Що значить бути українцем за Зеленським

Критики новорічної промови президента вхопилися за його спроби применшити символічність назв вулиць та пам’ятників. Але він мав на увазі інше

Нетрадиційне, особливе новорічне привітання нації українського президента Володимира Зеленського стало одним із найбільш важливих промов у його політичній кар'єрі, що зароджується. Він використав нагоду викласти своє бачення інклюзивної української ідентичності, що виходить за межі мовних бар'єрів, етнічного походження та пам’яті, що часто розділяли українців відтоді як країна вперше стала незалежною у 1991 році. Головним меседжем Зеленського була потреба в національній єдності. Він закликав свою аудиторію подумати, що означає бути українцем сьогодні. Він попросив їх зосередитись на тому, що об'єднує, а не роз'єднує українців. У країні, що звикла до поляризації наративів про імперію та окупацію, це було щось нове.

Переконали не кожного. Критики Зеленського вхопилися за його спроби применшити символічність назв вулиць та пам’ятників, щоб змалювати його байдужим та навіть ворожим по відношенню до українських національних цінностей. Насправді ж Зеленський натякав на необхідність мати відчуття такту, коли йдеться про темп змін у цих чутливих сферах. Він намагався сформулювати до української національної ідентичності такий підхід, що би був як практичним, так і принципово європейським. Його формула включає визнання різноманітності в країні та усвідомлення її потенційної крихкості, в той же час наголошуючи на спільно пережитому досвіді та спільних культурних орієнтирах, що мають об'єднуючу силу.

Українці повинні оновити своє розуміння національної ідентичності

Ця промова викликала живу публічну дискусію, що саме по собі є свідченням її своєчасності. Хоча масштаби негативного сприйняття не слід перебільшувати, тон критики був чітким відображення політичного клімату в Україні, відтоді як Зеленський здобув приголомшливу перемогу на президентських і парламентських перемогах весною і влітку 2019-го.

Лише за рік до того, з наближенням президентських виборів, ставало все більш очевидним, що звинувачення в корупції та неспроможність здійснювати реформи можуть коштувати діючому президенту України Петру Порошенку роботи. У відповідь на це Порошенко вибудував свою кампанію навколо грубих закликів до патріотизму, основаного на мові, релігії та армії. Його молодого суперника Володимира Зеленського змальовували не лише як некваліфікованого, щоб керувати Україною, а й як інструмент Кремля. Це виявилось серйозним прорахунком. Порошенко програв квітневі вибори з рекордним показником, тому що переважна більшість виборців підтримали меседж Зеленського про зміну поколінь, його акцент на прагненні покласти край війні з Росією, та обіцянки більш інклюзивного підходу до політики національної ідентичності.

Схоже на те, що Порошенко та його прихильники досі заперечують природу та значення своєї поразки на виборах. Замість визнати результат доказом плюралізму в українському суспільстві, багато хто з президентського табору обрав прозивати три чверті електорату непатріотичними, неосвіченими простаками, які піддалися на маніпуляції Зеленського та ворогів України. Втративши посаду, Порошенко ж закликав радше до поділу, ніж єднання. Сюди можна віднести його навмисні спроби створити враження, що він залишається істинним лідером країни, про що свідчить його рішення виступити з конкурентною новорічною промовою на двох національних телеканалах, що під його контролем.

Головною метою новорічної промови Зеленського було протистояти цьому, апелюючи до більшої толерантності та розуміння. Це був заклик до консолідації та інклюзивної політичної нації. Аби це сталося, Зеленський підкреслив наголосив на необхідності терпіння та доброї волі. І це особливо важливо, мав на увазі він, у питаннях мови та історичної пам’яті. Критики побачили в цьому атаку на процеси українізації та декомунізації, що домінували в дебатах про національну ідентичність з часів національної Революції Гідності 2014-го та розгортанням російської агресії. Насправді ж український президент неявно закликав «патріотичних» громадських діячів країни вийти зі своэї зони комфорту та долучитися до складного державотворчого завдання, що стоїть перед нинішньою Україною. І здійснюючи це, він не цурався висувати на перший план фундаментальні питання про еволюційну природу української національної ідентичності.

Історичні події минулих шести років стали викликом для традиційного поняття того, що значить бути українцем. Величезна кількість російськомовних українців і етнічних росіян продемонстрували свою відданість Україні, спочатку на Майдані, а потім і війні з Росією. Не злічити прикладів особистих історій, щоб аргументувати цю думку. Останній символ національного героїзму, режисер Олег Сенцов, є як етнічним росіянином, так і українським патріотом, який відмовився кланятися Кремлю попри роки, проведені в полоні Росії.

У культурній сфері кримська татарка Джамала славнозвісно перемогла у пісенному конкурсі Євробачення 2016 року, в той час як найбільш успішним літератором-експортером країни є етнічний росіянин Андрій Курков. У політиці ряд українських євреїв, включаючи самого Зеленського, зайняли посади на чолі української держави. У той час Київ залишається як гордою українською столицею національного життя, так і найбільшим російськомовним містом у світі поза Росією. То чи бути українцем все ще означає передусім говорити українською мовою, належати до конкретної релігії, приймати традиційний український історичний наратив? Чи нині це означає відданість українській державі?

Новорічна промова Зеленського стала сміливим кроком у часи гострої чутливості до питань української національної ідентичності. Це голосно відгукується тим мільйонам виборців, які привели його до влади, водночас дратуючи тих, хто заздалегідь підозріло ставиться до його поміркованості в світі існуючої російської загрози, з якою зіштовхується країна. Прихильники інклюзивної візії Зеленського вбачають її прагматичним підходом до політичних, культурних, історичних та лінгвістичних складнощів, що існують в країні. Вони кажуть, що українці повинні оновити своє розуміння національної ідентичності, якщо хочуть створити життєздатну сучасну державу. Це означає адаптувати принципи формування нації 19 століття до принципів державності реалій 21-го.

Переклад НВ

НВ володіє ексклюзивним правом на переклад і публікацію колонок Atlantic Council.Републікування повної версії тексту заборонене

Оригінал

Приєднуйтесь донашого телеграм-каналу Мнения НВ

Новини по темі

Тігіпко чи Гончарук? Який прем'єр потрібен Україні

Можлива заміна чинного прем'єр-міністра Олексія Гончарука на бізнесмена Сергія Тігіпка може стати перестановкою ліжок в палаті, а не стимулом для роботи уряду

2

Сталася катастрофа. Що коронавірус зробив з економікою

Світова економіка вочевидь застудилася. Спалах COVID-19 стався в особливо вразливій точці глобального бізнес-циклу

1

Боротьба за душу глобальної економіки

У 2020 році невдоволення капіталізмом звучатиме все голосніше

1

Чи стане Тігіпко прем'єр-міністром?

Йдеться не про «реванш». Насправді Зеленський, як і більшість наших громадян, переживає кризу міфів про молодих і нових

2

Зеленський встав на шлях Януковича

Чим жила країна 26 лютого 2020 року

2

Продовжуючи переглядати Новини України (UAZMI), ви підтверджуєте, що ознайомилися з Правилами користування сайтом, і погоджуєтеся на використання файлів cookie