Прапороносець луганського Євромайдану. Згадаймо Максима Радуша

Щодня о 9 ранку українці вшановують пам’ять усіх, чиє життя забрала російсько-українська війна. Нині згадаємо Максима Радуша.

Максим Радуш народився на сході України у місті Луганськ. Там же закінчив школу №26. Потім навчався у Східноукраїнському національному університеті імені Володимира Даля. Він був активістом місцевого Євромайдану. Координатор організації Восток-SOS Євген Васильєв згадує, що одним із перших, з ким він почав виходили на площу у Луганську, був саме Максим та ще декілька небайдужих місцевих мешканців.

Максим Радуш був активістом місцевого Євромайдану

фото Олександр Волчанський/Facebook

«Щовечора ми збиралися в центрі Луганська і просто спілкувалися, слухали музику, проводили вуличні університети, а морозними днями нам доводилося ховатися в офісі «Поступу». То й був Луганський Євромайдан», – пригадує Васильєв.

50-метровий прапор України на Євромайдані у Луганську

фото Олександр Волчанський/Facebook

Коли події стали набирати обертів, на кожній акції Луганського Євромайдану Максим розгортав 50-метровий прапор України.

Яким запам'ятали Максима друзі і знайомі

Фотограф Луганського Євромайдану і амбасадор футболок «Луганськ-Україна» Олександр Волчанський згадує, що познайомився з Максимом на Луганському Євромайдані і бачив його майже з першої до останньої акції. «Переглядаючи фотоархів з Луганська, шукаючи світлини з Максимом, звернув увагу саме на те, що Максим декілька разів розгортає прапор і завжди стоїть на його початку», – згадав Олександр Волчанський.

Прапороносець Євромайдану Максим Радуш

фото Олександр Волчанський/Facebook

Український правозахисник, журналіст, а нині боєць ТрО Костянтин Реуцький згадує Максима як чулову людину. «Чудова людина, прапороносець Луганського Євромайдану. Він сховав там десь наш п'ятидесятиметровий прапор. Щоби ми всі разом знову розтягнули його на центральній площі після звільнення. Максим зробив все, щоб це якнайшвидше сталося. Але сам він більше не зможе тримати наше знамено посеред українського Луганська», – написав Костянтин Реуцький.

Микола Щабинський: «про таких людей як Максим, будуть писати книги»

фото Олександр Волчанський/Facebook

Микола Шабинський, лоцент Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля вважає, що про таких людей як Максим, будуть писати книги, але дізнаємося ми про них, на жаль, лише після їх смерті. «Україна прощається ще з одним Героєм! Максим Радуш, один із керівників луганського майдану, душа цієї купки незламної, нескореної молоді, яка тримала український Луганськ на своїх плечах! Незмінний прапороносець усіх патріотичних маніфестацій, які збирали усе більше небайдужих людей, готових ризикувати своєю кар'єрою, безпекою та просто життям! Його не зламали ані роки вигнання, ані обстріли та практично повне оточення Чернігову, куди він переїхав з родиною після 2014 року. Максим не зрадив своїм ідеалам, пішов до війська і загинув як справжній воїн!», – написав Шабинський.

Максим не зрадив своїм ідеалам

фото Олександр Волчанський/Facebook

Загинув Максим 29 березня 2024 року. У нього залишились дружина та двоє дітей.

«Главком» долучається до хвилини мовчання. Ми вшановуємо памʼять усіх українців, які загинули у боротьбі за Батьківщину. Ми згадуємо загиблих від рук російських загарбників, запалюємо свічки пам’яті та схиляємо голови у скорботі під час загальнонаціональної хвилини мовчання, вшановуючи світлу пам’ять громадян України, які віддали життя за свободу і незалежність держави: усіх військових, цивільних та дітей, усіх, хто загинув в боротьбі з російськими окупантами та внаслідок нападу ворожих військ на українські міста і села.