Вирішальний місяць для України

Впливові зацікавлені особи Франції та Німеччини хочуть укласти угоду з Росією. Але будь-який великий договір з Кремлем може відбутись лише українським коштом

Грудень 2019 року може стати вирішальним місяцем для України. 3 грудня у Лондоні розпочався саміт лідерів НАТО, а 9 грудня Нормандська четвірка (Україна, Росія, Франція та Німеччина) проведуть довгоочікуваний мирний саміт у Парижі. Тим часом заплутані енергетичні питання, що розділяють російський Газпром та український Нафтогаз, якщо і мають бути вирішені до 2020 року, то це має відбутись до 13 грудня.

Ці події відбуваються на геополітичному тлі, де мало місця позитиву для України. Безпристрасна оцінка нинішніх трендів стверджує, що незважаючи на народну підтримку миротворчих зусиль президента Зеленського, Україна зіштовхується з низкою серйозних викликів для своєї безпеки, що загрожує подальшим підриванням національного суверенітету і територіальної цілісності.

Найбільш важливо, що немає ознак того, що спрямованість Росії знищити де-факто (якщо не де-юре) джерела української державності, ослабла. Москва досі вимагає, щоб Київ прийняв формули, що перетворять Україну на конфедерацію, оскільки нині окуповані землі Донбасу зможуть скористатись правом вето на ініціативи центрального уряду, включаючи зусилля з протидії корупції, яка грає на користь Росії та роз'їдає основи державності України. Водночас Росія також відмовляється обговорювати статус Криму.

Так само Москва все ще хоче зберегти здатність транспортувати газ через Україну до Східної Європи, допоки газопровід Північний потік-2 не почав функціонувати. Насамкінець, Росія націлена контролювати Східну Європу та Україну через поставки газу, тож може використовувати Північний потік-2 для ізоляції України від Європи та щоб зробити її залежною лише від російського газу. Коли Північний потік-2 відкриється, Москва також зможе позбавити Україну трьох мільярдів доларів щорічних доходів від транзиту.

Події відбуваються на геополітичному тлі, де мало місця позитиву для України

Це питання глобальної важливості, адже війна Росії в Україні — лише частина більш ширшого конфлікту. Російська агресія проти України не лише демонструє зневагу до суверенітету всіх держав Центральної та Східної Європи, а і також підкреслює зневагу Москви до свободи мореплавства. У цьому сенсі це є центральною частиною набагато більшої 15-річної війни, яку Москва веде проти Заходу. Ця війна набуває форми безкінечних активних дій, підбурювання до корупції, інформаційних атак, кіберударів і операцій з нарощування впливу, спрямованих на дестабілізацію ЄС та НАТО разом, у той же час націлюючись на окремі держави. Насправді Україна — лише найбільша інтенсивна та помітна гаряча точка гібридної війни, що робить сьогоднішню Росію головною загрозою для НАТО та європейської безпеки.

І це робить саміт НАТО у Лондоні та мирні перемовини у Парижі навіть більш важливими. У Лондоні вже підготовлений фундамент для розбірок між США та їх союзниками по НАТО. Чимало заяв президента Трампа про те, що союзники НАТО «ґвалтують» США, не витрачаючи достатньо на оборону, загострили давню проблему, що погрожує підірвати союзницьку єдність. І хоча НАТО витрачає більше, надто багато союзників все ще не витрачають достатньо, водночас як деякі з них відмовляються сприймати реальність російської загрози. Німеччина досягне цільового рівня витрат НАТО на оборону в 2% до 2031 року, приміром. У той час як Великобританія паралізована через Брекзіт, її обороноздатність виглядає загрозливо підірваною.

По ту сторону Ла-Маншу недавні слова французького президента Макрона про «смерть мозку» НАТО та необхідність досягнути домовленості з Росією прямо прив’язані до почуття його — та, ймовірно, його уряду — що на адміністрацію Трампа не можна покладатись. Слова Макрона викликали вогняну бурю, і не лише в Німеччині. Тим не менш, Берлін досі не бажає брати на себе якісь додаткові зобов’язання по обороні. Натомість Німеччина підштовхувала Європу до схвалення Північного потоку-2, який має сумнівну економічну вигоду для всіх, крім Газпрому та деяких німецьких підприємств, водночас створюючи загрозу для союзної єдності та енергетичної безпеки Польщі, України та країн Балтії.

Що у Франції, що в Німеччині впливові зацікавлені особи вочевидь хочуть заключити угоду з Росією. Утім, будь-який великий договір з Кремлем може відбутись лише українським коштом. Насправді ті угоди, які адвокатує Макрон та лідери німецького бізнесу, є нетолерантними та неприйнятними як для України, та і для Східної Європи в цілому. Це веде до висновку, що європейська єдність руйнується.

У цьому геополітичному середовищі, що погіршується, присутність США, втілена в НАТО, життєво необхідна для забезпечення постійної безпеки та процвітання континенту. Втім, завдяки некомпетентному ставленню президента Трампа до проблем європейської безпеки та одночасну реалізацію багаточисельних несумісних для України політичних дій, нині Вашингтон не має чіткої позиції по Україні. Це створює умови, за яких Києву відчайдушно бракує союзників, на яких він може розраховувати, входячи у такий потенційно вирішальний для своєї країни місяць. У Лондоні НАТО цілком може видати комюніке, де будуть висвітлені всі тріщини у структурі Альянсу, та це навряд може змінити ширшу картину, що все погіршується. Якщо НАТО не впровадить нову політику та не відновить свого призначення, не тільки Україна залишатиметься вразливою, а і Володимир Путін надихнеться надалі вести гібридну війну по всій Європі та за її межами.

Переклад НВ

Новое Время володіє ексклюзивним правом на переклад і публікацію колонок Atlantic Council. Републікацію повної версії тексту заборонено

Оригінал

Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Мнения Нового Времени

Новини по темі

Перша чеченська війна. Як наближалася біда

Приреченість — це не в очах, вона, як невловимий запах, витає навколо своєї жертви. Іноді мені здається, що я можу його вловити

1

Санкції США проти Північного потоку 2. Що зміниться?

Проголосовані учора Конгресом санкції проти Північного потоку 2 — це не передріздвяний подарунок Україні від американських законодавців, але відчуття від того не менш святкові

1

Хороший жарт Слуги народу

Як виявилося, дискредитація президента України не так важлива, коли це може викликати сміх над президентом Росії

3 16

Кримські проекти. Про що нагадала смерть Лужкова

Про «російський Крим» і «російський Севастополь» в Росії почали говорити аж ніяк не в 2014 році

1

Кримські проекти. Про що нагадала смерть Лужкова

Про «російський Крим» і «російський Севастополь» в Росії почали говорити аж ніяк не в 2014 році

Продовжуючи переглядати Новини України (UAZMI), ви підтверджуєте, що ознайомилися з Правилами користування сайтом, і погоджуєтеся на використання файлів cookie