Українець виграв нью-йоркський ультрамарафон!

Експрес
Українець виграв нью-йоркський ультрамарафон!

"Атлету, який разом зі мною біг до фінішу, стало погано. Він перейшов на ходьбу і поруч з ним до фінішу, підтримуючи його за руки, йшло два медики. Вони так і фінішували утрьох..."

Нью-Йоркський ультрамарафон, довжиною 60 кілометрів, несподівано для усіх і, як з"ясувалося згодом, для самого себе, виграв 28-річний українець Дмитро Молчанов. Цю тривалу дистанцію він пробіг за 4 години та 12 хвилин і, закутавшись у жовто-синій стяг, першим розірвав грудьми фінішну стрічку.

Загалом у цьому забізі стартувало 400 учасників і організатори чекали на фініші до пізньої ночі, щоб прибігли останні. Але українця це вже не цікавило: коли добігали останні, він вже спав удома.

- Бігли ми довкола центрального нью-йоркського парку, - каже "Експресу" Дмитро Молчанов. - Було дев"ять кіл по шість з гаком кілометрів кожне. Перемога? Та я про неї навіть не думав. Я ж уперше в житті вирішив пробігти таку дистанцію. Я не знав, як готуватися до такого тривалого забігу, у мене не було тренера. Я лише спілкувався з друзями, які теж бігають, і вони говорили, що в такому забізі найважчими є останні 10 кілометрів.

- Їхні слова підтвердились?

- Мені було найважче на останньому колі. Втома шалена, мозок вже практично нічого не "варить", до того ж там пагорби і ці останні підйоми давалися направду важко. І не лише мені. Атлету, який разом зі мною біг до фінішу, стало погано. Він перейшов на ходьбу і поруч з ним до фінішу, підтримуючи його за руки, йшло два медики. Вони так і фінішували утрьох (усміхається). Зате на другому місці. А останні дісталися фінішу десь аж через 10 годин, уночі. 

- Якою була ваша підготовка до цього забігу?

- Я готувався не професійно бо, повторюся, не знав як це робити. За два тижні до цього я пробіг нью-йоркський марафон, а це 42 кілометри. Влітку біг берлінський марафон, а в квітні - бостонський. Профі себе так не навантажуть. Щодо харчування, то я в останні дні перед стартом вживав більше вуглеводів, налягав на пасту, на піцу... Але особливих дієт не дотримувався. Під час забігу з"їв два енергетичні гелі і випив багато води. У нас кожні три кілометри стояли столики з водою і я жодного не оминув (усміхається).

- Якими були відчуття після фінішу?

- Головне було повернути до звичної роботи мозок. Від цієї монотонної і виснажливої роботи він перемкнувся на свою хвилю і мені знадобилося десь 30 хвилин, щоб зрозуміти хто я, де я, що тут роблю і що я переміг.

Коли розібрався з головою, оглянув своє тіло. Понатирав ступні, почорнів один ніготь, але сказати, що мав шалену "кріпатуру" не можу. Вже на наступний день я вийшов на пробіжку і все було гаразд.

- Яким є головний приз цього забігу?

- Медаль, кубок і сертифікат, що ти подолав цю дистанцію. 

- А гроші?

- Гроші я заплатив за стартовий внесок, близько 50 доларів і все (усміхається). Тут немає грошових призів. Найцінніший приз - це усвідомлення того, що ти це зробив. Що в тебе є підтримка, що за тебе уболівали.

- Тобто бігом ви на життя не заробляєте?

- Ні. Я вже чотири роки живу у США, працюю тут у сфері медицини і біг це хоббі. Але він повністю змінив моє життя. Я перестав вживати алкоголь, я став вегетаріанцем, через біг я знайшов в Америці багато друзів і мені було дуже легко адаптуватися до життя у цій країні. Я став здоровшим фізично.