Симбіоз наших естрадних співаків з «хорошими русскіми» має свою причину.

Концерт організований росіянкою, ексдружиною російського олігарха Нікой Бєлоцерковской за участі Євґєнія Чічваркіна – котрий якраз привітав російських олігархів Фрідмана й Авєєна, "гроші і талант Путіна", зі зняттям санкцій – але з пропозицією донатити на ЗСУ і "благодійними внесками €10 000 з особи". Ну і, звісно, з жовто-синім декором, то святе.

Артисти, які будували свою кар’єру на тому, що тягли до України "русскій мір", поділились на три групи. Одні виїхали до Росії і їм вдалось втулитись на тамтешній жорстко поділений ринок. Іншім- за кордон, певний час старанно зображували "внє політікі" і ігнорували війну, але коли остаточно з’ясували, що це погано впливає на продажі, різко зафарбувалися в жовто-блакитне і додали декор "благодійних зборів".

І треті достатньо швидко зробили те саме, однак масштабніше: з перекладом текстів українською, з активними промо-кампаніями благодійництва. Коротше, утверджують тезу, що вони "не такі" – хоча явно не усвідомлюють своєї ролі в розв’язуванні цієї війни. І, відповідно, не бачать причин каятись. Ну, було й було. Тепер ми інакші.

Цікава реакція авдиторії на тексти про них: критику перших сприймають позитивно і активно плюються в ту ж Повалій. Критику других допускають, але вважають, що донати і синьо-жовтий антураж нівелює майже все, "та не чіпляйтесь вже до них". А от критика третіх – табу.

До абсурду доходить: українців вписують в очевидний "другий сорт" порівняно і з новонаверненою російськомовною естрадою, і з "хорошимі русскімі".

Головне питання в цьому симбіозі "хороших русскіх" і до 2022 орієнтованої на російський ринок української естради. Я прекрасно розумію, в чому профіт обох сторін. "Хорошиє русскіє" розраховують на наших плечах зайти до влади в Росії – як тільки нашими зусиллями так чи інакше буде знесено путінський режим. А їхні партнери з нашої естради розраховують, що як цим вдасться зайняти місце у владній ієрархії РФ, то для них знову відкриється багатий російський ринок. І вони знову зароблятимуть, як звикли, вже в "другой России" (і, звісно, повернуться до російськомовності – адже аудиторія має розуміти, і її ж не можна винуватити у війні і злочинах Путіна).

Тобто, грубо кажучи, Чічваркін зараз вкладається в Полякову і допомогу ЗСУ, щоб отримати потім своє тепле місце в Росії. А Полякова у взаємодії з ним має зараз свій заробіток і розраховує отримати потім вигідні умови вже на російському ринку. І всім буде добре, так би мовити.

Чим (і коли) закінчиться ця історія – час покаже. Для історії з Повалій знадобилось років чотири.

Статті, що публікуються в розділі "Думки", відображають точку зору автора і можуть не збігатися з позицією редакції LIGA.net