Режисера з Києва закликали позбавити звання Герой України: названа причина.

Відомий український телепродюсер Олексій Гончаренко закликав створити петиції з позбавлення звання Героя України театрального режисера Михайла Резніковича.

Про це Гончаренко сказав у інтерв’ю OBOZ.UA.

Колишній очільник столичного Театру Лесі Українки дав інтерв’ю російським пропагандистам, в якому вихваляє Володимира Путіна, а Росії бажає ставати тільки сильнішою.

Гончаренко припустив, що Резнікович робить такі заяви з корисливою метою – хоче отримати керівництво якимось театром в Білорусі чи Росії.

“Чи стало для мене новиною, що Резнікович наговорив в інтерв’ю? Я вже стільки років з ним не спілкувався, важко сказати, що там у голові, але те, що він людина без принципів, цінностей, здатна на все, щоб повернути владу, – це не сюрприз. Він хоче ще щось хапнути, розумієте? А для цього буде казати все, що від нього потребують. Він каже в інтерв’ю, що в нього дві батьківщини. Але насправді немає жодної. У нього там батьківщина, де є влада”, – каже Гончаренко.

“При цьому йому нецікаві гроші. У нього дуже багатий син, російський мільйонер (як повідомляє вікіпедія, Олексій Резнікович до 2019 року був одним із топменеджерів російської “Альфа-груп”. – Авт.), який йому якось навіть влаштовував гастролі в Лондоні. Тобто він не пенсіонер, якому нема за що жити, питання заробітку там не стоїть абсолютно. Він просто не може жити без влади. Я хочу поздоровити українське мистецтво, що цього зрадника вже немає серед нас. Також вважаю, що терміново потрібно робити петицію, щоб позбавити його звання Героя України, яке дав Янукович”, – продовжує Гончаренко.

Олексій Гончаренко свого часу працював актором в Театрі Лесі Українки, однак був звільнений звідти за наказом Резніковича:

“У моєму випадку не йшлося про щось політичне. Сказав, коли прощалися: “Олексію, ви дуже багато розмовляєте”. Це цитата. І ще: “У вас дуже багато різних думок, які нікому тут не цікаві”. І зараз я до землі вклоняюся Михайлу Юрійовичу, що він мене тоді звільнив, бо таким чином дав можливість не сидіти і не чекати якоїсь рольки в його виставах, а будувати телевізійну кар’єру”.

“Дуже прикро, що за 30 років його правління все живе просто випалювалося, – продовжує Олексій Гончаренко. – Ада Роговцева, Євген Паперний, Ольга Сумська, Георгій Дрозд, Дмитро Лаленков, Настя Сердюк – що об’єднує цих акторів, які мусили піти з театру? Вони були особистостями, на яких ходила аудиторія, а Резнікович їх боявся страшенно. А нього був театр інтриг. А на сцені ставив переважно радянську класику. Це був такий собі заповідник совка, розумієте? І всі чомусь демонстративно цього не помічали, хоча все розуміли. Всі чудово знали, що він був поставлений чоловіком акторки Тетяни Назарової, Дмитром Табачником, який тоді був сірим кардиналом у команді Кучми. І щойно Роговцева пішла – примою була призначена Назарова”.

“І Тетяна Назарова не найгірша, до речі, актриса. Вона доволі талановита, але все ж таки не перша скрипка. А де зараз Табачник, ми добре бачимо. Спочатку втік до Росії, де отримав громадянство, а згодом став радником одного з гауляйтерів на окупованих територіях… За часів правління Резніковича життя в театрі зупинилося, не було ніякого руху. Не брали участі в театральній премії “Київська пектораль”, тому що він не міг програти, а вистави не ставали подіями. Акторів майже не знімали в кіно, вам це будь-який кастинг-директор скаже. І не тому, що актори неталановиті, навпаки – там багато обдарованих. Але всі вони були заручниками Карабаса Барабаса”.