Гопко: Україна на інтелектуальному фронті. Навіщо нам нові бібліотеки

Новое Время 2

Бібліотеки відіграють величезну роль у житті найрозвинутіших країн світу. Проте, якщо у Західній Європі чи Північній Америці бібліотеки стали багатофункціональними культурними центрами, то в Україні вони й досі більше нагадують місце зберігання книжок, а в гіршому випадку – склади макулатури.

В Україні налічується 16 221 публічна бібліотека, серед яких 959 дитячих та 31 юнацька. Крім цього існує ще шість великих державних та національних бібліотек. На комплектування фондів, тобто закупку нових книг, витрачається 2% всього фінансування. 98% – це зарплата та сплата «комуналки». У середньому 80% паперових носіїв фондів – видання до 1991 року. За даними минулого року, 31% публічних бібліотек мають комп’ютери. При цьому доступ до інтернету мають лише 24%. Зі всіх 16 221 бібліотек власні сайти є у 826, а електронний каталог – у 341. Отже, як у цифрову епоху тисячі архівних складів трансформувати в популярні культурні осередки?

Закон України «Про бібліотеки і бібліотечну справу» дає таке визначення: бібліотека — інформаційний, культурний, освітній заклад, що має упорядкований фонд документів, доступ до інших джерел інформації та головним завданням якого є забезпечення інформаційних, науково-дослідних, освітніх, культурних та інших потреб користувачів бібліотеки.

Зрозуміло, що в цифрову епоху така архаїчна форма як проста «споруда з книгами» не може виконувати ті функції, що прописані у законі. На практиці, смартфон з 3G дає набагато більше можливостей у доступі до інформації, не кажучи вже про те, що він значно зручніший.

Зі складів книжок бібліотеки мають перетворитися на справжні осередки культурного життя – зі зручними функціональними приміщеннями, сучасним обладнанням, новими книгами і новими методиками роботи. Вони мають стати місцем проведення літературних і музичних вечорів, суспільних дискусій, виставок і презентацій, простором, де людям цікаво спілкуватися.

У середньому 80% паперових носіїв фондів – видання до 1991 року

Звичайно, для того, щоб змінити всю мережу потрібні величезні кошти, та й фізично це неможливо зробити в короткі строки. Проте для початку достатньо сконцентрувати ресурси для перетворення на такі сучасні культурні осередки кількох сотень бібліотек в містах і містечках України.

Багато зусиль для цього вже докладається на місцях. Чого варті лише чудові сучасні приміщення центру імені Шептицького в Українському католицькому університеті у Львові чи бібліотеки університету Ярослава Мудрого в Харкові. Ми знаємо, що в країні є і районні та міські бібліотеки, де вирує життя і куди людям цікаво приходити.

Потрібно об’єднати зусилля цих ентузіастів і органів влади – Адміністрації президента, Міністерства культури, Інституту книги, депутатів парламенту, бібліотекарів, видавців, громадськість, щоб разом сформувати державну програму реформування бібліотек.

Ключовими цілями такої програми мають стати:

  1. перетворення бібліотек на привабливі громадські простори, де відбуваються мистецькі події та суспільні дискусії (навчальні семінари, курси мов та ін.),
  2. інвентаризація і оновлення бібліотечних фондів,
  3. створення електронної системи (каталог, єдиний читацький квиток) і оцифрування книг та документів,
  4. доступ українців до національних і світових бібліотечних онлайн-ресурсів,
  5. перепідготовка бібліотекарів для роботи в бібліотеках ХХІ століття.

Відомий вислів, що «у бідних людей великі телевізори, а в багатих — великі бібліотеки» можна перефразувати: для високотехнологічних держав розвиток суспільства через сучасні бібліотеки, де наука, інновації та технології стають ближчими до громадян – це частина гуманітарної політики, за якої відбувається економічне зростання та підвищення конкурентоспроможності держави.

Чи готові ми об’єднати зусилля, щоб посилити наш інтелектуальний фронт?

Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Мнения Нового Времени