Хатина від дядька Сема. Як працював план Маршалла — програма американської допомоги Європі на суму понад $13 млрд

AP / East News

70 років тому США запустили у зруйнованій Другою світовою війною Європі програму економічної допомоги — план Маршалла.

П ісля Другої світової війни європейські країни марно намагалися боротися з глобальною розрухою та злиднями, що охопили континент. США, які на цьому тлі виглядали вельми благополучною державою і на той момент виробляли половину світового валового продукту, оголосили: готові надати будь-якій країні безоплатну фінансову допомогу. Але це були не просто гроші — частина глобального плану, розробленого генералом Джорджем Маршаллом, державним секретарем США.

Ідея полягала у відновленні зруйнованої економіки Європи, усунення торговельних бар'єрів між країнами, модернізації промисловості. До всього цього держави—реципієнти допомоги рухалися під активним контролем американських консультантів. При цьому США виділяли свою допомогу в доларах, тим самим прив’язуючи економіку опікуваних країн до цієї валюти. Була ще одна попередня умова надання допомоги — Білий дім вимагав, щоб у складі урядів держав-реципієнтів не було комуністів.

Ми б втратили більше, якби не допомогли Європі, — Теодор Гайгер, економічний радник Держдепу США

У 1947 році 16 країн Західної Європи на Паризькій конференції підтвердили своє бажання отримати американську допомогу. Через рік у США розробили чотирирічну програму, на яку Штати витратили в цілому більше $13 млрд. Основна частина цих коштів дісталася Великобританії, Франції, Італії, Західній Німеччини та Голландії. При цьому США в рамках плану Маршалла активно продавали в Європу свої товари.

Американці відкрито запропонували долучитися до їх ініціативи державам Східної Європи. Але радянський лідер Йосип Сталін заборонив країнам, які опинилися в зоні впливу СРСР, відгукуватися на пропозицію США, вважаючи, що ця програма послаблює вплив комуністів і шкодить авторитетові Радянського Союзу.

Особливо драматично склалася історія з планом Маршалла для Чехословаччини. Третину її уряду складали комуністи, але навіть вони голосували за програму американської допомоги. У червні 1947 року прем'єр-міністра Чехословаччини Клемента Готвальда і міністра закордонних справ Яна Масарика терміново викликали в Кремль, де Сталін недвозначно пояснив їм: участь чехословацької делегації на Паризькій конференції загострить відносини між Москвою та Прагою. І чехословаки поступилися.

Карикатура на прийняття Великобританією плану Маршалла в радянському журналі Крокодил, кінець 1940-х років / Фото: DR


Монополія на допомогу

Щ об економічно прив’язати до себе країни Східної Європи, СРСР відразу після війни організував туди поставки зерна, що в самому Союзі спровокувало голод 1946−1947 років. Румунія в 1946‑му отримала 350 тис. т радянського зерна, а Польща і Чехословаччина в 1947‑му — 900 тис. т і 600 тис. т відповідно. Будь-які спроби урядів цих країн шукати альтернативну допомогу за океаном в Москві сприймалися як відверта зрада.

Готвальд і Масарик приїхали до радянської столиці 9 червня 1947 року, приблизно за місяць до старту Паризької конференції. Сталін наказав їм прибути в Кремль, хоча на годиннику вже було 23:00.

Про що радянський диктатор розмовляв зі своїми гостями — невідомо, але вже наступного дня чехословацький прем'єр, стоячи біля трапа літака в Прагу, ламаною російською заявив: «Ми за міцний союз між двома нашими країнами — СРСР і Чехословаччиною». Ця фраза поставила хрест на надіях чехів і словаків отримати допомогу з‑за океану.

Після приїзду додому Масарик скаже: «Я летів до Москви, як міністр закордонних справ незалежної держави, а повернувся рабом Сталіна». Він, син першого президента Чехословаччини Томаша Масарика, пережив справжній шок від нетактовної поведінки радянського вождя.

Ян Масарик, міністр закордонних справ Чехословаччини, після заборони Москви на прийняття його країною плану Маршалла викинувся з вікна своєї квартири, 1936 рік / Фото: AP / East News

Після цього вояжу президент Чехословаччини Едуард Бенеш, який повернувся з лондонської еміграції після війни, подав у відставку. З уряду вийшли майже всі некомуністи, наївно вважаючи, що заплановані на початок 1948 року парламентські вибори послаблять вплив червоної ідеології в країні. Але прихильники сталінізму завдяки популізму зуміли домогтися підтримки у народу і після переможних для себе виборів склали кабінет міністрів виключно зі своїх представників.

А 10 березня того ж року у дворі будинку в Празі, в якому знаходилася квартира Масарика, знайшли тіло дипломата. Тоді слідство вирішило, що це самогубство, але на початку 1990‑х чеська преса активно обговорювала версію про те, що його вбив агент КДБ.

У підсумку план Маршалла прийняли лишень західноєвропейські країни, а з умовно радянського табору допомогою скористалася одна лише Югославія. Останньою в той час майже одноосібно керував Броз Тіто, який не звертав уваги на позицію Кремля, — офіційний Белград отримав від США $150 млн.


Боротьба за душі

П лан Маршалла мав і ідеологічну мету: він серйозно послабив вплив комуністів у країнах європейського Середземномор’я.

Теодор Гайгер, економічний радник Держдепу США наприкінці 40‑х, згадував: «Ми втратили б набагато більше, якби не організували програму допомоги країнам, що зазнали великих втрат під час війни».

На початку 1948 року президент США Гаррі Трумен, виступаючи в конгресі, заявив, що Штати повинні надати фінансову допомогу Туреччини та Греції, бо ці країни могли долучитися до радянського табору — в них великою популярністю користувалися політики лівого спрямування.

Волтер Керкуд, посланець англійського короля, доставив у Нью-Йорк п'ять мішків з доповідями про розміри економічної допомоги, необхідної для 16 європейських країн, 1947 рік / Фото: AP / East News

Греки того року отримали $400 млн. Їхня країна після війни перебувала в напівзруйнованому стані: згоріло 2 тис. сіл, практично всі селяни залишилися без тяглової худоби і не могли обробляти землю. За планом Маршалла Греція отримала кілька тисяч мулів, які стали гарною підмогою в розвитку сільського господарства. Американські поставки в Афінах зустрічали парадами.

Справжня війна розгорілася за симпатії Італії. Там теж після Другої світової помітно зросла підтримка комуністичної партії. Її лідер Пальміро Тольятті став бажаним гостем у Кремлі. А після його смерті в СРСР перейменували на його честь місто Ставрополь в Куйбишевській області, в якому згодом побудували автомобільний завод ВАЗ.

Однак американці не віддали Апеннін: у Штатах почалася потужна пропагандистська кампанія серед емігрантів-італійців. Її результатом стало те, що на початку 1948 року американські італійці написали більше 10 млн листів на історичну батьківщину, благаючи родичів не голосувати за комуністів на майбутніх парламентських виборах.

Крім того, в самій Італії діяло безліч агентів ЦРУ. Вони щедро спонсорували політиків, які опонували комуністам. Країною їздили пересувні кінотеатри, що демонстрували документальне кіно з критикою Радянського Союзу і агітацією за американську фінансову допомогу. Вагомим аргументом на користь останньої стали інвестиції з США в автомобільний концерн FIAT, завдяки яким тисячі італійців отримали роботу.

Грецький ветеринар Еммануїл Дормитцакіс перевіряє одного з коней, доставлених у Фессалоніки з-за океану в 1950 році. За планом Маршалла в Грецію США відправили кілька тисяч в'ючних і тяглових тварин / Фото: AP / East News

Але найсильнішим аргументом на користь американської допомоги стала промова папи римського Пія ХІІ. Він звернувся до співвітчизників з гострою критикою комунізму. А оскільки 90% італійців на той час були католиками, то у симпатиків червоної ідеології просто не залишалося шансів отримати більшість у парламенті. Понтифік навіть відлучив від церкви кілька десятків лідерів лівих рухів. Для тодішнього італійського суспільства це було рівнозначно судовому вироку. Це покарання означало ще й те, що люди з комуністичними поглядами не мали права вінчатися в костелах і хрестити дітей.

У плану Маршалла, з точки зору європейців, були слабкі сторони — він прив’язував економіку країн-реципієнтів до продукції з США та американського долара, і ставив уряди в деяку залежність від зовнішніх радників. Але тим не менш всі держави, які приєдналися до плану, досить швидко відновилися, а пізніше увійшли у фазу бурхливого економічного зростання.


Радянська відповідь

Є вропейським державам, які опинилися в політичній орбіті Кремля, пощастило менше — Сталін, не дозволивши їм скористатися планом Маршалла, на десятиріччя загальмував їх розвиток.

Наочним прикладом відмінностей між реципієнтами американської доктрини та вимушеними прихильниками позиції Сталіна став розділений Берлін. Американці, які потрапляли в його західну частину, дивувалися, чому східний сектор міста, контрольований прорадянським урядом НДР, десятиліттями лежав у руїнах. Та й самі східні німці дивувалися: чому їх міста не позбавилися від наслідків бомбардувань та війни аж до кінця 1960‑х?

Німецький адвокат Вольфганг Фогель, який став посередником з боку СРСР під час обміну американського льотчика-розвідника Гері Пауерса на радянського шпигуна Вільяма Фішера в лютому 1962 року, питав у свого колеги з США: «Ви бачили Західний Берлін? Та порівняйте його зі Східним. Наші московські друзі в Кремлі не зацікавлені, щоб ми відбудували своє місто».

Посол США у Франції Джефферсон Кеффері виголошує промову з нагоди прибуття в порт Бордо 8.800 т американської пшениці, травень 1948 року / Фото: AP / East News

У Радянському Союзі про план Маршалла преса писала виключно як про підступну політику Вашингтона. Сатиричні видання рясніли карикатурами на дядька Сема — збірний образ американського комерсанта, який націлився на худі європейські кишені.

За критику плану Маршалла взялися також московські кіношники. У 1949 році вийшов мультиплікаційний фільм Швидка допомога за сценарієм Олександра Медведкіна. Його сюжет невигадливий: в місті зайців дізнаються з популярної газети Мілині Омелько про план містера Удава, який обіцяє бідним лісовим мешканцям по сім нових шкур кожному і морквяну тушонку. Насправді план виявився пасткою для зайців, бо за наказом удава вовки здерли з них останні поганенькі шкури. В результаті головний герой викидає газету в багаття, а їжаки жартують над ними: мовляв, зробив би так раніше — не залишився б без одягу.

Через рік на екрани кінотеатрів вийшла картина Змова приречених режисера Михайла Калатозова. На той момент він опинився на гребені слави — у 1946 році отримав Золоту пальмову гілку Канського кінофестивалю за фільм «Летять журавлі. Цим успіхом і вирішили скористатися радянські ідеологи, віддрукувавши нову картину режисера мільйонними тиражами і забезпечивши її субтитрами основними європейськими мовами.

Я летів у Москву міністром, а повернувся рабом, — Ян Масарик, міністр закордонних справ Чехословаччини — про свій візит у Москву і зустрічі з Йосипом Сталіним

В центрі стрічки виявилося керівництво Югославії, яке зображено зрадниками національних інтересів і союзницьких почуттів Москви. Одну з ключових ролей — католицького кардинала, що говорив писклявим голосом і постійно плів інтриги проти СРСР, — зіграв Олександр Вертинський.

До того часу план Маршалла вже вийшов на фінішну пряму. Європейці за чотири роки отримали $13,5 млрд. Причому 80% цієї суми надійшло від США безоплатно — у вигляді прямих фінансових траншів, поставок американського продовольства та сільськогосподарської техніки.

На перший погляд план Маршалла здавався невигідним для США, але в підсумку він став непрямим інвестуванням в американську економіку: за отримані від Вашингтона гроші європейці купували продукцію з‑за океану.

Цей матеріал було опубліковано в № 4 журналу НВ від 5 лютого 2016 року

Новини по темі

Захист Порошенка подав 4 заяви проти директора ДБР Труби, слідчих бюро і Портнова.

Адвокати Порошенка подали заяви про розслідування дій голови Державного бюро розслідувань Романа Труби, слідчих ДБР і заступника голови АП Віктора Януковича Андрія Портнова.

1

Кремль: Нормандська четвірка може узгодити якийсь «текст» .

У "нормандському форматі" ще не приймались жодні документи, але в цей раз може бути все інакше

1

Хто замішаний у корупційних схемах, краще йдіть самі. глава «Укравтодору» Кубраков анонсував звільнення в Службах автодоріг.

Державне агентство автомобільних доріг України ("Укравтодор") має намір звільнити керівників Служб автомобільних доріг, які були задіяні в корупційних схемах.

3

“Обіцяла голосувати за всі закони “Слуги”: Тимошенко пропонувала своїх людей для призначення на “солодкі” місця, – Зеленський.

Лідерка партії “Батьківщина” Юлія Тимошенко, начебто, пропонувала своїх людей для призначення на різні посади Про це президент України Володимир Зеленський написав у Facebook, пише Еспресо. “Вчора подивився “Свободу слова&#...

1

Зеленський оголосив про перезапуск українсько-чеських відносин.

Прем’єр Чехії Андрей Бабіш сказав, що «ми з вами будемо частіше бачитись».

1

Продовжуючи переглядати Новини України (UAZMI), ви підтверджуєте, що ознайомилися з Правилами користування сайтом, і погоджуєтеся на використання файлів cookie