Вимушені чотирилапі переселенці

44-річна вчителька історії  з Харківщини Альона Тулякова, як і багато хто, не вірила розмовам про війну до останнього, поки не прокинулася о 04.45 ранку від вибухів снарядів біля свого будинку у Липцях. Селище знаходиться трохи більше, ніж 30 км від Харкова, тобто якихось 40 хвилин на автомобілі. Альона здобула освіту у Харкові, проте тривалий час працювала у онлайн-магазині. Все дуже просто, жінка дуже любить тварин і левову частку свого часу витрачала на догляд за своїми домашніми улюбленцями. Зооволонтер, як вона себе називає, має власний мініпритулок для котів - "Tea". Рідне селище Альони росіяни окупували з перших днів війни, тому разом з тваринами жінка вимушено шукала можливість виїзду. Тварин було багато – близько 80 котів та 4 собаки, годувати яких потрібно завжди. Запаси корму звісно були, але їх вистачало б максимум на місяць-два, тому волонтерка розглядала різні варіанти, як евакуюватися. Якби не допомога небайдужих людей та волонтерів, "хвостики" давно б померли, зізнається Альона.  В майбутньому власниця притулку дуже хоче повернутися на Батьківщину,  але наразі вимушена залишатись на чужині.

16 квітня Альона вимушено виїхала до РФ, вивізши з собою понад 100 тварин. Інших варіантів у неї просто не було, каже жінка. Селище було відрізане від Харкова з першого дня війни. Мешканцям не могли передати з України не те що мішок корму, а й буханку хліба. «Хвости» вивозили у декілька етапів, оскільки переносок для тварин просто не вистачало. Загалом, власникам місцевих притулків вдалося евакуювати з селища близько 300 котів та собак.

Зараз, майже всі її евакуйовані тварини живуть на дачі одного із зооволонтерів Білгорода. Частину котиків Альона забрала в будинок, де живе разом зі своєю з сім’єю.