Тиждень

«Тиждень» - новини в Україні, економіка, політика, культура, новини в світі, об'єктивно та ексклюзивно про головні події в Україні та світі, Тиждень.ua

https://tyzhden.ua/

Про історичну ґенезу рашизму

Повномасштабне вторгнення Російської Федерації в Україну стало кульмінаційним етапом війни, котра розпочалася 20 лютого 2014 року з захоплення росіянами Криму, і визначило черговий етап спіралеподібної політики Москви по відношенню до України: на зміну адміністративно-економічній експансії прийшла відверта збройна агресія.

Таке протиправне явище не є новим у ставленні Росії до України. Неодноразово, після відносно мирного періоду повзучого поневолення, навіть з деякими елементами послаблення великодержавних пут, наставав час жорстокого придушення всіх прав народу України — аж до відвертого терору та геноциду. Достатньо звернути увагу на форми і методи знищення нашої ідентичності у ХХ столітті, яке почалося з кривавої поразки української держави в боротьбі з більшовицькою навалою на зламі 1910-х і 1920-х років. Після короткого періоду НЕПу та українізації, у відповідь на несприйняття безобщинним українським селянством насильницької колективізації, режим вже тепер радянської імперії вдався до нечуваного в історії європейської житниці, якою була Україна акту — Голодомору, а також розстрілів наприкінці 1930-х років і масових депортацій із Західної України. Після короткочасної хрущовської «відлиги» настав новий період затягування гайок, боротьби з дисидентством та «українським буржуазним націоналізмом».

Читайте також: Володимир Крижанівський: «Якби Путін і Єльцин помінялися місцями, то Росія пішла б на Україну раніше»

За певним невеликим проміжком часу на початку 1990-х років відносного пом’якшення російсько-українських відносин розпочався новий етап загострення, що супроводжується старим, але в новій обгортці, концептуальним ідеологічним ресурсом – насадженням ідеології «русского мира», тобто експансіоністських цінностей, котрі докорінно заперечують історичне походження нашої державності, етапи її розвитку та існування суверенної Української Держави як геополітичної реальності.

У таких умовах системного ставлення Російської Федерації, що характеризується ознаками масштабного вчинення нею кримінальних правопорушень в Україні проти людства і людяності, виникає необхідність засудження, кримінально-правової і міжнародно-правової протидії даній злочинній політиці, припинення і у подальшому недопущення такої антилюдської зверхності, яка становить найбільшу загрозу миру та безпеці в світі в сучасних процесах трансформації міжнародних відносин.

В силу ряду причин рашизм має істотні відмінності від подоланих в останній світовій війні фашизму та нацизму. Європейські держави, що стали в середньовіччі імперіями, заволоділи колоніями на віддалених від них материках та островах. При цьому найпершими тут виявилися Іспанія та Португалія. Саме їхні мореплавці на завдання правителів цих країн – Христофор Колумб (хоча й генуезець за походженням) та Васко да Гама – зробили епохальні географічні відкриття і проклали шлях конкістадорам-завойовникам. І набагато пізніше вдалися до колоніальних завоювань англійці, французи і голландці, коли їх країни в промисловому сенсі були на більш високому рівні розвитку, що дало їм можливість скористатися природними ресурсами колоній з більшим ефектом.

Але вже наприкінці XVIII та у XIX сторіччях західні імперії наштовхнулися на сильний супротив місцевих еліт та населення васальних територій. Згадаймо хоча б війну англійських та французьких колоній Північної Америки та англо-бурську війну. Поступово метрополії почали розуміти, що колонії буде втримувати все тяжче. До того ж у владних структурах імперій врешті-решт дійшли до думки, що набагато простіше досягти прибутків від колоній, вдаючись до економічної експансії, залишивши владні функції в руках місцевих еліт, що зобов’язувало тих займатися забезпеченням принаймны відносно достатнього життєвого рівня місцевого населення. Першими почали здавати позиції найбільш слабкі імперії – Іспанія та Португалія. А вже у ХХ сторіччі, в його першій половині, це торкнулося Британії та Франції.

Зовсім інакше відбувалася генеза Російської імперії. Вона починалася з майже крихітного Московського князівства. Монгольська навала багато в чому сприяла тому, що правителі Московського та інших суміжних князівств перебрали в завойовників їх найгірші практики в методах державного управління. Найкращими інвестиціями в розвиток власних державних утворень вони бачили упокорення сусідів. Тим більше, що для цього не треба було перетинати морів та океанів. Вони обмежувалися підкоренням суходолу на схід і на захід. Це не спонукало їх до розвитку мореплавства, оволодіння знаннями. Перша технічна революція, як і перші університети, прийшли до них із величезним запізненням. Чи не найстрашнішими реперними точками в історії Московського на той час уже царства були завоювання в середині XVI століття Казанського та Астраханського ханств. Московська держава стала на неподоланий до цього часу хибний шлях екстенсивного розвитку, який базувався не на основі технічного розвитку, а на збільшенні кількості робочих рук. А такого можна було досягнути лише підкоренням сусідніх народів.

Читайте також: Цивілізація мародерів. Чому росіяни так легко привласнюють і нищать чуже майно

Для утримання величезних завойованих територій стало конче потрібно мати величезну армію та незліченну кількість чиновників. Смутні часи Росії на межі XVI та XVII століть, що вирізнялися запеклою боротьбою царя та боярства, не закінчилися прийняттям російської «хартії вольності», як це було ще на початку XIII століття в Англії. З того часу в державі і серед населення укорінилася віра в гарного царя та незугарних бояр, яка проіснувала в Росії при різних владних модифікаціях до теперішнього часу.

У інших країнах європейського материка — через відсутність істотних покладів корисних копалин та не надто плодючі в масі своїй землі — основна ставка робилася на розвиток переробних галузей і створення новітніх технологій, то в Росії, на її горе, запанувала точка зору, започаткована Михайлом Ломоносовим: «Багатство Росії буде приростати Сибіром!». Таким чином Росія перетворювалася в сировинний придаток Європи. Це своєю чергою не сприяло розвитку високотехнологічних виробництв і потребувало ще більшої кількості робочих рук, а отже сприяло подальшій воєнній експансії Росії на схід, на Кавказ, у Середню Азію, та утриманню в покорі вічно близьких до бунту України та Польщі. Це ще більше посилювало роль армії та охоронних відомств у державі, вело до непомірного розбухання чиновного апарату.

Росія ставала оплотом реакції на континенті, все більше відставала в загальному розвитку від країн континентальної Європи, Британії, США і навіть Японії. Перемога однієї з найбільш відсталих країн Старого Світу, якою була Росія, у війні 1812 року над Наполеоном не сприяла можливості приєднання її до тих суспільних перетворень, які несла із собою тогочасна Франція. Понад те, певною мірою це навіть ще більше загальмувало розвиток Росії, що й призвело до її ганебної поразки у Кримській війні, де вона була розбита відносно невеликим англо-французьким експедиційним з’єднанням. Росія не зробила потрібних висновків з цієї поразки, як це було зазвичай з іншими країнами Європи. Так само вона не зробила доленосних висновків і після не менш страшної за наслідками війни з Японією.

У першу чергу це пояснюється тим, на яких підвалинах тримався державний устрій Росії та її наступника – СРСР. Вони і є базовими елементами тієї суспільної формації, яка тепер отримала назву «рашизм». Головним є те, що наріжним каменем суспільства є не інтереси людини, а інтереси держави. І це не можна вважати тимчасовим явищем в російській історії, чимось привнесеним зі сторони. Це вкорінюється в єство людини, стає базовою настановою. Звідси походить переконання, що людина є гвинтиком державної структури, що начальник є носієм істини, а керівник держави – непомильний у своїх діях. Тому, до речі, в общинній Росії відносно легко вкорінилися ідеї колективістських вчень про класи, тимчасом у суто індивідуалістичній Європі належної підтримки вони не знайшли.

Чи не єдиною імперією, яка в чомусь нагадувала Російську, була імперія Австро-Угорська. Але її деякою мірою заторкнули наслідки Французької буржуазної революції, попри весь супротив правителів з Відня. Відхопивши внаслідок розділів Польщі південну її частину, їм вистачило розуму не створювати «тюрму народів». Хай не дуже великі преференції, надані ними Західній Україні, тим не менше дозволили зберегти певною мірою культуру, мову та релігію цієї частини України. Проте і ця імперія, як того вимагає історичний процес розвитку людства, загинула чи не найпершою.

Провідна ідея політики правителів Росії та їхніх комуністичних наступників й теперішніх ватажків, що можна нехтувати інтересами окремої людини, є вкрай неприйнятною в часи миру і злочинною в часи війни. Перемога у Другій світовій війні — в тому, що стосується участі у ній Радянського Союзу — в першу чергу пояснюється тим, що його вождь кинув у бій величезні людські маси. Перемога здобувалася насамперед числом, а не вмінням. Практично рабська праця в колгоспах, відсутність у людини справжньої зацікавленості в результатах своєї діяльності поєднувалися з переконанням в месіанській ролі російського народу. Нав’язування ефемерних методів розбудови суспільного життя іншим народам переростало в політику експансії. А за найменших ознак непокори вже після Другої світової війни це закінчувалося жорстоким упокоренням в таборах, як у Кенгірі; в містах, як у Новочеркаську; в країнах, як це було 1953 року в НДР, 1956 року в Угорщині, 1968 року в Празі, а потім і в Польщі.

Читайте також: Вірус спротиву. Повстання в Норильському таборі стало першим кроком до розвалу найцинічнішого винаходу комунізму

Характерною відмінністю фашизму і нацизму є те, що вони не були укорінені у історичному розвитку Італії та й Німеччини. Весь попередній розвиток цих країн не виявляв достеменної можливості з’явлення цих феноменів. Можна сказати, що певним чином прихід до влади Гітлера став наслідком поразки Німеччини у Першій світовій війні. Також принагідними є згадки про надзвичайно жорсткі умови репарацій, до чого додалася світова економічна криза, що розпочалася у 1929 році. Веймарська буржуазна республіка не змогла втриматися перед навальним гітлерівським популізмом. Не варто при цьому забувати й про те, що становлення німецької та італійської держав стався відносно недавно в історичному вимірі – за якихось 70 років до Першої світової війни. Тому в суспільствах цих двох країн не було вироблено надійних антидотів від того ж таки популізму і реваншизму. Цю тезу підтверджує також те, що країни з багатовіковою державною ідентичністю витримали спокусу заманливих обіцянок, і не дали піднятися у себе різним колаборантам-квіслінгам. Поліції Британії прийшлося обороняти від розправи жалюгідних декілька тисяч прихильників гітлерівського адепта Освальда Мослі стотисячним натовпом антифашистів.

Після другої світової війни Захід зробив певні висновки і не намагався довершити розгром німецького Рейху повним знищенням німецької економіки, а навпаки – дав їй стати на ноги з допомогою плану Маршалла. Поразка цих двох країн у другій світовій війні підряд практично назавжди вилікувала їхні народи та еліти від хвороби реваншизму. Це ще раз підкреслює, що нелюдські, загарбницькі ідеї цих політичних течій не були вкорінені в історичне тло цих країн.

В той же час Україна відчула на собі реваншистські настрої російського керівництва, викликані поразкою Росії в Холодній війні. Апофеозом цього стало політика відновлення імперії, що загинула на зламі 1980-х і 1990-х років. Це події в Придністров’ї, в Чечні, в Абхазії та Осетії, в Грузії. І вінцем цього є проведення спершу єльцинською, а потім і дотепер путінською верхівкою, політики експансії Росії щодо України. Це обумовлене гранично ксенофобським і українофобським характером теперішнього прояву керівної ідеології сучасного російського суспільства.

Читайте також: Звір з безодні. Як виник і чого прагне путінський фашизм

Системність, ресурсна організованість та державне забезпечення антиукраїнської політики Російської Федерації, що супроводжуються повномасштабним вторгненням на територію України, в суспільно-політичній оцінці цього явища отримала назву «рашизм». Новітній характер цього протиправного явища поки що не перебував у фокусі фундаментальних науково-теоретичних досліджень, проте політико-правовий набір закономірностей цієї суспільно-політичної течії зумовлює потребу його засудження, протидії і криміналізації.

Враховуючи високу суспільну небезпеку, поняття рашизму з усіма кримінально-правовими характеристиками має бути криміналізованим не тільки в українському законодавстві, а також має знайти відповідне вираження у міжнародно-правових актах, як особливо тяжке кримінальне правопорушення. Це загалом актуалізує ухвалення міжнародно-правових актів щодо «дерашизації» та її неодмінної складової – денуклеаризації — Російської Федерації і недопущення поширення рашизму в Україні та інших державах.

------------------

Володимир Крижанівський – народний депутат Верховної Ради України І скликання. Перший Надзвичайний і Повноважний Посол України в Російській Федерації. Учасник конференції в Біловезькій пущі 1991 року, де було поховано СРСР. Віце-президент Асоціації народних депутатів України.

Кращі інструменти для створення інтерфейсу користувача, ці інструменти допоможуть вам зробити це швидше та ефективніше, позбавивши необхідності зно...
Останні новини
УЗ призначила евакуаційний потяг на 11 серпня

УЗ призначила евакуаційний потяг на 11 серпня

Укрзалізниця призначила евакуаційний потяг на 11 серпня - з Донбасу до Львова. Джерело: УЗ Деталі: Потяг 234/233 відправиться о 16:30 за маршрутом Покровськ - Дніпро - Львів.

Українська правда

SoftBank продасть 9% акцій Alibaba з прибутком у $34 млрд.

Японська інвестиційно-технологічна компанія SoftBank Group Corp. планує відобразити у звітності за третій квартал доподатковий прибуток у розмірі понад $34 млрд від продажу значної частки паперів китайського інтернет-гіганта Alibaba Group Holding ...

Finance.UA

️️ Война должна закончиться к зиме, – АРЕСТОВИЧ @Alexey Arestovych.

️️ Война должна закончиться к зиме, – АРЕСТОВИЧ @Alexey Arestovych.

Алексей Арестович рассказал, что у президента, его команды и западных партнеров существует убедительное мнение, что боевые действия должны закончиться к зиме. Именно поэтому следующие 3 месяца будут очень горячими. Читайте к теме на сайте: #24Канал

2 1

РФ готова до удару по Кримському мосту ще з 24 лютого?.

РФ готова до удару по Кримському мосту ще з 24 лютого?.

Військовий експерт та головний редактор Defence Express Олег Катков на стрімі 24 каналу припустив, коли знищення Кримського мосту буде необхідне. Важливо прочитати на сайті: #24Канал

ЕКСКЛЮЗИВ з фронту, від якого мурахи по тілу

ЕКСКЛЮЗИВ з фронту, від якого мурахи по тілу

Наші воїни продовжують уже майже пів року боронити країну від повномасштабної навали орків. Показали ексклюзивну нарізку кадрів, як бійці щодень протистоять та захищають кожен дім українців. Варто прочитати на сайті: #24Канал

️ АРЕСТОВИЧ сказал, сколько HIMARS сейчас нужно ВСУ @Alexey Arestovych.

️ АРЕСТОВИЧ сказал, сколько HIMARS сейчас нужно ВСУ @Alexey Arestovych.

Американские HIMARS непрерывно работают на фронте, уничтожая склады оккупантов. Алексей Арестович назвал количество ракетных комплексов идеально необходимым для ВСУ. Стоит прочтения на сайте: #24Канал

АРЕСТОВИЧ оценил запрет шенгенских виз россиянам @Alexey Arestovych.

АРЕСТОВИЧ оценил запрет шенгенских виз россиянам @Alexey Arestovych.

На обсуждение в Евросоюзе внесено предложение запретить выдавать гражданам России шенгенские визы. Алексей Арестович прокомментировал, насколько эта идея реальна. Читайте к теме на сайте: #24Канал

1 8

Угроза осталась! Вертолеты Литвы сопровождают поезда РФ в Калининград.

Угроза осталась! Вертолеты Литвы сопровождают поезда РФ в Калининград.

Вертолеты Литвы сопровождают российские поезда, направляющиеся в Калининградскую область. Это связано с тем, чтобы убедиться, что поезда страны-агрессорки не останавливаются и ничем их не разгружают. Политолог, руководитель офиса Freedom House в Л...