П’ята частина світових нафтопереробних потужностей під загрозою закриття.

Понад 20% світових нафтопереробних потужностей опинилися під загрозою закриття. Така ситуація склалася через зниження рентабельності бензину та зростання тиску щодо скорочення викидів вуглецю.

Про це повідомляє агентство Reuters з посиланням на аналіз енергетичної консалтингової компанії Wood Mackenzie.

Серед 465 проаналізованих нафтопереробних об'єктів близько 21% світових потужностей 2023 року вважаються потенційно збитковими.

Дослідження Wood Mac виявило, що найбільша кількість об'єктів з високим ризиком закриття розташована в Європі та Китаї. Це ставить під загрозу близько 3,9 мільйона барелів нафти на добу переробних потужностей. Оцінка ґрунтується на чистому грошовому потоці, вартості викидів вуглецю, власності, інвестиціях в екологію та стратегічній цінності нафтопереробних заводів.

Згідно з доповіддю, в Європі налічується 11 об'єктів, які становлять 45% усіх заводів із високим ризиком закриття.

Дані галузевої організації Concawe показують, що з 2009 року вже близько 30 європейських нафтопереробних заводів припинили роботу. Наразі в експлуатації залишається майже 90.

Хвиля закриття зумовлена конкуренцією з новішими та потужнішими заводами на Близькому Сході та в Азії, а також впливом пандемії COVID-19.

Аналіз Wood Mac показує, що рентабельність бензину, ймовірно, знизиться до кінця цього десятиліття через падіння попиту та послаблення санкцій щодо Росії. Також очікується, що почнуть діяти податки на викиди вуглецю.

«Витрати на експлуатацію можуть зрости настільки, що закриття може стати єдиним варіантом», — зазначила старший аналітик Wood Mac з нафти та хімічних речовин Емма Фокс.

Тим часом, гігантський нафтопереробний завод Dangote в Нігерії може покласти край багаторічній торгівлі бензином з Європи до Африки на суму 17 мільярдів доларів США на рік. Це додатково тисне на європейські нафтопереробні заводи, які вже перебувають під загрозою закриття через посилення конкуренції.

Сім китайських об'єктів з високим ризиком — це невеликі приватні нафтопереробні заводи. Вони підпадають під більш суворі регулювання уряду та конкурують з більшими інтегрованими заводами, які, як правило, є державними та більш технологічно складними.