Адвокат Юрій Бухун про подробиці розслідування вбивства жінки сином екс-директора Рівненської АЕС.

Юрій Бухун, адвокат доньок 64-річної жінки, яка загинула від побиття сином колишнього директора Рівненської АЕС, розповідає подробиці справи, та про те, як поліція затягує розслідування вбивства.

18 червня 2022 року до Вараського РВП ГУНП в Рівненській області надійшла заява про вчинення кримінального правопорушення від Леус Тамари Володимирівни, про те, що перебуваючи на території бази відпочинку «Холодок», що на березі озера Біле у селищі Рудка Рівненської області, житель м. Вараш Павлишин Євген Павлович, після отримання від неї зауваження щодо справляння своїх природних потреб під дверима будинку, в якому вона гостювала з рідними, шляхом нанесення ударів руками та ногами спричинив їй тілесні ушкодження.

Павлишин Євген Павлович здійснюючи тривале та звіряче побиття Леус Тамари Володимирівні, яка була вже немолодою жінкою, можливо перебуваючи в стані алкогольного чи наркотичного сп’яніння, не нехтував навіть тим, що продовжував бити її ногами по різним частинам тіла навіть після того як вона впала і закривалась руками від ударів, а також завдав тілесних ушкоджень її старшій донці - Міленіній Наталії Миколаївні, яка намагалася заступитися за матір.

Незважаючи на отримання Леус Т.В. суттєвих тілесних ушкоджень, а саме множинних забоїв голови, зламаних ребер та інших ушкоджень, при її особистому зверненні в день побиття за медичною допомогою до Комунального некомерційного підприємства (КНП) «Вараська багатопрофільна лікарня» Вараської міської ради, лікарі цього медичного закладу, з невідомих поки що причин, відмовились її госпіталізувати в цей день. Лише на наступний день, через суттєве погіршення самопочуття, Леус Т.В. була госпіталізована до травматологічного відділення даного медичного закладу, де 22.06.2022, приблизно о 07 год 40 хв., у приміщенні палати № 6 померла.

За фактом цих подій Вараським РВП ГУНП в Рівненській області досудове розслідування належним чином проводилось. По всіх трьох відкритих кримінальних провадженнях за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 125 «Умисне легке тілесне ушкодження», ч. 2 ст. 121 «Умисне тяжке тілесне ушкодження» та ч. 1 ст. 115 «Умисне вбивство» КК України, працівники зазначеного відділу поліції штучно затягували час, який спливав, щоб не отримати якнайшвидше докази причетності Павлишина Є.П., а можливо навіть і знищити їх (направлення на судово-медичну експертизу вони не надали потерпілим по теперішній час). Вони не проявили жодного людського страждання до потерпілих, а навпаки, задля досягнення невідомих поки що цілей, розшукували потерпілих і в день похорону на цвинтарі, безпосередньо під час церемонії поховання, і на наступний день та фактично з погрозами викликали до себе.

На потерпілих чинився тиск.

Містом розповсюджуються плітки, які нажаль можуть мати дійсне підґрунтя, що Павлишин Є.П. уникне відповідальності за допомогою свого батька, який обіймає посаду керівника Рівненської АЕС і, виходячи із своїх функціональних обов’язків та з урахуванням воєнного стану, вочевидь, має службове спілкування як вищим керівництвом області, так і з керівниками правоохоронних органів області, що не виключено.

Також, так би мовити «небайдужі» місцеві жителі або навіть і не місцеві, в тому числі раніше не знайомі потерпілим (донькам померлої), під приводом висловлення співчуття, намагаються за першої можливості дати поради щодо «не ходіння самим по вулицям», у випадку якщо потерпілі будуть намагатись домогтися справедливості та притягнути винного у смерті їх матері до відповідальності.

Нещодавно молодшій донці Леус Т.В. - Гончар Олександрі Анатоліївні особисто телефонував Павлишин Є.П. і зі змісту розмови вбачається, що він жодним чином не розкаюється у вчиненому, а навпаки вчиняє тиск на потерпілих.

Ще за життя Леус Тамари Володимирівни до неї у лікарню також приходив сам Павлишин Євген Павлович, у той час, коли остання перебувала в одній палаті разом зі своєю донькою - Міленіною Наталією Миколаївною. Про що саме йшла розмова невідомо, але той факт що перед їх розмовою, напевно щоб не було зайвих свідків, за вказівкою медичного керівництва видалили (попрохали вийти з палати в коридор) її доньку, а також те, що в подальшому, за особистим проханням своєї матері Міленіна Н.М. відкликала з поліції свою заяву щодо її побиття, яку все ж таки в подальшому, після смерті матері подала повторно, наштовхує на певні роздуми.