Мільярд доларів для Києва

4

Є лише один спосіб перетворити українську столицю на комфортне місто для сучасного життя — залучити інвестиції. Але міська влада живе за іншим порядком денним

Минулими вихідними в рамках форуму YES-2019 мені пощастило чимало часу провести за розмовами з Йоном Ґнарром, майстром гумористичного стендапа і колишнім мером Рейк’явіка, столиці Ісландії. Він відповів на всі запитання, познайомив з дружиною і багато жартував з приводу появи на форумі Міли Куніс, зірки Голлівуду, уродженкою Чернівців.

Йон дуже емоційно розповідав про Рейк’явік, тому після форуму я почав розглядати світлини Рейк’явіка в інтернеті. І був вражений порядком, чіткістю й акуратністю вулиць цього невеликого міста з населенням 120 тис. осіб.

Київ і порядок на його вулицях складно порівнювати з тим, що я побачив на знімках Рейк’явіка. Навіть якщо взяти, скажімо, проспект Перемоги — одну з головних інфраструктурних артерій української столиці — то і він дуже далекий від ідеалу. Якщо рухатися від центру в бік Житомирської траси, то десь за районом КПІ починається традиційний український безлад — стихійна торгівля, запущені будівлі заводу Більшовик, недружня для пішоходів зона біля станції метро Святошин.

$1 млрд — це багато чи замало?

Я виклав Йону проблеми Києва і окремих його районів, і ми дійшли думки, що врятувати українську столицю може $1 млрд інвестицій в міське середовище. Джерелом грошей можуть стати як приватні інвестиції, так і продаж комунального майна. Як на мене, давно варто було б провести інвентаризацію всього, що належить місту, і розмістити перелік активів з їх описом на окремому сайті, наприклад, на сайті Київського інвестиційного агентства. Це така муніципальна компанія, про яку мало хто чув, але котра могла б зробити дуже багато для розвитку міста.

Адже очевидно, що Києву потрібна сучасна і технологічна лікарня в будівлі, спроектованій в 21-му столітті, а не в 19-му. Києву потрібен актуальний сміттєпереробний завод. Києву необхідна реконструкція комунальних мереж. Києву необхідна ревіталізація старої радянської нерухомості. І це лишень стислий перелік того, що потрібно було зробити ще вчора.

$1 млрд — це багато чи замало? На сьогодні бюджет Києва становить $2 млрд. Але тут і зарплата співробітникам комунальних підприємств і чиновникам мерії, і субсидування муніципального транспорту, і соціальна допомога малозабезпеченим. Такі витрати складно назвати інвестиціями. Це радше обслуговування міських зобов’язань. А потрібні інвестиції, щоб пустити грошовий потік в розпочатий з нуля проект.

Для сучасного міста $1 млрд — це небагато. Наведу кілька прикладів. Новий аеропорт Стамбула коштує 11 млрд євро, а в Дубаї планують збудувати аеропорт за $36 млрд. Будівництво сучасної лікарні Техаського університету на 532 ліжка обійшлося в $800 млн, а шпиталю Parkland Memorial на 862 ліжка в Далласі — в $1,3 млрд. Великий сміттєпереробний завод обійдеться в $250 млн, сучасна станція для очищення води може потягнути на $650 млн. Річний бюджет Каліфорнійського університету в Лос-Анджелесі — $7,5 млрд. Тож $1 млрд ознаменує лише початок реконструкції Києва з можливістю реалізувати декілька великих проектів.

Киянам саме час припинити жити з думкою, що нинішня міська інфраструктура столиці ще слугуватиме їм чимало років. Ні, цього не буде, якщо в неї не вкласти коштів. Зношеність приміщень міських лікарень, їх недостатнє технологічне оснащення — лише одна глава можливої книги про те, що в Києві щось не так. А цих глав набереться з десяток.

Та що наразі на політичному порядку денному київської влади? Як завжди, пересуди і чутки про те, хто ким командує і хто куди буде балотуватися. На поверхню спливає мікс імен — Віталій Кличко, Вадим Столар, Андрій Вавриш, Олександр Ткаченко. Їх зв’язки, їхній вплив, їхні групи підтримки і їхні сфери інтересів. Якось за цими розмовами губляться пріоритети муніципальної політики — лікарні, школи, транспортна та комунальна інфраструктура. На перше місце виходить боротьба за владу і все, що з нею пов’язано.

Я стомився від того, що політики розглядають Київ як трамплін для політичної кар'єри, а не як можливість реально поліпшити життя міста. Йон Гнарр з Рейк’явіка з моїм висновком погодився. Каже, якщо ти не можеш взяти на себе відповідальність за розвиток міста, то взагалі не переступай поріг муніципалітету.

Кияни, як на мене, дозріли для того, щоб їхнім містом керував мер, здатний не тільки приборкувати апетити забудовників, що заполонили Київраду, а й організовувати інвестиційні проекти, спроможні зробити Київ таким же комфортним середовищем для життя, як Рейк’явік й інші столиці Західної Європи.

Долучайтесь до нашого телеграм-каналу Мнения НВ