Кирило Трильовський: засновник січового руху на Галичині.

160 років тому на Галичині народився Кирило Трильовський. Він заснував спортивно-патріотичне товариство «Січ», учасники якого згодом стали січовими стрільцями та борцями за незалежність України. Про нього розповів Український інститут національної пам’яті.

Кирило Трильовський виріс в сім’ї священика. Він народився 6 травня 1864 року в селі Богутин Золочівського повіту. Спочатку вчився у військових школах, але потім здобув добру освіту правника, свої знання і навички використовував у громадсько-політичному житті. Як кожен юрист, Трильовський добре володів словом, був добрим оратором, що допомогло йому двічі обиратись до парламенту.

« У 1907 і 1911 роках обирався до австро-угорського парламенту від виборчого округу Коломия-Косів. У 1907 отримав рекордну кількість голосів – 44 тисячі. Як адвокат, він відстоював інтереси народу, тому мав високу довіру », – пише УІНП.

У кінці ХІХ століття на Галичині набував популярності здоровий спосіб життя та спортивна активність, чому сприяв Іван Боберський. Одним із перших спортивно-руханкових товариств став «Сокіл», який орієнтувався на студентську молодь. Кирило Трильовський хотів створити ще одне товариство, яке орієнтувалося б не лише на спортивні досягнення, але й просвітництво серед галицьких українців. І якщо сокільський рух був поширений і в інших народів, зокрема поляків, то «Січ» була суто українською організацією з романтичним відсилом до козацьких часів.

5 травня 1900 у селі Завалля на Снятинщині заснували перше руханково-пожежне товариство «Січ». Таке формулювання мало бути, бо іншого не затвердив би цісарський намісник. Те, що «Січі» називалися протипожежними організаціями місцевих мешканців, давало змогу легально їм діяти в Австро-Угорській імперії.

« Фактично ж, вони займалися спортивною підготовкою молоді, поширенням українських патріотичних ідей, освітою селянства, співпрацювали з українськими кооперативними й страховими організаціями, вели пропаганду здорового способу життя (зокрема, боротьбу з алкоголізмом) », – пояснює Інститут національної пам’яті.

«Січовики» виступали під козацькими малиновими прапорами, носили малинові «ленти» і мали свої однострої. До слова, січовий марш «Гей, там на горі Січ іде, гей, малиновий стяг несе», в якому згадуються малинові знамена, написав саме Кирило Трильовський. Він був не тільки поетом, писав публіцистику і видавав українські книжки. В різні часи видавав періодичні видання«Громада», «Зоря», «Хлопська правда», календарі із назвами «Отаман» та «Запорожець», що сприяли популяризації січового руху.

Центром розвитку січового руху стала Коломия, де працювала адвокатська канцелярія Кирила Трильовського. Його в 1912 році обрали генеральним отаманом Українського січового союзу. Кирила Трильовського називали «січовим батьком».

У покутських і гуцульських селах «січовики» вправлялися під маршову музику з топiрцями та створювали «піраміди», іноді збиралися на конях, наче козаки, це справляло велике враження на очевидців. На Гуцульщині у сiчових малинових «лентах» горяни ходили до церкви в неділю та на свята.

Якщо після початку Першої світової війни спортивні товариства припинили своє існування, то «Січей» на 1914 рік налічувалось 1056, їхніми учасниками було близько 66 тисяч людей. Саме члени товариств «Січ» та «Сокіл-батько» згодом стали основою Легіону Українських Січових стрільців.