися поблизу населеного пункту Енергодар, вигадали оригінальний спосіб стати «героями» так званої «спецоперації» і не загинути в Україні. Про це повідомляє Запорізька ОВА з посиланням на дані...

Патріот Донбасу

У центрі Праги відкрилася бібліотека з україномовною літературою.

У центрі Праги, поруч зі Староміською площею, відкрилася бібліотека з україномовною літературою. Про це повідомляє чеське видання IDNES. Бібліотека задумана як місце для читання та зустрічей українців, які з початком повномасштабної війни опинилис...

UA.NEWS

Компанія Цукерберга згорнула проєкт цифрового гаманця для криптовалют.

Компанія Meta закриває проєкт цифрового гаманця для криптовалют Novi на тлі криптозими, що насувається. Компанія Meta Марка Цукерберга закриває проєкт цифрового криптовалютного гаманця Novi з 1 вересня, пише Bloomberg. Останнім днем, коли користув...

UA.NEWS

Протести в Каракалпакстані: влада Узбекистану пішла на поступки.

Влада Узбекистану після кількох днів жорстких протестів вирішила не скасовувати суверенний статус Республіки Каракалпакстан. Відповідне рішення парламент країни ухвалив 4 липня.  Про це пише Podrobno.uz. Парламентарії зазначили, що враховуючи думк...

UA.NEWS

Орки будуть шоковані! Військовий аналітик розкрив можливості NASAMS.

Орки будуть шоковані! Військовий аналітик розкрив можливості NASAMS.

Військовий аналітик Денис Попович в ефірі 24 каналу пояснив, на що здатні NASAMS та розкрив її характеристики. Читати на сайті по темі: #24Канал

російські окупанти обстріляли Сумщину: наслідки

російські окупанти обстріляли Сумщину: наслідки

Щонайменше троє людей постраждали через мінометний обстріл Сумщини. Про це повідомляє голова військової адміністрації області Дмитро Живицький. Ворог скалічив пацієнтів Атинського психоневрологічного інтернату, вдарили по приміщеннях та території ...

Україна входить в родину Європейських держав

Україна входить в родину Європейських держав

Павло Бакунець, народний депутат України, депутатська група "Довіра" Підписуйтесь на канал та натискайте на дзвоник, аби бути в курсі усіх актуальних тем у Парламенті. Долучайтесь до наших соцмереж: #ТелеканалРада #Бакунець #РадаОнлайн

Ексклюзив - «Чує «Азов», і очі загораються» – розповіді бійців з «Азовсталі» про російський полон.

Ексклюзив - «Чує «Азов», і очі загораються» – розповіді бійців з «Азовсталі» про російський полон.

29 червня під час обміну полоненими між Росією і Україною на підконтрольну Україні території було повернуто 144 українських військовослужбовців. Серед звільнених з полону військ РФ – 95 оборонців «Азовсталі», зокрема 43 військовослужбовці полку «А...

Про призначення на посаду Омбудсмена Дмитра Лубінця.

Про призначення на посаду Омбудсмена Дмитра Лубінця.

Дмитро Разумков, народний депутат України Підписуйтесь на канал та натискайте на дзвоник, аби бути в курсі усіх актуальних тем у Парламенті. Долучайтесь до наших соцмереж: #ТелеканалРада #Разумков #РадаОнлайн

путін підписав указ про технічно-економічну мобілізацію: Вадим Денисенко детально.

путін підписав указ про технічно-економічну мобілізацію: Вадим Денисенко детально.

путін готується до загальної мобілізації? Як російському населенню продають провал "спецоперації". Та чи готові диванні війська відірватися від телевізора і вмирати за царя. Друзі! Ми ризикуємо, щоб ви і весь світ дізналися правду про звірства рос...