Кому належить Місяць? Space-X, Маск і міжнародне право.

Тонкощі космічного права

У зв’язку із запуском 30 травня компанією SpaceX у співпраці з NASA пілотованого корабля Falcon 9 з капсулою Crew Dragon та успішним прибуттям команди на Міжнародну космічну станцію 31 травня, ми наново спостерігаємо сплеск романтики та фантастики щодо подальшого освоєння Незвіданого та Таємничого.

Початок імплементації програми NASA під назвою «Artemis», що є продовженням славнозвісної програми «Apollo», запуск програми «Марс 2020», активність Європейського Космічного Агентства (надалі - ЄКА) у сфері дослідження Марсу, плани ОАЕ та Китаю стосовно дослідження Місяця — всі ці тенденції у сфері дослідження космосу викликають питання: яке ж правове регулювання діяльності у космосі та кому належатимуть майбутні космічні відкриття?

Нормативне регулювання діяльності у космосі на міжнародному рівні розпочалось одночасно з запуском людством у нього першого штучного тіла — у 1957-му році. Надалі в міжнародному космічному праві все було не менш бурхливо, ніж під час «космічних перегонів» США та СРСР. На даний момент космічне право являє собою поєднання звичаїв і договорів, спрямованих на забезпечення вільного, безперешкодного та недискримінаційного доступу людства до космосу.

Місяць належить всім і нікому

Основним договором, який регулює космічні дослідження та визнається кодифікацією норм міжнародного звичаєвого права, є Договір про принципи діяльності держав з дослідження і використання космічного простору, включаючи Місяць та інші небесні тіла (надалі — Договір про космос).

Відповідно до Договору про космос, космічний простір, включаючи Місяць та інші небесні тіла, не підлягає національному присвоєнню ані шляхом проголошення на них суверенітету, ані шляхом використання або окупації, ані будь-якими іншими засобами. Космічний простір відкрито для дослідження і використання всіма державами без будь-якої дискримінації на основі рівності і згідно з міжнародним правом, при вільному доступі у всі райони небесних тіл.

А от вже інший міжнародно-правовий документ — Угода про діяльність держав на Місяці та інших небесних тілах (1979 р.) — прямо забороняє не лише встановлення права власності над Місяцем та його поверхнею, а і будь-яке його використання (крім наукового) та присвоєння результатів такої діяльності. Відповідно до цієї Угоди, поверхня, надра або природні ресурси Місяця та інших небесних тіл не можуть бути власністю якоїсь держави, міжнародної, національної організації або фізичної особи. Державам дозволяється збирати на Місяці та інших небесних тілах зразки речовин і вивозити їх звідти при проведенні наукових досліджень. Ці зразки залишаються у розпорядженні відповідних держав. Розміщення на поверхні Місяця або в її надрах персоналу, космічних апаратів, обладнання, установок, станцій і споруд не є підставою для встановлення права власності на поверхню, надра Місяця або їх ділянки. Але зазначена Угода була ратифікована лише 14 державами та, відповідно, не є нормою звичаєвого права, прийнятою міжнародною спільнотою.

Отже, космічний простір, Місяць та будь-які інші небесні тіла не можуть бути під суверенітетом будь-якої країни.

Об'єкти, запущені в космос, належать тим, хто їх запустив

Стаття 8 Договору про космос визначає, що об'єкти, в тому числі і космічні кораблі, які запущені у космос та, відповідно, занесені до реєстру відповідної держави, належать до юрисдикції країни, до реєстру якої занесений об'єкт. Такі країни контролюють свої космічні кораблі та їх екіпаж під час знаходження в космічному просторі, у тому числі і на небесному тілі. Права власності на космічні об'єкти, запущені в космічний простір, а також об'єкти, доставлені або споруджені на небесному тілі, і на їх складові частини залишаються непорушеними під час їх знаходження в космічному просторі або на небесному тілі, або після повернення на Землю.

Отже, всі об'єкти, які споруджені на Землі або в космосі та внесені до відповідного реєстру, знаходяться у власності осіб, що їх запустили.

А що ж із правом власності на Міжнародну Космічну Станцію (МКС)?

Міжнародна космічна станція була утворена на підставі Міжурядової рамкової угоди про співпрацю стосовно Міжнародної космічної станції, яку підписали чотирнадцять урядів: уряди Сполучених Штатів Америки, Канади, Японії, Російської Федерації та 10 держав — членів Європейського Космічного Агентства (Бельгія, Данія, Франція, Німеччина, Італія, Нідерланди, Норвегія, Іспанія, Швеція та Швейцарія; Великобританія, Угорщина та Люксембург, а також держава, яка не є членом Європейського Космічного Агентства, але ЄКА співпрацює з нею — Словенія).

Кожен партнер зберігає юрисдикцію та контроль за об'єктами, які він реєструє, і за персоналом, що знаходиться в або на МКС. Це означає, що власниками МКС є США, Канада, Росія, Європейський Союз, Японія. Вони несуть юридичну відповідальність за об'єкти, які вони надають для використання на МКС. Держави Європейського Союзу розглядаються як один суб'єкт, який називають Європейським партнером на космічній станції. Але будь-яка з європейських держав може прийняти відповідні національні закони, які поширюватимуть дію на об'єкти, обладнання та персонал, які будуть надсилатись до МКС від ЄКА.

Отже, МКС належить державам-партнерам Міжурядової рамкової угоди про співпрацю стосовно Міжнародної космічної станції.

А як же «приватні» комерційні гравці?

Існуючі міжнародні норми здебільшого регулюють діяльність держав, адже розроблялись в часи, коли основними суб'єктами у сфері дослідження космосу були держави, а мета такого дослідження зводилась до політики, військової гегемонії та науки. Єдиною звичаєвою нормою, що стосується приватних суб'єктів господарювання, є зобов’язання держав нести відповідальність за «національну діяльність у космічному просторі незалежно від того, провадиться вона урядовими органами чи неурядовими юридичними особами. Діяльність неурядових юридичних осіб у космічному просторі має провадитися з дозволу і під постійним спостереженням відповідної держави — учасниці Договору».

Проте, загальні суспільні інтереси змінюються, а науково-технічний прогрес не стоїть на місці. Якщо раніше в космічній діяльності брали участь лише держави, то сьогодні головними акторами на міжнародній космічній арені стають корпорації, які мають бажання та можливість займатись комерційним використанням космосу — «космічним туризмом», космічними перевезеннями, космічною видобувною діяльністю та іншими видами підприємницької діяльності в космосі.

Лише декілька тижнів назад Ілон Маск вперше запустив астронавтів на приватному літальному апараті в космос, а міжнародна НГО «Асоціація Місячного Поселення» вже розробляє принципи спільної діяльності на Місяці для використання ще неіснуючого Місячного поселення. А що буде далі? Міжпланетні перельоти, готелі на Місяці, видобування корисних копалин із астероїдів та Місяця, перегони на місяцеходах та марсоходах, сувенірні крамниці із частинками астероїдів чи Місячної поверхні, антигравітаційний роуп-джампінг — все, що здавалося нам фантастичним, найближчим часом може стати реальністю. Така нова реальність потребуватиме нового правового регулювання, адже одразу виникає маса юридичних питань. А які ж будуть правила космічного трафіку? Як оформити оренду Місячної поверхні? Чи є реєстр користувачів поверхні Місяця? Чи потрібно отримувати ліцензію на проведення перегонів? Чи можна продавати сувеніри з космосу та, якщо так, то де?

Тому реалії сьогодення та найближчого майбутнього, активна комерціалізація космосу, нові виклики потребують перегляду чинних «космічних» правил з метою уможливлення подальшого розвитку та використання космічного простору в комерційних цілях.

Чи є проекти міжнародних договорів, які б стосувались комерційного використання космосу?

Ні. На поточний момент міжнародними урядовими, неурядовими, національними організаціями у сфері космічного права розробляються лише проекти резолюцій та принципів, які є нормами «м’якого» права, що мають рекомендаційний характер та не створюють обов’язку їх дотримання. Таке «м’яке право» розробляється для пояснення та осучаснення положень основних «космічних» договорів, особливо Договору про космос. Єдиним проектом нового міжнародного договору, який частково стосуватиметься космічної галузі та комерційного використання космосу, є проект Договору про запобігання поширенню зброї в космосі (PAROS Treaty).

Основною тенденцією у сфері модернізації космічних норм є заохочення міжнародною спільнотою прийняття країнами внутрішнього законодавства, яке б врегульовувало приватну комерційну діяльність в космічному просторі та, водночас, не суперечило б основним чинним принципам міжнародного космічного права.

Так, у 2013 році Генеральна Асамблея ООН прийняла резолюцію, де окреслені основні вимоги до національного законодавства, яке регулюватиме сферу комерційного дослідження та використання космічного простору. В цій резолюції наголошується на сталому використанні ресурсів космічного простору та вкотре нагадується країнам про їх відповідальність здійснювати контроль за будь-якою космічною діяльністю, яка походить з їх території.

Першими країнами, які прийняли національне законодавство на виконання цієї резолюції, були США (Закон про конкурентоспроможність космічного комерційного простору США, 2015 р) та Люксембург (Закон про розвідування та використання космічних ресурсів, 2017р). Прийняті цими державами закони дозволяють приватним компаніям, які отримали відповідний державний дозвіл, займатись видобуванням корисних копалин на поверхні Місяця та поверхнях інших небесних тіл.

Які ж загальні тенденції та думки юристів стосовно подальшого розвитку міжнародного космічного права?

Основним міжнародним органом, який досліджує загальні тенденції в космічному праві є Комітет ООН із мирного використання відкритого космосу (UNCOPUS — United Nations Committee for the Peaceful Uses of Outer Space). У своїх звітах Комітет вказує на неповноту чинних міжнародних договорів в сфері космічного права. Наприклад, актуальними питаннями, які потребують врегулювання, залишаються:

• встановлення ролі приватного сектору у космосі;

• перегляд існуючого режиму міжнародної відповідальності для захисту не лише астронавтів, а й космічних туристів у разі аварій на космічних транспортних засобах;

• проблеми боротьби з космічним сміттям, а також очищення космічного простору від забруднення;

• захист космічних активів;

• правовий режим протисупутникової зброї.

На жаль, Комітет вказує на той факт, що досі не існує єдиного підходу до питання врегулювання космічної діяльності.

Деякі делегати говорять про необхідність подальшого неухильного дотримання принципів, встановлених чинним Договором про космос та можливість розвитку його положень шляхом прийняття актів «м'якого права». Інші делегати вказують на потребу внесення змін до Договору про космос. Треті ж наполягають на прийнятті абсолютно нового договору, який би врегульовував комерційну діяльність приватних осіб в космосі.

Хай там як, але зупинити комерціалізацію космосу було б нерозумно, та й неможливо. Тому, єдиним виходом із ситуації, що склалась, є адаптація чинних норм міжнародного космічного права до реалій сьогодення з урахуванням екологічної чутливості космічних тіл та сталого використання космічного простору.

Новини по темі

Андрей Пышный озвучил главные провалы и победы перед увольнением из «Ощадбанка».

Председатель правления «Ощадбанка» Андрей Пышный рассказал о своих неудачах и успехах за 6 лет руководства финучреждением, прокомментировал давление НБУ на наблюдательный совет госбанка в 2019 году и пояснил, почему не подавал кандидатуру на второ...

1

«Сюрпризів не буде». Шмигаль розповів про призначення нового глави НБУ

Прем'єр Денис Шмигаль запевнив, що відставка Якова Смолія з посади голови НБУ ніяк не відіб'ється на політиці центробанку.

1

Нацбанк запровадив новий підхід до протидії шахрайству з платіжними картками.

Шахрайство з платіжними картками, що колись було суто технічним злочином, перейшло у сферу соціальна інженерії – коли жертви самі віддають гроші. З 7 липня Національний банк запускає Всеукраїнську інформаційну кампанію з протидії таким злочинам. Я...

1

Міністр економіки назвав бажаний рівень інфляції та облікової ставки.

Міністр розвитку економіки торгівлі та сільського господарства Ігор Петрашко оптимістично налаштований на відновлення економіки України у 2020 році, тож уряд не планує переглядати макропрогноз. Глава Мінекономіки очікує подальшого зниження обліков...

1

«Байдужість вбиває»: Смолій написав прощального листа журналістам.

Колишній голова Національного банку України (НБУ) Яків Смолій впевнений, що не залишає НБУ напризволяще, адже всі працівники регулятора продовжать працювати і захищати здобутки останніх років. Про це він написав у прощальному листі журналістам. Ві...

3 5

Продовжуючи переглядати Новини України (UAZMI), ви підтверджуєте, що ознайомилися з Правилами користування сайтом, і погоджуєтеся на використання файлів cookie