Верховна Рада ухвалила закон про мобілізацію: як документ унеможливлює демобілізацію і що кажуть експерти.

11 квітня Верховна Рада України підтримала законопроєкт про мобілізацію №10449 у другому читанні. І після опрацювання понад 4 тис. правок було виявлено, що закон має багато пунктів, які не лише не сприяють мобілізації, але й виснажують тих, хто вже у війську.
Більше про пункти ухваленого Радою закону, а також думки експертів щодо цього документу – у матеріалі.

Коли закон набере чинності і яких новацій очікувати

Попри те, що за проєкт закону проголосували ще 11 квітня, для набуття чинності треба час.  Заступник очільника Верховної Ради Олександр Корнієнко заявив, що президент України Володимир Зеленський підпише закон про мобілізацію після його перевірки Офісом президента на відповідність Конституції. За його словами, наразі в Раді не зареєстровано жодних постанов, які б блокували підписання ухвалених змін до закону про мобілізацію. Отже, протягом двох тижнів, після того, як Зеленський підпише закон, документ набуде чинності.  «Ми чекаємо ще один день ці постанови. За два попередні дні їх не було. І це добрий знак. Я думаю, що з понеділка спікер зможе його підписати, направити на підпис президенту. У президента буде два тижні, і я думаю, він затягувати не буде», – заявив Корнієнко. Таким чином новий закон про мобілізацію може набути чинності вже наприкінці травня. Єдиним фактором, який може відтермінувати це, може стати президентське вето. Його Володимир Зеленський може накласти на документ за наявності правок, які необхідно буде допрацювати.  Але не всі пункти закону про мобілізацію почнуть діяти з моменту оприлюднення закону про мобілізацію. Так, наприклад, положення щодо внесення змін до частин четвертої та п’ятої статті 6 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» набудуть чинності через 8 місяців із дня, наступного за днем опублікування закону про мобілізацію. Згідно з остаточним проєктом закону про мобілізацію, є деякі пункти, які викликали  неоднозначну реакцію в українців. Зокрема, було викреслено пункт про демобілізацію після 36 місяців служби.  Водночас актуальною лишається точка про звільнення зі служби. Мова йде про такі чітко визначені підстави як перебування у полоні, відповідна група інвалідності тощо. Також спірним є питання мобілізації осіб, які відбувають покарання у місцях позбавлення волі. Адже Закон має виключно положення про можливість призову таких осіб, але порядок та умови звільнення їх від покарання документом не передбачені. Крім того, мобілізуватися не зможуть засуджені за:

• злочини проти основ національної безпеки України;
• умисне вбивство двох або більше людей або поєднане зі зґвалтуванням чи сексуальним насильством;
• злочини проти статевої свободи;
• тероризм;
• водіння у нетверезому стані, що призвело до смерті кількох людей.

До того ж про залучення до служби у ЗСУ засуджених було розроблено окремий документ, тож, навіть після набуття чинності закону про мобілізацію, ув’язнені особи зможуть доєднатися до лав української армії лише після початку дії законопроєкту № 11079-1. Але є норми, які, на перший погляд, є доволі притомними для країни, що перебуває у стані війни. Так, наприклад, було остаточно визначено мобілізаційний вік, який складатиме 25 років. А строкову службу планують замінити базовою, яка передбачає надання навичок з тактичної медицини та поводження зі зброєю. Її цивільні громадяни почнуть проходити базову військову службу вже з 2025 року, незалежно від підписання законопроєкту. Так, згідно зі змінами до закону про мобілізацію, базова загальновійськова підготовка буде проводитися у вищих військових навчальних закладах, військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти, навчальних частинах або центрах ЗСУ, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, правоохоронних органів спеціального призначення та Державної спеціальної служби транспорту, закладах освіти зі специфічними умовами навчання, що здійснюють підготовку поліцейських, а також у закладах вищої освіти всіх форм власності. Також чітко врегульовується питання мобілізації жінок. Відтак на жінок обов’язок проходження базової служби не накладається. Тобто, якщо жінка не є військовозобовʼязаною і не має військово-облікової спеціальності, то мобілізуватися вона може лише за власним бажанням. Більш зрозумілим став і момент про Е-кабінет військовозобов’язаного. Наразі законом встановлені правила щодо реєстрації в електронному кабінеті призовника/резервіста, але це не є обов’язковим моментом. Тобто, створювати кабінети можуть громадяни, які мають таке бажання. При цьому, фактично, електронні повістки громадянам не надсилатимуть, їх надалі вручатимуть у паперовому вигляді під розпис.

Думки щодо закону

Керівниця напряму національної аналітики Центру спільних дій Оксана Заболотна стверджує , що ухвалений нещодавно закон має одразу декілька слабких сторін. «Захищати Батьківщину – конституційний обов'язок. Ухилення від нього в будь-якій формі – порушення цього обов'язку, яке може призвести до тяжких наслідків. А порушення Конституції чи закону, які можуть вести до тяжких наслідків, практично у всіх інших випадках є кримінально караними. Фактично, головним способом забезпечити виконання конституційного обов'язку захисту Батьківщини стало позбавлення права керування авто. Щодо тих, хто перебуває за кордоном, то вони мають оновити дані через пошту або телефоном. Але що далі? Не оновлять – і яка відповідальність на них чекає? Тож ці норми порожні. Друга крайність у законі – соціальний захист. Дуже добре, що є бажання дати все можливе людям, які на фронті. Але в будь-якої держави є стеля її ресурсу, і в нашому випадку ця стеля геть низька. Нам бракує власних грошей навіть для базового фінансування армії. Водночас ми мусимо збільшувати її чисельність, бо росіян на фронті стоїть більше, і тут раптом вирішуємо наобіцяти "соціалки". Обіцяти гроші, коли їх немає, означає обманювати людей», – підкреслила експертка. Заболотна підкреслює, що значно дієвішими були б кроки із вирішення вже наявних проблем у війську, підвищення рівня підготовки, покращення умов тощо. 

«Замість обіцянок грошей, сертифікатів на квартири й машини, що само собою не погано, ліпше подбати про те, що реально потрібне військовослужбовцям і що лякає військовозобовʼязаних. І тут ми підходимо до ключової проблеми – це закон, написаний абсолютно без розуміння того, що відбувається в армії та публічному управлінні. Тож він став просто спробою латання дірок в авральному режимі, тому мети – налагодити мобілізацію – він не досягне»

Майор ЗСУ, заступник командира 3-ї ОШБ ЗСУ Родіон Кудряшов вважає, що закон про мобілізацію є довгоочікуваним. Бо його треба було ухвалити ще на другий чи третій місяць від початку повномасштабного вторгнення.

«Це є об'єктивною правдою. На сьогодні наші парламентарі, м'яко кажучи, не допрацювали, ми дуже багато часу у цьому форматі втратили. Слід сказати, що ці всі заходи не збільшать мобілізацію на 100% і не покажуть результат одномоментно. Сьогодні це вибудування певної концепції»

Майор ЗСУ підкреслює, що наразі треба визначити формулу, коли військовослужбовець зможе звільнитися, чи то буде 3 роки, чи 18 місяців безперервного виконання бойового завдання. «Чекаємо підписання президентом довгоочікуваного закону про мобілізацію. Бригадам, ЗСУ, народу України сьогодні потрібні війська, як резерви, так і комплектація бригад та ротація. Ми заморилися, але розуміємо, що нас поки що міняти ні на кого. Нарешті закінчилася довгоочікувана "робота" від парламентарів і я впевнений, що ми зможемо збирати резерви та ротувати військових, у тому числі таких, як я, які з 2022 року безперервно служать у ЗСУ», – заявив Кудряшов. Менш цензурно та більш емоційно описують свої враження від закону українські військові у соцмережі Х. Переважна більшість документом не задоволена. Проте, є «експерти» (це слово невипадково взято у лапки), які виправдовують відверто кабальні пункти закону. Так колишня заступниця міністра оборони України Ганна Маляр в етері телеканалу Суспільне зазначила , що мобілізовані знали, коли йшли до війська, що дострокової демобілізації не буде.

І все б нічого, якби дострокова мобілізація була можлива для низки «обраних». А також те, що Маляр вступила в суперечку з народною депутаткою Інною Совсун, чоловік якої наразі служить у війську.  Авторка: Даша Шерстюк