Треш від ватної пропаганди, покаяння від Іллі Киви та плач дочки колгоспника на Ньюсвані - десь так виглядала річниця Революції Гідності на каналах Медведчука.
Марина Данилюк-Ярмолаєва подивилася хроніки цього інформаційного кілерства і... все одно повна оптимізму щодо майбутнього України!
Сьома річниця Революції минула в карантинному режимі, а ще - на інформаційному тлі новин про ДБР, яке розслідує провадження про державний переворот. А ще, звісно, - під нарікання російської пропаганди від телеканалів Медведчука на Євромайдан.
Чому не варто називати себе учасником «державного перевороту» навіть жартома? Як упирі паразитують на нашій державі? Хто насправді є войовничою меншістю в Україні? Та як російська пропаганда вичерпала сама себе?
Друзі, як гадаєте, чому українці недооцінюють зміни, які запустив Євромайдан?
Залишайте коментар на підтримку каналу, ставте лайк і підписуйтеся на оновлення, якщо ви ще цього не зробили.
Дивіться проект журналістських історій "Без цензури" спеціально для порталу "Цензор.НЕТ", в нас нічого особистого - тільки факти. Тут ми разом із вами відвойовуємо український ютуб!
