Коментар: 20 років без Гонгадзе - невивчені уроки української історії.

20 років тому співробітники МВС України викрали і вбили журналіста Георгія Гонгадзе. За цей час в країні змінилося п'ять президентів і 15 керівників Генпрокуратури. Всі вони клятвено обіцяли розслідувати цей страшний злочин. Але система влади, вибудувана ще Леонідом Кучмою, своїх не здала: замовник (або замовники) вбивства Гонгадзе так і не опинилися на лаві підсудних. Непокаране зло привело до нового злочину - в 2016 році в центрі Києва в автомобілі підірвали журналіста, автора "Української правди" Павла Шеремета. Невивчений урок у справі Гонгадзе напевно і далі повертатиме Україну на початок "нульових".

Трагедія, яка змінила Україну

Вбивство Георгія Гонгадзе без перебільшення змінило хід української історії. Якби не було цієї страшної трагедії в 2000-му, хто знає, як би розгорталися події в Україні та скільки б залишався при владі Леонід Кучма. "Касетний скандал", що послідував за зникненням Гонгадзе, розкрив непривабливу, позбавлену будь-якої моралі підноготну української політики. Записи, нібито зроблені колишнім майором Держохорони Миколою Мельниченком в президентському кабінеті, стали справжнім шоком для суспільства. Вказівки глави держави у присутності міністра МВС, голови СБУ, голови адміністрації президента повісити незговірливих суддів за геніталії і вивезти Гонгадзе на Кавказ - лише дещиця з оприлюднених аудіозаписів.

Сергій Руденко

Сергій Руденко

Знаючи, що журналіст уже мертвий, влада продовжувала нахабно брехати і сім'ї загиблого, і суспільству. МВС і СБУ імітували пошуки журналіста в усіх регіонах країни. Генпрокурор, не червоніючи, ніс нісенітницю з трибуни Верховної Ради. Саме ця брехня і призвела до того, що на вулиці Києва вийшли сотні тисяч учасників акції "Україна без Кучми". Ці протести в 2004 році трансформувалися в "помаранчеву революцію". Українці хотіли справедливості й протестували проти фальсифікації результатів президентських виборів командою наступника Леоніда Кучми - Віктора Януковича. Велика частина з протестувальників вийшла на Майдан в 2013-2014 роках, а потім пішла воювати на Донбас.

Читайте також: Венедіктова: Бути журналістом в Україні небезпечно

З 2000 року в Україні сформувалося покоління, готове у будь-який час вийти на вулиці міст і площ, а якщо треба - піти на фронт. Для захисту себе, своїх прав, своєї країни. Упевнений, що для більшості з них Георгій Гонгадзе - це історичний персонаж, людина, яка пішла проти системи і чий профіль знаходиться на прапорі боротьби за справедливість. Частина нинішньої політичної еліти України зобов'язана своєю кар'єрою Гонгадзе. Адже саме після акції "Україна без Кучми" почався політична зліт опозиціонерів Юрія Луценка, Юлії Тимошенко та Олександра Турчинова. Та й Віктор Ющенко, який опонував Кучмі, навряд чи б міг стати президентом України без справи Гонгадзе.

Справедливості немає. Але за неї варто боротися

За 20 минулих років вже четвертий президент України обіцяє розкрити вбивство Гонгадзе, називаючи це справою своєї честі. Але досі все закінчувалося безчестям. А простіше кажучи - легкодухістю тих, хто сідав у крісло глави держави. Система, яку побудував ще Леонід Кучма, виявилася напрочуд живучою. Настільки, що навіть при вигляді Леоніда Даниловича його наступники сором'язливо ховають очі, визнаючи за ним статус старійшини української політики, а генпрокурори нарікають на відсутність оригіналів записів, зроблених майором Мельниченком.

Так, офіційно ще в 2011 році Печерський районний суд Києва зняв звинувачення з Леоніда Кучми у причетності до вбивства журналіста. Так, у 2013 році вбивць Гонгадзе було засуджено до різних термінів тюремного ув'язнення, у тому числі довічний термін отримав генерал-лейтенант Олексій Пукач, який задушив журналіста. Так, зі сотнями загиблих під час "Революції гідності" на Майдані й тисячами убитих на Донбасі справа Гонгадзе начебто пішла на другий або третій план. Але ось замовники цього страшного злочину нікуди не поділися. І вони, впевнений, рано чи пізно постануть перед судом. Адже не дарма ж Україна 20 останніх років вела боротьбу за справедливість. А вона є, і за неї треба боротися.

Читайте також: Леся Гонгадзе: "Вирок Пукачу – велика крапка з кінцями у воду"

Що спільного у Гонгадзе з Шереметом?

Чотири роки тому 20 липня 2016 року, в машині, у якій перебував Павло Шеремет, спрацював вибуховий пристрій. Журналіст загинув. Сталося це на перехресті двох центральних вулиць Києва. Автомобіль належав Олені Притулі - соратниці Георгія Гонгадзе по "Українській правді", а сам Павло був одним з керівників цього інтернет-видання. Тоді президент Порошенко назвав розкриття цього злочину справою честі для поліції та пообіцяв зробити все для того, щоб покарати винних. Але до кінця свого президентського терміну так і не зміг виконати цю обіцянку.

Володимир Зеленський вирішив не повторювати помилки Петра Порошенка. Він хотів бути переможцем і прийшов прямо на брифінг у МВС, де Арсен Аваков і його соратники рапортували про затримання трьох вірогідних убивць Шеремета - лікарки й волонтерки Юлії Кузьменко, музиканта Андрія Антоненка і військової медсестри Яни Дугар. Зеленський так поспішав сповістити всій Україні, що влада затримала вбивць Шеремета, що забув про презумпцію невинуватості. Десять місяців триває слідство. Захист затриманих каже, що у прокуратури недостатньо доказів. Кузьменко, Антоненка і Дугар підтримують ветерани Донбасу і колишні "майданівці". На кону - репутація не тільки підозрюваних, а й Зеленського з Аваковим.

Як у випадку з Георгієм Гонгадзе, так і у випадку з Павлом Шереметом, держава виявилася не в змозі захистити журналістів. Більше того - засновника "Української правди" вбили співробітники МВС. Чия вина буде доведена в суді в справі Шеремета, поки що невідомо. Але нині очевидно одне: займатися журналістикою в Україні небезпечно. Так було в 2000-му, так, на жаль, залишається і зараз. А це означає, що Шеремет, ймовірно, не останній у цьому списку.

Автор: Сергій Руденко - український журналіст і політичний оглядач.

Коментар висловлює особисту думку автора. Вона може не збігатися з думкою української редакції і Deutsche Welle загалом.

  • Африканська Північна Корея: Еритрея

    Свобода преси? Ні, не чули

    "Африканська Північна Корея": Еритрея

    Міжнародна правозахисна організація "Репортери без кордонів" розмістила цю країну, у якій панує диктатура, в самому кінці свого рейтингу. Ніде у світі немає гіршої ситуації зі свободою преси. Багато журналістів змушені покинути країну. Лише радіостанції в екзилі, як-то "Радіо Ерена", яке мовить із Парижа, доносять до жителів країни незалежну інформацію.

  • Північна Корея: під владою диктатора

    Свобода преси? Ні, не чули

    Північна Корея: під владою диктатора

    "Свобода преси" - хибне словосполучення й у контексті Північної Кореї. Адже журналісти у цій країні не можуть вільно працювати. Диктатор Кім Чен Ин контролює, що і яким чином висвітлюють ЗМІ. Телевізори і радіоприймачі "ловлять" лише передачі державних каналів. А той, хто наважується вільно висловлювати свої думки, разом із цілою родиною опиняється у так званих "таборах з перевиховання".

  • Вдаваний плюралізм у Туркменістані

    Свобода преси? Ні, не чули

    Вдаваний плюралізм у Туркменістані

    Президент Туркменістану Гурбангули Бердимухамедов володіє усіма ЗМІ у країні. Виняток - газета "Рисгал". Але попри зовнішню незалежність кожне число газети перед публікацією мусить пройти попередню цензуру. Нещодавно у країні ухвалили закон проти монополії ЗМІ. Відтоді туркмени отримали доступ до іноземних новин. Інтернет у країні контролюється державою, а більшість сайтів блокуються.

  • Свобода преси під обстрілом у Сирії

    Свобода преси? Ні, не чули

    Свобода преси під обстрілом у Сирії

    Від початку протестів проти Башара Асада багато журналістів і блогерів зазнали переслідувань і загинули. "Репортери без кордонів" уже багато років зараховують режим Асада до "ворогів свободи преси". Однак і "Фронт Аль-Нусра", який бореться проти Асада, і так звана "Ісламська держава" нападають на журналістів сирійських державних ЗМІ. Їх викрадають і публічно страчують.

  • Китайська несвобода преси

    ще до теми

    Свобода преси? Ні, не чули

    Китайська несвобода преси

    "Репортери без кордонів" вважають Китай найбільшою в’язницею для блогерів і журналістів. Авторитарний режим жорстко придушує вільні висловлювання. Тиск на іноземних журналістів, які працюють у країні, також посилюється. Регіони країни для них - табу, їхня праця контролюється, тоді як їхні асистенти або ж ті, хто погодився дати інтерв’ю, ризикують потрапити за ґрати.

  • В'єтнам: боротьба проти критиків режиму

    Свобода преси? Ні, не чули

    В'єтнам: боротьба проти критиків режиму

    Незалежних ЗМІ у В'єтнамі немає. Комуністична партія, яка керує країною, вирішує, що саме журналісти можуть публікувати. Видавці, редактори і журналісти переважно є членами партії. Влада посилено стежить за блогерами, а тих, хто кидає виклик "монополії на істину" компартії, примушує замовкнути ув’язненням.

    Автор: Сабріна Пабст, Інна Завгородня


Новини по темі

ВР скасувала засідання цього та наступного тижня через COVID-19 у депутатів.

Сьогодні в ВР на засіданні голів фракцій було прийнято рішення скасувати засідання ради в четвер і п’ятницю і на наступному тижні. Причиною став COVID-19, виявлений в восьми депутатів. Про це розповів нардеп від «Голосу» Ярослав Железняк в F...

ДБР озвучило імовірну причину катастрофи Ан-26

У Державному бюро розслідувань заперечили, що причиною катастрофи військового літака АН-26Ш під Харковом стала відмова двигуна. У літака імовірно відмовив датчик тиску, а не двигун, заявив начальник Головного слідчого управління ДБР Максим Борчако...

Верховна рада не скорочуватиме терміни розгляду закону про вибори під час карантину.

Верховна рада відмовилася скоротити терміни розгляду закону про особливості виборів під час карантину. За включення відповідного законопроекту №4117 до порядку денного проголосували 234 нардепа. «Пропонується визнати законопроект невідкладним і ск...

На сьогоднішній день для українських туристів відкриті 52 країни.

З початку вересня свої кордони відкрили ще чотири держави.

1

COVID-19: в Україні за добу одужали понад дві тисячі пацієнтів.

В Україні за минулу добу від COVID-19 видужали 2110 пацієнтів. Це рекордний показник з початку пандемії. Про це на брифінгу розповів міністр охорони здоров’я Максим Степанов, пише «Укрінформ». «Одужали 2110 пацієнтів, це приємний рекорд, біл...

1 1

Українським мамам знову видаватимуть «пакунок малюка».

Верховна Рада ухвалила в цілому законопроект №3006а про повернення «пакунку малюка». Документ підтримали 264 народних депутати, повідомляє УНН. Метою законопроекту є забезпечення правого припису щодо надання одноразової натуральної допомоги «пакун...

1 1

У Донецькій області згоріло кілька гектарів ландшафтного парку.

У Краматорську Донецької області згоріли 8 гектарів регіонального ландшафтного парку. Як повідомляє прес-служба поліції Донецької області, поблизу смт Біленьке сталося загоряння лісової підстилки та сухої трави. Виявлено кілька вогнищ пожежі, прич...

1 1

Теракт як версію катастрофи АН-26 можна буде виключити після експертизи - ДБР.

У ДБР кажуть, що вибухотехнічну експертизу проведуть в будь-якому випадку.

1

У Кабміні запропонували в 2021 році перенести три робочих дня.

Кабінет міністрів України планує схвалити нове розпорядження «Про перенесення робочих днів у 2021 році». Якщо його затвердять, в наступному році буде перенесено три робочих дня. Проект вже був включений до порядку денного засідання уряду 30 вересн...

3 1

Продовжуючи переглядати Новини України (UAZMI), ви підтверджуєте, що ознайомилися з Правилами користування сайтом, і погоджуєтеся на використання файлів cookie