“Плівки Деркача” або Мельниченко наших днів

Кандидат юридичних наук, громадський діяч Сергій Войченко проаналізував цілі оприлюднення «плівок Деркача».

Можна по-різному оцінювати ті події, які відбулися з оприлюдненням аудіозаписів з голосами схожими на колишнього президента Порошенка та представників американського істеблішменту Байдена і Кері. У дуже знаковий спосіб це сколихнуло ряд питань.

Звідки ж взялися плівки і хто їх виклав, навіщо і чому? Тим паче, що події досить давні. Розмови датуються 2016 роком, тобто 4 роки десь ці записи лежали і, мабуть, хтось їх тримав до слушного моменту.

Популярні новини зараз

Хто це записав?

Абсолютно логічною буде відповідь, що записав це один із учасників цих переговорів. Чи міг це записати хтось із американських представників? Теоретично – так, але, якщо з американської сторони два співрозмовника і розмови були не спільними, то зі сторони України лише один – Порошенко, отже виходить він є єдиним спільним знаменником, і слідуючи цій теорії, можна припустити, що записував саме він. Це лише теоретично, адже ми зараз можемо лише робити припущення.

Ще один варіант, що це зробила третя сторона. Тоді виникає багато запитань, у тому числі й до організації безпеки в Україні, у першу чергу це питання до спецслужб. У той час у нас в країні було багато керівників і генералів, які розповідали, що вони готові грудьми захищати Україну, деякі, навіть парад в Севастополі обіцяли. Але по факту «здулися» і спромоглися тільки збагатитися та накупити собі будинків і машин. Де ви бачили, щоб були оприлюднені розмови того ж самого президента Олександра Лукашенка? Або щоб прем’єр Китайської Народної Республіки вів переговори, а потім їх слухав увесь світ? Звісно, це виглядає трохи комічним і абсолютно недоречним. При цьому це вчергове тоді підтвердило, що українські спецслужби пробили дно – їх рівень це трусити комерсантів і то не досить вдало.

Тому, хто це міг записувати – та будь-хто! Має місце навіть простий людський фактор, коли якийсь дрібний раб цифри, про існування якого ніхто і не здогадується, просто вкрав і продав ці записи. Або й можливо, що це зробив той, хто був близький до Петра Олексійовича, кому він довіряв і ділив з ним хліб-сіль.

Але насправді, це уже не має ніякого значення, і розбиратися, мабуть, у цьому ніхто не буде. Пройшло 4 роки і знайти крайнього досить складно, хіба хтось вирішить стати новим «майором Мельниченком».

Кому ж це було вигідно?

Чи був це вигідний піар Деркачу? – мабуть, так. Дійсно, розголосу досить багато.

Кулику, який сидів поруч? – Кулик давно вже був помічений у різного роду скандальних історіях, і він озвучував, ті історії, що уже всім відомі, по суті нічого нового не розповів.

Можливо, з цього спробує отримати зиск Шокін, але з урахуванням його віку, на мою думку, Венедіктовій не варто турбуватися за свою посаду Генерального прокурора.

Чому це зроблено саме в Україні?

Тому що, якби таке відбулося в США, то за їх законодавством і судовою системою, навіть ті, хто це озвучив, мали б багатомільйонні позови проти себе. А от на майданчику України це легко можна провернути.

Ми отримали відповідь, що навіть високопоставлені тузи світового політикуму це корупціонери і люди, які шукають свою власну вигоду. Усі ці НАБУ, ВАС, САП – велика булька, можна ще створити безліч органів, витратити на них ще мільярди гривень платників податків, але по факту усі корупційні схеми відбуваються на горі, про що ми вкотре мали змогу переконатися. Зрозуміло, що безглуздо говорити про якусь боротьбу з корупцією, враховуючи наскільки цинічно це відбувається з подачі верхівки. Догми, які нам насаджували протягом довгого часу, що захід цивілізований світ, де панує демократія, а на перше місце поставлені права людини, черговий раз зруйновані, і стає зрозуміло, що це фальшивки, які приховують моральне виродження, корупцію, безмежний цинізм і зневагу до людей.

Насправді, уже будь-який компромат приївся, його так багато виливається, кожне видання, журналіст, постійно намагаються знайти все нові і нові скандальні історії. Так само і про цю історію забудуть, так як і про всі попередні і наступні. Тим паче, всі уже зрозуміли, що впливових і заможних людей не саджають, тим паче в Україні.

Чи порушив Байден чи Кері закон своєї країни? – скоріше за все ні. Вони дали зрозуміти усьому світу, що усі питання до України, не варто вирішувати з українським політикумом, тобто показали хто справжній господар. Мені як українцю це надзвичайно неприємно. Для народу стало явним, що розраховувати на український істеблішмент не можна, що в інтересах нашої країни ніхто і не працював, а Порошенко тим паче – лише в своїх інтересах чи зовнішніх управлінців.

Чи зможе це використати Трамп у передвиборчій компанії?

Спроба, звісно, буде. Можливо, навіть провести якесь розслідування. Але чи буде для нього з цього вигода – питання відкрите.

Прикро, що наша країна в черговий раз опинилася у центрі скандалу. Тепер усі будуть говорити, що Україна повпливала на вибори у США. Хоча це досить сумнівно і викликає скоріше посмішку. Адже хіба ж може дробина якимось чином нашкодити слону? Хіба що дошкулить, а якщо потрапить в око – проморгається.

Чи могло б це бути вигідно Порошенку?

Могло. Адже ми не знаємо, що там було ще записано. З оприлюднених записів нічого нового ми не дізналися, усім і так було зрозуміло, що Шокіна звільнили за вказівкою США, що Порошенко отримував вказівки із-за океану. Але ж можуть бути ще розмови, які міг записати Порошенко, щоб виторговувати в подальшому для себе певний захист чи зиск.

Цікавість суспільства – «посодять Петю Порошенка» чи «не посодють»? Ще раз викличуть на допит, а він ще раз не прийде, або прийде, але не дійде, або дійде, але не дасть покази, і це все може тривати ще довго.

Проте, слід зауважити, що Петро Олексійович черговий раз сів в калюжу.

Де мільярд?

Я б на місці президента зібрав би правоохоронців і запитав: де той мільярд і хто завдяки ньому отримав зиск, куди він був витрачений?

Порохоботи зараз розповідають про руку Кремля і монтаж, інші будуть розповідати, що голос не той, Офіс Генерального прокурора говоритиме, що їм треба провести експертизу і т.д. А насправді алгоритм досить простий – встановлюємо, коли гроші надійшли, на який рахунок, призначаємо аудит, з’ясовуємо скільки коштів було отримано тут і куди вони ділися, хто з них отримав зиск і оголошуємо повідомлення про підозру, а з голосами будемо розбиратися потім.

Продовжуючи переглядати Новини України (UAZMI), ви підтверджуєте, що ознайомилися з Правилами користування сайтом, і погоджуєтеся на використання файлів cookie