Українська правда

«Українська правда» - новини про Україну

https://www.pravda.com.ua/

Переломи та ампутації. Як травматологи у військовому госпіталі рятують кінцівки бійців

24 лютого травматолог Влад як зазвичай прийшов на роботу у клініку. У медичному закладі не знали, що робити – був хаос. Наступного дня йому подзвонив колега та запросив волонтерити до військового госпіталю у Запоріжжі. Влад погодився.

Перші 50 днів від початку повномасштабного вторгнення він жив у військовому госпіталі. Додому приїжджав раз на 3 дні на 1,5 години. Каже, що час перебування у квартирі обмежувався тривалістю одного прання.

Лікар-травматолог розповів "Українській правді.Життя" про роботу у військовому госпіталі в Запоріжжі, різноманіття поранених та різницю між "цивільними" та "воєнними" мізками медиків.

"Везуть!"

У перші дні через активні бої до військового госпіталю поступало багато пацієнтів, і до них бігли усі лікарі. Влад жартує, що на одне лише оголошення про 300-го одразу зривалися з місця близько 10 різних професіоналів. Проблема була в тому, що такою купою людей важко швидко оглянути пацієнта. Щоб знайти усі поранення, достатньо одного лікаря на чергуванні. Він має оглянути та визначити ушкодження, характер травми та викликати в операційну вже певних фахівців.

"У мене досі є картинка в голові. Сказали, що чекаємо на пацієнта, тож усі лікарі в холі зайняли відкидні крісла.

Через безпосередню близькість до фронту навіть у госпіталі дотримують світломаскування вночі. Тому у цілковитій темряві на вулиці дуже видно фари.

Отже, я бачу світло, забігаю в зал і кажу: "Везуть!". Лікарі, як за командою, підриваються з місць, а фари в той час ковзають далі – машина їде повз. Колеги зупиняються та вертаються на свої "позиції ", – зі сміхом згадує травматолог.

Огляд кількох пацієнтів одночасно. Фото з сайту 061

Але бували й "навали" з пацієнтів:

" Пам'ятаю, коли в маніпуляційній військового госпіталю замість одного пацієнта – три. Один на кушетці, один на стільці, а третій – на ношах на підлозі в калюжі крові лежить, бо у нього дуже ноги кровили.

Я був в чорному операційному костюмі, забіг, впав на кахель і одразу ковзнув до пацієнта. Десь метра півтора проїхав на колінах, і – одразу за роботу ", – розповідає Влад.

Він пояснив, що зазвичай при отриманні пораненого працює хірург, який оглядає, поруч є анестезіолог та черговий лікар-терапевт, який заповнює "сотку". Це спеціальний документ, в якому описані травми та за яких обставин військовий їх отримав. Його не завжди встигають оформити евакуаційні медики, тому доводиться робити це вже в госпіталі. Терапевт має заповнити якомога швидше, бо якщо пацієнт зараз у свідомості, то не факт, що він буде у притомний через 5 хвилин.

Лікар-травматолог в операційній. Фото з архіву

Якщо є поранений у важкому стані, то паралельно з хірургом працює анестезіолог, а медсестри кличуть високоспеціалізованих хірургів та готують операційну.

" Коли чуєш три звуки "прильоту" бу-бу-бум – вже готуєшся працювати. Якось вже лежу під ковдрою на чергуванні вночі і чую це тріо. Встав, одягнувся. Заходжу до ординаторської та питаю: "Це приліт чи відліт?". Ніхто не знає, але схоже на "Гради".

Пішов узяв рукавички, травматичні ножиці, сиджу. Посидів 5 хвилин. Думаю: "Ні, треба спати". Роздягнувся, лежу, чую – знову приліт. Тепер точно спати не буду. А тоді – тиша. І розумію, що як буду треба – мене покличуть ", – каже лікар.

Читайте також: Тільки чорний гумор і рятує. Будні бойової медикині "Мами Ріти"

З мізків "цивільних" у "військові"

У перші дні колектив військового госпіталю сприймав новачків – цивільних лікарів – вороже, ніби перевіряв на міцність, професіоналізм та витримку. Умови були складні – обладнання на початку було обмаль, як і структурованості в роботі.

" З'являлись нові люди – вони приходили і йшли, когось консультували. До нас їхали військові медики, щоб показати нам, цивільним, як правильно діагнози формувати і допомогу надавати ", – каже лікар.

Він пояснив, що всі вогнепальні та всі мінно-вибухові травми не зашиваються взагалі, бо вважаються первинно інфікованими. Рани через уламок, бруд, бетон, якийсь шматок будівлі, від машини фрагменти, кулі – їх лишають "відкритими".

Операція пораненого. Фото з архіву

Первинна хірургічна обробка – теж інша. Наприклад, промивати воєнну рану перекисом не можна, бо невідомо, що її спричинило. Якщо, наприклад, це фосфорне поранення, то є велика небезпека. Фосфор спалахує при взаємодії з киснем.

Так почала відбуватися перебудова з "мізків цивільних" у воєнні. Тобто структурованість дій, відсутність паніки, холодний розрахунок ситуації.

" Військовими мізками розумієш ситуацію, хоча б цивільними не зміг цього прийняти. Тож за ці місяці я навчився робити стільки всього, чого б не вдалося осягнути навіть в найкращих клініках та стажуваннях", – пояснює він.

Наприклад, у перші дні травматологи не мали оснащення і просили у волонтерів дриль чи шурупокрут, щоб закріпити стрижні чи пластину для фіксації перелому.

Читайте також: Перемога на День Незалежності чи на Новий рік: чому небезпечно "призначати" дату закінчення війни

Історії про п’яти

Ситуація стрімко мінялась, і за кілька тижнів до військового госпіталю привезли рентген-дугу, щоб "просвічувати" перелом одразу на операційному столі, лапароскопічні стійки (для операцій без великих "надрізів"), металеві елементи для фіксацій переломів тощо. Далі – консультації завдяки телемедицині та навіть VR-окуляри. Але навіть сучасна техніка не все може показати.

" Наприклад, нещодавно був пацієнт із вогнепальним пораненням п'яти. Знімок зробили – все ціле. А за фактом середини п'яти немає. Куля пройшла крізь неї, всередині немає кістки, а довкола все залишилося. Довелося накладали апарат та фіксували це все ", – ділиться досвідом травматолог.

Він додає, що кожен лікар-хірург має свою колекцію осколків. Вони скидають їх у банку.

"У мене найбільший уламок був розміром з монету, я діставав його з п'яти.

Пацієнти часто просять їх забрати із собою, але, є така погана прикмета – забирати із собою. Нехай краще залишаються тут ", – розповідає Влад.

Банка з осколками. Фото з сайту 061

В одне з чергувань травматолога до госпіталю поступив наш військовий після російського полону. У нього був перелом середньої третини стегна, він спочатку був у гіпсі, а потім був в апараті зовнішньої фіксації. А потім йому ще поклали пластину.

" Я запитав, чому йому поклали гіпс аж до стопи, якщо у нього стегно поламано. А він сказав. що той гіпс йому врятував ногу. Лікар, який його наклав в ізоляторі, знав, що з гіпсом будуть менше бити, і це додатковий захист.

"А що, сильно лупцювали?", – питаюсь. Він каже: "Як ти думаєш? У мене герб України набитий на цій нозі прямо на стегні. Б'ють по п'яті ноги з переломом, щоб було боляче ", – переказує Влад.

Обладнання в операційній. Фото з архіву Влада

Пацієнти, які закарбувались у пам’яті

Попри те, що усі поранені перетворюються у потік травм, операцій і стають рутиною, є пацієнти, які врізаються у пам'ять.

У перші дні до військового госпіталю привезли дівчину-військову років близько 20 з легким пораненням і широченною посмішкою. Влад її добре запам'ятав, бо у неї було рожеве волосся, пірсинг, багато татуювань.

" Поступила в госпіталь і багато усміхається, максимально задоволена. Не можу зрозуміти: оглядаю і так, і сяк. Думаю: можливо контузія.

Питаюсь в неї: "Що тебе так плющить, що ти так усміхаєшся, що ти така задоволена?" Вона відповідає: "Я сьогодні три танки завалила. Я – логістка, ракети з дистанційно запускаю ". Я аж присів! Відчув тоді таку гордість за наших військових, і ще раз пересвідчився, що нашу армію не перемогти" , – каже медик.

Історії з військового госпіталю. Фото з архіву

Влад згадав про військового з контузією після важкої вогнеметної системи залпового вогню "Буратіно" або "Сонцепік" (ця зброя є у Росії, Сирії, Іраку тощо).

" Я коли вперше побачив такого пацієнта, зрозумів, звідки така назва зброї . Він поступив практично без поранень, але зі значною контузією, тремором всього тіла і спазмованими витягнутими вперед руками, як у Буратіно", – згадує лікар.

Читайте також: Офіційно зниклий безвісти, та насправді – в полоні. Історія 19-річного морпіха, який боронив Маріуполь

Травматолог пояснив, що ця установка випускає боєголовку з аерозолем, який розпорошується під час зіткнення із землею. Утворюється свого роду вакуум, тож під час вибуху дуже "б’є" по вухах. Тіло реагує характерним спазмом.

" Мене тоді добряче морально "прибило". Бо ти не знаєш, що з пацієнтом і не можеш у нього дізнатися, що трапилося, що болить, що непокоїть, як травма виникла. Йому потім руки опустили, але сильний тремор все одно був ", – згадує лікар.

А одного разу вночі привезли пацієнта з травматичною ампутацією кисті, з переломом середньої нижньої третини передпліччя та з переломом середньої частини плеча. Це все – на одній руці.

Фіксація перелому. Фото з архіву

" Кличуть і кажуть – готуйся, зараз підеш на ампутацію кисті. А як? Не знаю, твої проблеми, ти ж хірург – йди. Нічого, ампутували по перелом, сформували куксу, зафіксували обидва переломи, поклали апарат. Тож навіть коли очі бояться, руки – роблять ", – розповідає травматолог.

Але, зазначає Влад, було й багато хлопців, які після операції прокидались, питали, чи руки-ноги на місці, коли можна буде ходити, і знову рвались на фронт. Більшість з них запрошує до себе в гості після перемоги.

"Хочеться вже сісти на машину та просто проїхатись, відзначаючи у кожному селі перемогу. Не знаю, правда, коли це буде, але ми вистоїмо", – з впевненістю в голосі сказав лікар.

А тоді поїхав рятувати ще одну руку бійця, наближаючи День Перемоги.

Вікторія Андрєєва, УП.Життя

Читайте також: Стягувала мертвих з машини, щоб допомогти живим. Фронтові історії бойової медикині

Система дизайну — це набір документів, статей, прикладів, фрагментів коду, скріншотів, інструкцій з дизайну, компонентів, філософії та інших цифров...
Останні новини

Байден прокоментував незаконну анексію українських територій.

Сполучені Штати Америки засудили шахрайську спробу росії анексувати суверенну українську територію. Вашингтон й надалі буде підтримувати Україну в її боротьбі за звільнення своїх земель.

UA.NEWS

Пішов з життя журналіст і критик Олег Вергеліс

Пішов з життя журналіст і критик Олег Вергеліс

Український журналіст, театральний критик та письменник Олег Вергеліс помер у віці 55 років. Життя відомого мистецького оглядача обірвала хвороба. Скорботну звістку 30 вересня повідомили у блозі Вергеліса на сторінці у Facebook. Дата та місце прощ...

Патріот Донбасу

В’їхати до ЄС росіянам стане ще складніше

Єврокомісія оновила рекомендації щодо видачі віз громадянам РФ з огляду на безпекові загрози. Консули проводитимуть перевірку особи кожного заявника, а на кордоні можуть відмовити у в’їзді до ЄС навіть за наявності візи.

Deutsche Welle

СОЛЯР розібрала історичний день для України

СОЛЯР розібрала історичний день для України

Ведуча 24 каналу Катерина Соляр детально проаналізувала останні новини в Україні. Зокрема, термінове подання заявки України у НАТО. Читайте про це на сайті:

Іронічна заява ПУТІНА / рф нарешті визнала!

Іронічна заява ПУТІНА / рф нарешті визнала!

Росія не прагне відновлення Радянського Союзу, їй це не потрібно. Про це заявив путін. Варто прочитати на сайті:

Что РФ делает с пленниками после обмена? Объяснение ЖДАНОВА @Олег Жданов.

Что РФ делает с пленниками после обмена? Объяснение ЖДАНОВА @Олег Жданов.

Во время стрима на своем ютуб-канале Олег Жданов объяснил, что Россия делает со своими солдатами, которых обменяли после плена. Читайте на сайте к теме:

Гідна реакція на події в москві / Вступ України узгоджували з керівництвом НАТО?.

Гідна реакція на події в москві / Вступ України узгоджували з керівництвом НАТО?.

Україна подає терміову заявку на вступ до НАТО. Колишній заступник начальника штабу ВМС України Андрій Риженко розповів 24 каналу, що означає для держави відповідне рішення. Зверніть увагу:

Щороку вирощуватимуть 5 млн саджанців: на Житомирщині відкрили перший лісонасіннєвий центр.

Щороку вирощуватимуть 5 млн саджанців: на Житомирщині відкрили перший лісонасіннєвий центр.

1 мільярд дерев за 3 роки - такі плани за президентською програмою "Зелена країна" допоможе реалізувати новий селекційно-насіннєвий центр, який відкрився на Житомирщині. Там хочуть щороку вирощувати 5 мільйонів саджанців дерев із закритою коренево...

«Давно муляє очі селян» : на Львівщині демонтують залишки радянщини.

«Давно муляє очі селян» : на Львівщині демонтують залишки радянщини.

Локальна декомунізація. На Львівщині активісти заходилися зачищати область від усіх пам'ятників, барельєфів та монументів, від найменшого до найбільшого, які символізують радянський союз. В області таких споруд близько двохсот. Як демонтували зали...