Лише дві команди на 5 островів: як влаштовано найменший футбольний чемпіонат у світі.

Найменша ліга, найдрібніший кубок, непередбачувані команди - все це про чемпіонат Сіллі. Вибір футболістів під пиво, турніри поміж кролями на полі, естафета збору поля для гри з нуля - OBOZ.UA розповідає про найромантичніше місце для проведення футболу із особливою атмосферою.

Що за місцевість?

Острови Сіллі - британська територія із особливим статусом; понад 50 шматочків суходолу, з яких лише 5 мають постійне населення. До їх складу входить і найменший у світі острів Бішоп, площею як карний майданчик стандартного футбольного поля. На Сіллі з економікою не дуже - океанський туман часто заважає літакам із першого разу зайти на посадку. Але туристи, які все ж дістануться острова, можуть займатися дайвінгом чи поспостерігати за вирощуванням квітів.

Активне життя там забезпечують лише 2 тисячі людей! Населення постійно зменшується через складні умови життя, навіть старшої школи там немає. Юнаки переїжджають на британські острови, де здобувають нормальну освіту й отримують роботу. Це дуже позначилося на якості місцевого футболу, про що поговоримо далі.

Острови відомі тим, що понад 300 років вони були у війні… і ніхто не знав, що ця війна відбувається. Якщо коротко - у Британії всередині 16-го сторіччя тривало протистояння між парламентаріями та роялістами. На Сіллі в останніх був потужний флот, який розбив кораблі нідерландців і ті прибули просити про компенсації. Без відшкодувань, Нідерланди оголосили острову війну. За кілька місяців роялісти програли, а мешканців Сіллі забули про це повідомити. Фактично 335 років острів був у стані війни без жодного пострілу, тільки в 1986-му році там підписали офіційний мирний договір. На той час населення вже понад 70 років грало у власній футбольній лізі.

Чому на островах вирішили створити свій турнір?

Щоб з’ясувати, який з островів крутіший. Ті самі, найбільші з архіпелагу, вирішили пограти в популярну гру і створили по команді. Але ті самі проблеми з економікою та віддаленність Сіллі від Туманного Альбіону дуже сильно вдарили по спорту. Люди виїжджали, молодь з освітою залишалася на континенті. Тому вже у 1950-х кількість команд почала зменшуватися, допоки не залишилося лише 2 клуби. "Рейнджерс" і "Роверс" змінили свої назви й тепер грають під іменами "Garrison Gunners" і "Woolpack Wanderers". Щосуботи друзі збираються, аби напитися пива й стати суперниками на полі наступного дня. І так кожного тижня впродовж півроку.

Якщо населення островів зменшується, де ж тоді беруть футболістів?

Вибір гравців - суто формула з будь-якого українського двору. Усі, хто може грати чи впевнений у власних силах, збираються у місцевому пабі. Перед першою грою футболісти призначають двох капітанів, які по черзі набирають гравців. Є і міні-корупція: заплати 50 доларів - отримай гарантоване місце в основі. Змінюватися склад клубу не може впродовж всього сезону і кожного разу це непередбачуваний набір гравців. Хоча цього правила іноді не дотримуються, адже хтось може не дістатися місця гри через високі атлантичні хвилі.

Майже щорічно проводять по 18 ігор, кожна команда приймає по 9 матчів. Хоча приймати - це лише номінальний факт: поле не змінюється, це один і той самий стадіон на острові Сент-Меріс. Так звана арена настільки високо над рівнем моря, що нерідко на гру впливає туман, дощ і вітер, який змушує після потужного удару дуже довго бігти за м’ячем, адже їх також не так багато.

Але не чемпіонатом єдиним - у них є і три турніри! Дві тисячі людей живуть на повну ногу: є можливість не отримати освіту, але чотири рази на рік підіймати над головою різні Кубки. Та й це не все: інколи приїздять гостьові команди. Наприклад, у грудні грають Кубок проти ветеранів, а кожної весни змагаються проти… орнітологів, які вивчають фауну острова. Інколи на острови прибуває і об’єднана команда містечка Пензас, що найближче з материка. "Динамо Чау" розігрує окремий трофей, знаний у футболі як найменший у світі: Кубок Ліонесса лише 6 міліметрів заввишки!

Їх дійсно визнали офіційно?

Так. Це офіційно найменший чемпіонат у світі, визнаний навіть УЄФА, із належністю до структури Англії. 22 роки тому туди прибули представники Книги рекордів Гіннеса і внесли чемпіонат Сіллі до свого реєстру як найменшу футбольну лігу на планеті. У 2008-му туди приїжджали і представники Adidas та зняли 4-серійну документалку про острівну лігу. А аби було ще цікавіше, до зйомок залучили праймових Патріка Вієйра та Девіда Бекхема. А 4 роки тому на Сіллі запустили і юнацькі змагання.

Усе це через відсутність молоді, бо середній вік команд зрідка нижчий 30-ти років. Навпаки - чимось це схоже на наш футбол під шашлик у травні, коли збираються 40-річні чоловіки побігати для душі. Проте це жодним чином не заважає чемпіонату зберігати статус офіційного чемпіонату.

Хто чемпіон?

Насправді, хто там рахує ті перемоги? Є статистика лише за період, коли команд залишилося дві, лідери за перемогами - "Garrison Gunners", 20 чемпіонств; їх суперники - "Woolpack Wanderers" - мають 15 чемпіонських сезонів. До цього лік перемогам вели дуже неуважно, адже частина гравців чи залишить острів, чи не прийде грати через сімейні питання.

Власник пароплава, фермер, прибиральник, констебль, спеціаліст з обслуговування літаків, поштар, пожежник - усі вони чемпіони. Жити на островах Сіллі ще той виклик. Для купки чоловіків, які хочуть перед грою знайти рефері, власноруч оновити розмітку, повернути на місце ворота та, зрештою, закопати кролячі нори в полі - кожна гра це перемога. А дійсно, що може бути кращим, аніж насолоджуватися улюбленою грою в колі друзів?