Між окупацією та наступом. Що обере Путін?

Ініціатива сьогодні у путіна по всіх фронтах, тому корейський сценарій може стати реальним тільки після краху його планів. Станом на зараз у нього є розвилка з двох підходів.

1. Продовжити повзучу окупацію, яка триває вже

Колосальні втрати за останні пів року, а вони дійсно найбільші з початку вторгнення, особливо у техніці, все-таки приносять якісь плоди. Так просування мізерне, але воно є. Авдіївка коштувала дорого, але взята. Свого часу я писав про нову м'ясну стратегію путіна, і він явно думає про її реалізацію.

Однак, не тільки умовні успіхи на фронті схиляють путіна на користь цього підходу. По-перше, походу російський генштаб дійсно вірить, що наші ЗСУ на межі. І скоро станеться ось-ось таке омріяне "обрушение фронта". Такі їх міркування мають свої аргументи: проблеми з мобілізацією у нас, проблеми із забезпеченням снарядами, проблеми з американською допомогою, внутрішні політичні проблеми... Тому логіка їх дій полягає у тому, що продовжити тримати темп своїх м’ясних штурмів, скільки можливо. Єдиний недолік цього підходу в тому, що він не дасть можливості реалізувати другий.

2. Новий великий наступ на умовний Харків

Хоча путін і його м'ясні генерали ніколи не відчувають меж своїх можливостей, закони фізики таки їх у цьому обмежують. Тому тягнути постійні штурми і готувати 200 к на новий наступ – явно не під силу. Тут або-або.

Другий підхід має свої переваги. По-перше, масштабний новий наступ є великим доказом того, що путін перемагає, і що вся стратегія Заходу щодо допомоги Україні провалилась. Це особливо сильний аргумент напередодні американських виборів. І не тільки американських, бо це найбільший рік виборів в історії. По-друге, захопити велике місто, "першу столицю" – це про військовий успіх і реабілітація за ганебний провал вторгнення. А путін емоційна тварина, хоч і з холодним розрахунком, поквитатись для нього важливо, як і для його стада. По-третє, наступ на Харків відсуває можливість бомбити Білгород з РСЗВ.

Останні сигнали вказують на те, що окупанти визначаються на користь першого підходу. На фронті пішов вхід російський оперативний резерв і все частіше попадаються окупанти з незавершеною підготовкою. Втім, ще рано судити.

Незалежно від того, який підхід вибере путін, станом на листопад-грудень його військові сили будуть виснажені і змушені перейти в оборону. Я поки не бачу перспектив для великих успіхів його кампанії, можливо ще кілька "Авдіївок", більше навряд чи. Якщо не станеться чогось екстрапровального з нашого боку. Але результатом цієї кампанії буде те, що і ми будемо надзвичайні виснажені. І дуже сумнівно, щоб якась зі сторін отримала можливість накопичити сили для нового потужного контрнаступу.

Саме так десь і наступив цей сценарій у Кореї. Після колосальних втрат з обох, і безкінечних контрнаступів, в результаті яких тільки Сеул 4 рази переходив з рук в руки, війна втратила смисл з точки зору продовження. Був правда важливий фактор – смерть Сталіна, але останній рік війни особливих змін по лінії фронту майже не було. Всі виснажились, переможця не було, переводити ескалацію на рівень ядерної війни ніхто не хотів. З обох сторін за різними даними було втрачено від 2 до 4 млн людей, включно з цивільним населенням.

Важлива деталь, мирний договір по сьогоднішній день не підписаний, а перемир’я від імені Південної Кореї ніхто не підписав, від сил ООН підписав генерал Марк Вейн Кларк. Дуже схожа перспектива для нас, коли навряд чи якийсь політик дозволить собі підписати перемир’я з путіним.

Далі про шанси і можливості уникнути корейського сценарію. Хоча вони вже виглядають фантастичними.

Важливо: думка редакції може відрізнятися від авторської. Редакція сайту не відповідає за зміст блогів, але прагне публікувати різні погляди. Детальніше про редакційну політику OBOZREVATEL – запосиланням...