Журналістка The New Yorker спробувала приховати свою вагітність від компаній, що продають дані користувачів в мережі.

Під час свого експерименту Джіа Толентіно нічого не гуглила про вагітність, не переглядала інстаграм-сторінки інших вагітних, не читала форуми про на цю тему та не купувала дитячі речі в інтернеті зі своєї картки.

Журналістка The New Yorker Джіа Толентіно в очікуванні другої дитини вирішила провести експеримент і спробувати приховати свою вагітність від технологічних компаній, що збирають та продають дані про користувачів різних додатків та гаджетів. Про свій досвід вона розповіла в есе, опублікованому на сайті The New Yorker.

Джіа Толентіно зауважила, що кожного разу, коли користувачі завантажують контент у додатках або на сайтах, технологічні компанії передають дані про їхні інтереси, фінанси тощо, аби визначити подальші рекомендації. Лише в США щогодини відбувається понад мільярд таких транзакцій, а індустрія даних про місцезнаходження оцінюється в 18 мільярдів доларів.

У 2022 році Mozilla проаналізувала, як обмінюються даними 20 додатків для відстеження вагітності та менструального циклу. Компанія виявила, що 15 із них надають третім особам персональну інформацію про своїх користувачів, як-от IP-адреси, історія сексуальних контактів та медичні дані.

Журналістка розпочала свій експеримент восени 2022 року, після того, як дізналася, що очікує другу дитину. Ще до вагітності вона вирішила менше ділитися інформацією про себе, тож видалила більшість застосунків, а тим, що залишилися, заборонила доступ до камери, геолокації та мікрофону. Окрім цього, вона відключила Siri та не користувалася розумними гаджетами.

Толентіно нічого не гуглила про вагітність та не купувала дитячі речі в інтернеті зі своєї картки. Аналогічних правил дотримувався її чоловік, оскільки їх IP-адреси пов'язані. Крім того, вона не переглядала інстаграм-сторінки інших вагітних, не читала форуми на цю тему на Reddit, а також не користувался трекером свого менструального циклу і застосунками для вагітних.

Водночас жінка продовжувала писати про свою вагітність електронною поштою і говорити про неї, коли поряд лежав телефон.

«Я чекала, коли в інстаграмі з'явиться реклама підгузків», — зазначила Толентіно.

За п'ять місяців вагітності алгоритми соцмереж та пошукових систем жодного разу не показали журналістці таку рекламу. І хоча вона один раз купила вітаміни для вагітних, інстаграм не дізнався про її стан.

Експертка із захисту персональних даних Домініка Шелтон Лейпциг, з якою журналістка обговорювала експеримент, була «вражена» його результатами: «Якщо ви не бачили жодної реклами, думаю, у вас все вийшло» .

«Я привітала себе, відразу відмовившись від експерименту і купивши штани для вагітних. За кілька хвилин у моїй інстаграмі з'явилися оголошення про продаж перенесення для новонароджених. Я не відчувала особливого задоволення від того, що ховалася від рекламних трекерів — якщо й відчувала, то тільки від усвідомлення того, наскільки уважно за мною стежать і наскільки підступнішою стає ця проблема», — резюмувала Толентіно.

У своєму есе журналістка також звернула увагу на інші форми стеження та контролю за допомогою додатків та гаджетів, які експлуатують тривожність людей та в обмін на відчуття безпеки можуть збирати дані користувачів.

Так, у США більшість сімей з маленькими дітьми користуються радіонянями, а також іншими пристроями та додатками для спостереження за місцезнаходженням та станом дитини.

«Потреба знати, чи в безпеці дитина цілком природна, тому природа такого спостереження видається безневинною», — пише викладач Центру науки, технологій, медицини та суспільства Каліфорнійського університету в Берклі Ханна Зевін у своїй статті «Сімейне сканування».

Утім, Джіа Толентіно вважає, що такі гаджети не покращують стан дітей, за якими вони стежать, а лише посилюють чи викликають тривожність у батьків, яку навпаки мали б знизити.

Источник: ms.detector.media