Ухилянти без паспортів: покарання чи стимул до повернення.

У п'ятницю, 8 березня, ведучий ZAXID.NET Новин Андрій Дрозда розповість про рішення нашого уряду більше не надавати консульських послуг для чоловіків за кордоном.

***

Цього тижня тисячі наших громадян обурилися урядовому рішенню не видавати закордонних паспортів чоловікам призовного і мобілізаційного віку, які виїхали з країни. Багато таких громадян хотіли поновити свої документи до набуття чинності нового закону про мобілізацію, що станеться уже 18 травня.

Однак Кабінет Міністрів України різко змінив свою позицію: у жовтні 2022 року урядовці дозволили дипломатичним службам проводити подібні операції, а тепер передумали й заборонили. Від 23 квітня документи можна отримати лише в Україні. Щоправда, обмеження не стосуються чоловіків, яким дозволено перетинати кордон під час дії воєнного стану. А всі, хто спішно виїхав у перший день великої війни, перетнув кордон через систему «Шлях» як волонтер або знайшов інший спосіб покинути країну і не повернувся, залишаться без державних консульських послуг, крім єдиної – оформлення документів для повернення до України.

Міністр закордонних справ України Дмитро Кулеба вважає, що це чесне рішення стосовно тих осіб, які ухиляються від захисту Батьківщини під час війни. Він називає неприпустимим те, що закордонні втікачі не поспішають виконувати свій громадянський обов'язок, але претендують на право отримувати державні послуги у повному обсязі. На думку Кулеби, це несправедливо стосовно громадян, які захищають нашу країну у лавах Сил Оборони.

Позиція міністра Кулеби ґрунтується на певних етичних принципах, а також на ідеї держави як суспільного договору між громадянами. Логіка приблизно така: якщо ми всі визнаємо Україну за наш спільний дім, то повинні виконувати закони й спільно маємо цей дім захищати. Ті, хто відмовляються від цього обов'язку, можуть бути позбавлені певних прав і привілеїв. Однак залишається питання, якої мети прагне досягнути МЗС і загалом наш уряд: встановити суспільну справедливість, покарати ухилянтів чи повернути наших військовозобовʼязаних громадян додому і підсилити Сили Оборони? Критики щодо законності рішення урядовців звучить чимало. Деякі депутати називають його «напівзаконним» і висловлюють сумнів у його ефективності.

Народна депутатка від «Голосу» з парламентського Комітету з нацбезпеки та оборони Соломія Бобровська заявила, що таким рішенням уряд «відштовхує наших громадян» за кордоном, мотивуючи їх отримувати посвідки на тимчасове проживання і громадянство інших країн. Хоча коментарі цих наших обурених громадян вже вказують на те, що вони за жодних умов і не мали наміру повертатися і воювати за Україну.

Ми вже побачили першу реакцію декого з українців, які не змогли отримати оновлені паспорти чи інші консульські послуги. Напруження у сервісних центрах досягло апогею, почалися скандали й сварки. У Варшаві паспортний сервіс ДП «Документ» заблокувало триста чоловіків, які вимагали видати їм нові паспорти. Наші справжні триста спартанців чи то варшавців обіцяли стояти до кінця за свої громадянські права, а за декого особливо голосно кричали їхні жінки.

Отака от категорія наших громадян, яка керується принципом «Я вам нічого не винен і нє должен», яка слухає різношерстних блогерів і Тік-Ток-юристів, які волають про репресії й геноцид. Так і хочеться сказати цим людям, що вони репресій ще й не нюхали, а геноцид вже відбувся у Маріуполі й Бучі. У Варшаві й Берліні жодного геноциду не буде, поки Збройні сили тримають фронт на сході й півдні України. Цікаво, що ми не спостерігали жодної громадянської активності від тих, хто зараз штурмує консульські установи й паспортні сервіси, коли польські фермери блокували наш кордон. А тепер он як заворушилися!

Щодо обмеження деяких прав закордонних ухилянтів добре висловився громадський діяч і військовослужбовець Андрій Андрушків. Я зацитую його слова: «Дуже дрібно, як на мене, з консульськими послугами за кордоном. Зважаючи на те, що офіційною державною комунікацією рік тому була кампанія "Захищай своє", то якраз від цієї тези й варто вибудовувати державні політики.

Не хочеш захищати? То тут і не має бути твого. Захисники й захисниці в Силах Оборони захищають і своє, і ухилянтове. Тобто можна спокійно пересидіти у Вроцлаві чи Неаполі і, коли все завершиться, повернутися і тут все буде дуже кучеряво: ось квартира, яку захистили ППОшники, ось земельна ділянка, яку відстояла піхота, ось дача, прорив до якої стримали танкісти. І все буде їхнє. Можна буде мати капітал для розвитку і добробуту, але не мати ні ПТСР, ні проблем зі здоров'ям, які заважатимуть працевлаштуватися. Як на мене, то право власності має бути першим в списку на позбавлення в тих, хто не хоче виконувати обов'язки, які забезпечують реалізацію прав і свобод. Ідіть продайте хату в Бердянську. А може хтось може легально успадкувати квартиру в Маріуполі? Отож. Права і свободи є лише за спинами українських захисників і захисниць».

Отож наша держава може діяти набагато жорсткіше, а поки що ми маємо лише м'який натяк деяким нашим землякам на те, що свої обов'язки треба виконувати. У Польщі, Литві й Німеччині поки що не поспішають примусово повертати додому українських чоловіків навіть з протермінованими паспортами. Країни ЄС вкотре проявляють свою толерантність і гуманізм, але їм можна пробачити, бо до них російська армія поки що не дісталася.