Жінка як «кастрований янгол»: «Коротка історія мізогінії» Джека Голланда.

Якщо Небу ти не потрібна, ти потрібна землі і водам
Юрій Іздрик. another heaven

Жінок потрібно емансипувати від жіночої емансипації
Нацистське гасло

У маловідомому видавництві «ГО “АРК.ЮЕЙ”» вийшла книжка Джека Голланда «Коротка історія мізогінії. Найдавніше упередження у світі» із цікавою передмовою Вікторії Антоненко. У книжці йдеться про форму зневаги до жінок. Мізогінія, або ненависть до жінок, спрямовує свою лють на так звану слабку стать і намагається придушити її сексуальність. Мізогінію можна знайти від найвищої філософської площини в працях грецьких мислителів, які допомогли сформувати світогляд західного суспільства, до завулків Лондона XIX сторіччя й шосе сучасного Лос-Анджелеса, де серійні вбивці залишають по собі закатовані й понівечені тіла жінок. Від християнських аскетів III сторіччя до талібанських ватажків в Афганістані кінця 1990-х років. Отець латинської церкви Тертуліан (160–220) колись писав так про жінку: «Ти ворота диявола, ти зірвала плід забороненого дерева, ти перша відступниця від Божого закону. Ти спокусила того, на кого диявол не наважився напасти. Ти так легко знищила образ Божий у людині» . Ніцше в «Так казав Заратустра» писав: «Чоловіче щастя — “я хочу”. Жіноче — “хоче він”».

Мізогінію можна знайти не тільки у творах найвидатніших і найвідоміших митців, які були породжені людською цивілізацією, вона також прославляється в найнижчих і найвульгарніших зразках сучасної порнографії. Голланд простежує історію однієї ненависті, яка почалася десь у східному Середземномор’ї, де приблизно 3000 років тому зародилася складна система вірувань — такий собі продукт грецької та юдейсько-християнської думки й міфології. Так сталося, пише автор, що самотній Бог юдеїв, християн і мусульман створив усесвіт із нічого без участі жодної жіночої істоти. У сонмі людських богів він єдиний, хто не має сексуальних почуттів до істот, які були ним створені, а жіноча краса часто викликає гнів Бога на сторінках священних книг трьох монотеїстичних релігій. Мізогінниками були Платон і Арістотель, Тертуліан і Тома Аквінський, Руссо, Ніцше і Гітлер (з його «гінекологічними» експериментами в концтаборах) і багато інших. Численні мислителі й суспільні діячі породжували й підтримували цей дуалізм (а також міф про автономію чоловіка), у якому жінка є меншою істиною, прив’язаною до сексуальності, яка постійно стає їй на заваді. І хоча протестантська Реформація сприяла формуванню погляду на жінку як на цінну й шановану помічницю для чоловіка, пуританська ворожість до тіла ще довго проявлялася в мізогінних нападках через зовнішній вигляд жінки. Ненависть до жінки починаючи із XVII сторіччя зазнала процесу секуляризації, коли вплив християнства серед інтелектуальної еліти зменшився.

Історія мізогінії, як зазначає автор, — це насправді оповідь про унікальну ненависть, яка характеризується тяглістю та поєднує Арістотеля із Джеком-Різником, а короля Ліра — із Джеймсом Бондом. Це книжка про історію дегуманізації жінки. Ця небезпечна «доктрина» народилася й розвинулася в лоні трьох потужних течій стародавнього світу: грецького філософського платонізму, юдейського патріархального монотеїзму та християнського одкровення, вираженого в сповіданні Христа сином Божим, утіленням самого Бога. Філософські, містичні та історичні твердження створили підґрунтя для найдавнішого у світі упередження про те, що зачаття є гріхом, а саме первородним гріхом. Мізогінія підштовхнула до дегуманізації половини людства й майже поділила світ навпіл, що насправді не піддається розумінню. «Чоловік — теза, жінка — антитеза». «Перелюб дружини є завжди більш серйозною проблемою, ніж зрада чоловіка». Матріархат хоч і був у певних культурах і в певні історичні часи, але не був настільки поширений і загальновизнаний, як патріархат.

Читайте також: Людина вчинку: «Спротив і покора» Дитриха Бонгеффера

Причини мізогінії лежать не тільки у складних стосунках між жінками й чоловіками, а й у біологічних, сексуальних, психологічних, економічних, політичних відносинах. Мізогінію можна пояснити не тільки як наслідок якоїсь соціальної, політичної чи ідеологічної суперечки, яка була би вродженою в стосунках між жінкою та чоловіком. Голланд наголошує на тому, що задовго до того, як людство винайшло колесо, воно винайшло мізогінію. Спектр ненависті до жінки починається вже на стадії презирства до слова, що позначає жіночий статевий орган і яке сьогодні можна побачити надряпаним як лайку на стінах убиралень. Закінчується цей спектр невиправданою люттю того чи іншого серійного вбивці щодо жіночої статі. Підставою написати історію наведеного упередження чи будь-якої ненависті, а в нашому випадку — книжку, зазначає автор, є розкриття джерела походження цього упередження чи ненависті.

Мізогінія сприймається більшістю чоловіків не як упередження, а як щось неминуче. Протягом тисячоліть чоловікам здавалось абсолютно нормальним засуджувати жінок або виражати відверту огиду до представниць протилежної статі тільки через те, що вони жінки. В античні часи афінські жінки були змушені більшу частину свого життя проводити за зачиненими дверима, у середньовіччя жінок, яких вважали відьмами, спалювали живцем. У наші часи в багатьох частинах світу жінки не мають права голосу, носять хіджаб, перебувають в ізоляції, проходять принизливий обряд клітородектомії, не мають права розпоряджатися власним тілом (немає права на розлучення, заборона на контрацепцію та аборт, табу на певні сексуальні практики). І все це вважається частиною суспільства «здорового глузду». Мізогінія — це гордіїв вузол, який треба розірвати, вважає Голланд. Із часів Просвітництва та з розвитком сучасної демократії, з її акцентом на особисту автономність і визнання прав людини (як чоловіка, так і жінки) кидається виклик переконанню, що жінки якимось чином порушують моральний порядок у світі. Розвиток ліберальної демократії став початком тривалої боротьби за політичну та правову рівність жінок. На жаль чи на щастя, у багатьох країнах третього світу, і в Україні також, ця боротьба загрожує глибоко вкоріненим релігійним ідеям і соціальним звичаям. Книжка стане в пригоді не тільки молодому поколінню, яке починає розбиратись у своїх правах, а й усім тим, хто пройшов в СРСР разом з іншими мільйонами чоловіків та жінок найбільший експеримент із соціальної інженерії всіх часів.