Диктатура блазнів


Я десь вже це бачила.

16 січня 2014 року. 26 квітня 10 року.

Самовдоволені, нахабні, попри протест опозиції, вони тоді протягли диктаторські закони і ратифікацію так званих Харківських угод.

Сьогодні початок кінця цього парламенту.

Питання не в конкретному законі, на який в більшості були голоси і який ніхто не заважав приймати, бо це їх відповідальність.

Питання в тому, що на догоду Банковій, заради своєї пайки слуги помножили парламент на нуль, заблокувавши право опозиції на поправки, на вдосконалення законів.

Я особисто подала 12 поправок до так званого антиолігархічного закону, якими пропонувала посилити антимонопольне законодавство, передати право визначати надмірний вплив не неконституційному РНБО, а антикорупційним органам. Я так і не почула від слуг, чому ми з колегами не маємо права презентувати в залі і розглядати поправки.

Вони не опозицію сьогодні принизили. А себе. Показавши Банковій, які вони нікчемні й покірні.
Одноразові депутати, яким чхати на парламентаризм.

Три роки я була першою віцеспікеркою парламенту. Іноді місяцями парламент розглядав поправки, бо це і є демократія і регламент. Зараз ВР стрімко перетворюється в Держдуму.

* * *

В цьому кріслі свого часу я вислухала тисячі поправок. Від найзапекліших опонентів. Але жодного разу мені не прийшло в голову не дати комусь з депутатів реалізувати його конституційне законотворче право.

Це – диктатура. Мені соромно за всіх депутатів, які дозволили сьогодні Банковій зґвалтувати парламент. Особливо соромно за частину опозиції, все ж була надія, що Україна і парламентаризм для вас важливіші, ніж внутрішні чвари…

Примітно, що слуга Федір Венеславський, який озвучив спецпроцедуру розгляду по бєспрєдєлу, сам за це не голосував. Бо не хоче ходити на допити в ДБР.

Ми готуємо заяви про злочин, перешкоджання діяльності народних депутатів. Бо саме так трактуємо заборону на законотворчість, на поправки і їх представлення.

Диктатура в РФ і Білорусі починалася з упокорення парламенту. А тут слуг і упокорювати не треба, їх просто купили. Як і колишніх антикорупціонерів – кого Укрзалізницею, кого іншими плюшками.

Фото Yan Dobronosov. На ще одному листочку я написала Лука, бо це точна характеристика тих, хто прийшов до влади сьогодні. Згадаєте мої слова.


В ВР принят №5599 (aka “антиолигархический закон”). Принят голосами СН (вполне естественно), “За Майбах” и Довиры (ожидаемо) и группы Справедливость фракции Голос. Закон, который не имеет никакого отношения к олигархам, но дает колоссальных размеров дубинку в руки РНБОУ и Президента против любого крупного бизнесмена в стране. Именно “любого”, потому что формулировки в законе растяжимы как презерватив.

Я последовательно стараюсь воздерживаться от критических оценок действий и заявления патриотических партий, даже если их отдельные шаги вызывают у меня э-ээ оторопь. Потому что очень не хочется потом продолжать эти оживленные дискуссии на тему “кто был больше виноват” где-нибудь на лесоповале или в лучшем случае в Праге или Варшаве в эмиграции.

Тем более, не комментирую внутренние процессы в других партиях, считая это уж точно не своим делом. Мне выше крыши хватает забот с внутренними процессами в Демсокире. В частности, не давал никаких оценок сложным процессам в партии Голос и ни одной из двух групп, на которые по факту разделилась фракция Голоса в ВР. Игнорировал и не комментировал все взаимные обвинения.

Но сегодня голосование группы Справедливость по 5599 уже вынуждают прямо задать вопрос. Вы можете как-то внятно объяснить свое голосование? Потому что я сам не вижу никаких объяснений этому голосованию, кроме как уже окончательная смена позиции и полная ориентация на ОП и последовательное следование в их кильватере вместе с Майбахом и Довирой. Буду рад услышать, в чем я не прав и какие вменяемые аргументы в пользу этого голосования существую.

И вопрос к фракции и партии Голос. Вам не кажется, что при столь радикальном расхождении позиций стоит как-то официально оформить развод? Потому что на табло название вашей партии. И никакие заявления по этому поводу любой степени официальности этот факт не изменят. А что-то мне подсказывает, что это не последний случай. Если никаких организационных решений не последует, то все это будет выглядеть как вполне приемлимый в партии плюрализм мнений.

Очень жду ответов как от представителей Справедливости, так и от руководства фракции и партии. Kira Rudik, буду благодарен за пояснения.


Дії:

1. вийти за рамки Конституції (не вперше).
2. нагнути парламент (не вперше). 3. пропіаритись як борці з олігархами.

Наслідки:

1. збільшення корупції.
2. створення нових тіньових схем для фінансування політичних партій і медіа. 3. пшик в безпосередньо заявленій цілі: “боротьба з олігархами”.


«Парламент – не місце для дискусій».

Так було в останні тижні агонії режиму Януковича, так відбувається і нині.

Влада намагається зробити вигляд, що вона бореться за народ, опозиція виступає за дотримання законів і процедур, бо без цього не буде правової держави, а сам народ замучився від боротьби за нього і просить єдине: залиште нас у спокої, а як ні – то ми емігруємо.

Помилка глобальна у тому, що всім емігрувати не вдасться, а невдала політика, яка наче зараз нудна, неодмінно торкнеться кожного, коли почнуть бити по голові, вимкнуть світло чи сядуть на голову. Але це відчуває кожен тоді, коли буде пізно займатися профілактикою, а слід ліквідовувати трагічні результати.

Тоді Майдан, «геть!», піт і кров.

Влада ж переконана, що вся брехня, корупція і злочини і цього разу зійдуть з рук. Бо раніше ж завжди вдавалося відмовчатися і «випетляти».

Диктатура Блазнів.
Ще тільки цього у нас не було.

Буде весело, бо закони економіки ще ніхто обдурити не зміг.


Итак, у нас три основных Олигарха:

1) Ахметов – самый богатый человек Украины. Контролирует маневровую генерацию энергорынка. Монополист (то есть прямо сейчас нарушает законодательство Украины). Владелец телеканала “Украина 24”.

2) Фирташ – контролирует рынок газа в стране. Монополист (то есть, прямо сейчас нарушает законодательство Украины). Владелец телеканала “Интер”.

3) Коломойский – сотни дел по ПриватБанку, сотни промежуточных решений судей В ПОЛЬЗУ Коломойского и Боголюбова, которые выражаются В РЕАЛЬНЫХ ПОТЕРЯХ для бюджета Украины в десятки миллионов долларов. Владелец телеканала 1+1.

Вместе эти трое контролируют индустрии НА СОТНИ МИЛЛИАРДОВ ГРН. И владеют 3 самыми большими телеканалами страны.

Как нам говорит Команда Зеленского и Слуга Народа законопроект №5599 сделает их жизнь сложнее.

А это значит, что теперь с 1+1, Интера и Украина 24 будет литься ИСТЕРИЧЕСКАЯ критика на Зеленского и его команду…

Или нет.

Потому что нет никакого закона против олигархов. Есть совместное шоу Зеленского-Ахметова-Коломойского-Фирташа под названием “зе-дерибан”.


Для розуміння ситуації:

1) за закон, який типу проти олігархів, голосували фракції олігархів і депутати олігархів;
2) реальним олігархам реально плювати на цей закон; 3) нічого спільного з класичним визначенням олігархату цей закон не має, оскільки його робили не для цього; 4) закон виписаний так, щоб Зеленський сам визначив – хто олігарх, а хто ні, тому це надання Зеленському надмірної політичної ваги (самі ж в цьому законі так прописали), яке робить самого Зеленського олігархом за його ж критеріями. Але хто ж його таким зробить? 5) будь-яку заможну людину де-факто Зеленський може визначити «олігархом» і відсторонити від політичного процесу; 6) закон пропихували з порушенням законів, процедур, здорового глузду і елементарної порядності, що дає підстави говорити про відновлення авторитаризму і витоптування гідності, за яку боролись на Майдані; 7) далі буде.

А от що саме далі буде, залежить від свідомих громадян, яким цінними є права, свобода, гідність і совість. Чи здатні вони об‘єднатись перед новою загрозою від влади, яка поки лише проростає пагонами диктатури, але швидко захоплює ареал?

Білорусь формувалась приблизно так само.


Те, що відбувається зараз у Раді під керівництвом Стефанчука та за участі Веніславського й при тупому кнопкодавстві слуг і олігархічних груп – це якийсь дивовижний треш. Повне ігнорування Регламенту й рішення Конституційного Суду. Останнє визначало, що поправки депутатів є частиною конституційного права на законодавчу ініціативу. Це конституційне право сьогодні було скасовано.

Стефанчук на пропозицію Веніславського щоразу ставив на голосування виключно нечисленні правки, запропоновані слугами й підтримані їхньою більшістю в комітеті. І цим самим голосуванням оголошувалися відхиленими по кілька сотень правок. Абсолютне свавілля. Зараз цей антиконституційний закон уже прийнятий. І зроблено це в антиконституційний спосіб. Щойно Ірина Геращенко порівняла це голосування з парнокопитним голосуванням за диктаторські закони 16 січня та ратифікацією Харківських домовленостей.

Учора вже була на упередження реакція Венеційської Комісії, яка рекомендувала не голосувати за проєкт, до висновку комісії. Венеційка не може заборонити, але ігнорування її позиції особливо після того, як буде негативний висновок, тягне за собою накладення санкцій проти України. Вас потішить ситуація, коли за ініціативою РФ на нашу країну почнуть накладати санкції й ми остаточно втратимо будь-яку підтримку в світі?


Друзі, а в мене дитяче запитання. Оце позорисько в парламенті – воно було… шоб шо?

Версія “для боротьби з олігархами”, самі розумієм, не приймається.

Може, в це вірить цьоця Мотя зі Жмеринки, посада – прибиральниця. Я особисто – ну, це чисто суб’єктивно – не виключаю, що в це може вірити й громадянин Зеленський В. О., посада – президент.

Але насправді ж так не робиться. Ні системності, нічого… (Зверніть увагу – цю хрінь проголосували з мульйоном грубезних порушень, а “антиолігархічний” податковий проєкт перенесли; ага, там же, по-перше, про серйозне йдеться, а по-друге, нада посовєтовацца!) “Якесь шопопало”, як періодично казала одна моя колишня дружина слобожанською мовою – і завжди мала рацію; от і зараз, впевнений, сказала б саме так.

Для встановлення диктатурки? Та теж ні. З багатьох причин. Захід, навіженство частини суспільства (ні-ні, це не про “громадянське”, воно ще довго буде в зародку – а от саме про навіжених у найширшому сенсі), психологія персонажів, врешті-решт.

Ну, да: можна буде трохи приткнути роти деяким критичним ЗМІ, трохи позбавити маневру умовного Порошенка, та й безумовного теж. Але це ж такоє… Торги… Я старенький вже, я пам’ятаю Леонід Данілича – він такі штуки без усяких спецзаконів, і набагато краще, проробляв…

Посполитим показати, який Зеленський класний Голобородько? Ото хіба що. Але ж… До виборів ще часу й часу. Вивітриться. Ще якусь хєрь буде придумувати? Почне під приводом цього закону щемити потенційних опонентів – точніше, їхню ресурсну базу – і внофь і внофь показувати те саме кіно?

Ну так воно в кожному разі до цього йшло. Хазяїн же свого слова: сам обіцяв не йти на другий термін – сам і переобіцяє. А шо, хтось сумнівався?

Хоча отут фігня і справді небезпечна. Заради другого терміну ці хлопці ще й не такого накрутять. Все заради Неньки, ясен пень! А опозиція, як завжди в нас буває, й собі пуститься берега. І теж – заради Неньки, аякже.

Причому я не стібуся: вони справді більш-менш вірують у те, що діють во благо. Що одні, що інші. Витіснення, заміщення, раціоналізація – є такі штуки в психології… А за підсумком Володя Олександрович, прідя на другий термін, муситиме закручувати гайки. Ну от МУСИТИМЕ. А гайки не закручуватимуться, летітиме різьба…

Якщо мене особисто щось лякає в сьогоднішньому неподобстві, то це – оця от саме перспектива. Раніше вона відчувалася інтуїтивно, тепер – нема ні крихти сумніву, що буде саме так. З непередбачуваними наслідками.
Що теж було б іще такоє. От тільки в нас узагалі-то йде війна. З набагато потужнішим ворогом.

І до наступних виборів вона не закінчиться… Тобто не пішло б усе “вразнос”. Із такими дурними підходами.
Що ж. Будемо бачити, да.


ДИК-ТА-ТУ-РА!

Слуги сьогодні зґвалтували Конституцію та Регламент, підвалини парламентаризму, не надавши можливість опозиційним депутатам виступити і захистити свої пропозиції.
За 28 хвилин було прийнято без обговорення законопроєкт №5599 про псевдодеолігархізацію.

Правовий аналіз сьогоднішніх кричущих порушень у Верховній Раді України:

1️⃣На самому початку Веніславський запропонував прийняти т.зв. процедурне рішення ad hoc відп.до ч.3 ст.50 та ст.101 Регламенту ВРУ про скорочення строку народним депутатам щодо внесення поправок і пропозицій. Це стало можливим, оскільки Президент визначив проект як невідкладний. І це при тому, що він знав, що ще нема рішення Венеційської комісії.

Іншими словами – щоб пошвидше прийняти і позбавити права на внесення правок.
Однак Стефанчук не надав можливість для обговорення пропозиції до зауважень з боку опозиції, не надав можливість обговорити пропозицію Веніславського. “Я СПОЧАТКУ ПОСТАВЛЮ ЦЮ ПРОПОЗИЦІЮ, МИ ПРОГОЛОСУЄМО” Ні!! Відповідно до п.9 ч.1 ст.27 Регламенту Головуючий зобов’язаний створити рівні можливості для участі в обговоренні питань відповідно до положень цього Регламенту.

2️⃣ Розглядати законопроєкт по “структурним частинам” без представлення правок безпосередньо депутатами.
Регламент справді передбачає таку можливість – обговорення СПОЧАТКУ тих структурних частин законопроекту, які містять основні, вирішальні або зумовлюючі положення щодо його інших відповідних структурних частин. Що це означає❓

По-перше, що стаття 119 має застосовуватись не для того, щоб хтось терміново щось прийняв “структурними частинами”, як це подали слуги. Вона власне застосовується, якщо йдеться про кодекси, об’ємні законопроєкти, при розгляді яких у постатейній послідовності не можна досягнути мети. Але йдеться ПРО ПОРЯДКОВІСТЬ розгляду розділів, а не про прийняття розділів пакетами без обговорення.

Зверніть увагу, стаття містить не лише можливість розглядати розділами і частинами, аби мати змогу у необхідних випадках змінити ПОСЛІДОВНІСТЬ розгляду, а ще й можливість розглядати пунктами, підпунтками і частинами статті для більшої деталізації. Що вказує на дух цієї статті.

По-друге, що поправки до законопроекту все одно потрібно обговорювати та голосувати окремо, просто в межах іншої послідовності.
У БУДЬ-ЯКОМУ РАЗІ РОЗГЛЯД ПИТАНЬ ПОРЯДКУ ДЕННОГО СКЛАДАЄТЬСЯ З ОБГОВОРЕННЯ І ГОЛОСУВАННЯ.

Стаття 120 дійсно зазначає, що у разі прийняття процедурного рішення відповідно до ст. 119, порядок обговорення може бути змінено. Однак не виключає інші статті Регламенту.
Наприклад, ч. 4 ст. 34 встановлює гарантоване право на виступ: «народному депутату, представникам інших суб’єктів права законодавчої ініціативи, які внесли пропозицію чи поправку, на їхню вимогу надається слово для обґрунтування пропозиції чи поправки». І ст. 34 на відміну від ст. 120 не містить виключення для статті 119.

По-третє, що стосується безпосередньо голосування.
Ч. 1 ст. 121 встановлює, що «Верховна Рада проводить голосування по кожній пропозиції, поправці, відхиленій головним комітетом, якщо на цьому наполягає ініціатор внесення – суб’єкт права законодавчої ініціативи». Ст. 121, на відміну від ст. 120 не передбачає іншої процедури голосування для випадку ст. 119. Тобто кожна з поправок може бути проголосована, якщо на цьому наполягатиме ініціатор поданої поправки.

3️⃣ ЄС та Батьківщина подали до Президії заяву про порушення Регламенту Головуючим із заміною Головуючого від здійснення своїх повноважень на сьогоднішній день.
Парламент не підтримав.

4️⃣ Стефанчук на підтвердження своїх порушень помахав висновками університетів щодо правомірності застосування цієї процедури. Але ніхто не бачив текстів!
Звісно, процедура, передбачена ст.119 правомірна, бо вона прописана в Регламенті, однак реальне її втілення за допомогою заборони депутатам наполягати на своїх правках – НЕ-ЗА-КО-ННЕ!

5️⃣ Після цього Веніславський представив 13 правок КомітетУ з питань безпеки і оборони(слуги), які і були проголосовані. Усі решта правок навіть до цих статей не були представлені авторами і були автоматично відхилені без обговорення.

ТАКИМ ЧИНОМ:
ПОРУШЕНО гарантоване право народного депутата на виступ щодо своєї пропозиції (незалежно від застосованої процедури). ПОРУШЕНО ч.5 ст.120, яка передбачає, що право на роз’яснення пропозицій і поправок мають ініціатори їх внесення – суб’єкти права законодавчої ініціативи. Якщо до однієї статті або її частини є декілька пропозицій, які виключають одна одну, їх обговорення проводиться одночасно з послідовним, у порядку черговості їх внесення, наданням слова ініціаторам їх внесення. ПОРУШЕНО ст.34 Регламенту, про що вже було зазначено вище. ПОРУШЕНО ч.2 ст.45, яка передбачає, що після оголошення головуючим на пленарному засіданні пропозиції, поправки на вимогу ініціатора їх внесення йому надається слово. ПОРУШЕНО ст.93 Конституції України.

Відповідно до Висновку Конституційного суду України від 28 лютого 2018 року N2-р/2018 право законодавчої ініціативи, передбачене ст.93 КУ включає внесення проєктів законів, а також пропозицій і поправок до проєктів законів, які розглядаються парламентом. Разом з тим, право законодавчої ініціативи означає не тільки можливість внести проект чи правку, а й ОБОВ’ЯЗКОВИЙ РОЗГЛЯД ТАКОЇ ЗАКОНОДАВЧОЇ ІНІЦІАТИВИ. Як зазначає КСУ, право законодавчої ініціативи, безпосередньо кореспондуються з конституційним обов’язком парламенту розглянути внесені проекти законів, пропозицій до них, а також прийняти чи відхилити їх шляхом особистого голосування народних депутатів України.

Який сенс у цьому законопроєкті? Нафтогаз, Укренерго та багато інших державних підприємств стали збитковими саме за Зеленського і саме олігархи збагатилися. За останній рік Ахметов збагатився у 2,8 разів, Пінчук – у майже 2 рази, Коломойський – майже у 2 рази, Гереги – майже вдвічі, Вадим Новинський – майже вдвічі.
То хто з ким бореться?

п.с. Ми були вражені, коли частина “Голосу” голосували за законопроєкт і за процедуру тільки тому, що посварилися всередині своєї фракції. Відео є на сторінці Олексія Гончаренка.

п.п.с. Слуги після голосування почали подавати заяви з проханням зарахувати їхні голоси.. Боялися, що хтось їх покарає за неголосування.


Зеленський пішов на загострення, і це добре. Той випадок, коли краще жахливий кінець, ніж жах без кінця. Та сама дорога, якою ми вже раз пройшлися, долаючи пеньки Януковича. Тепер от знову.

Складно сказати, куди вони поспішають. Здавалося б, у вас чудово виходить стагнація, ще два роки точно протягнете. Чи ні? Невже вони не ймуть віри власній соціології, не вірять у двократний відрив Вови від Порошенка? А чому так, хороша соціологія, переконлива.

(Наступний абзац хотіла почати зі слів «Зеленський так і не зрозумів…», але вчасно зупинила себе. Дійсно, це смішно).

Люди, які стоять за Зеленським, так і не зрозуміли, що їм протистоїть не Порошенко. Їм протистоїть активна, динамічна, розумна група, яка на хвилиночку нараховує кілька мільйонів членів. Всередині цієї групи відбуваються різні процеси, утворюються ситуативні союзи, симпатії та антипатії. Вони між собою сваряться, миряться, обзиваються на фейсбуці й навіть малюють одне на одного карикатури.

До пори до часу.

Відмінною рисою цієї групи є те, що вони мають власне бачення України. І ця Україна належить до Європи, є цивілізованою та демократичною країною, у якій вони працюють, вчать своїх дітей, мотлошать ворогів та зустрічають старість. Це так у загальних рисах.

Відмінність нашої опозиції від запоребрика полягає у тому, що наші мають ідею у голові, а значить є ідейними. А ідейні маси обезголовити неможливо, політика висмикування лідерів дає прямо протилежний результат. Ви арештовуєте одних з надією, що другі присядуть під лавкою, а на виході отримуєте і тих, і цих, і ще оцих у себе вдома, у дуже роздратованому настрої. Хто не вірить – запитайте у пеньків Януковича.

Дивовижно, чому Вову і ко не вчить історія. Чи вони уроки прогуляли, чи в принципі не здатні робити висновки. Ну підніміть статистику останніх років, подивіться: репресивний тиск на Порошенка щоразу піднімає йому рейтинг.

Я була впевнена, що вони зробили висновки з минулого року і залишать ПП у спокої, сподіваючись, що його медійний капітал розтане сам собою. Але ж ні, слуг хтось кусає під хвостом, і вони галопом пропихають закон «про олігархів», з криками і стріляниною по мішенях. Навіщо, питається?

Ну спробуйте викинути Пороха з політики. Давайте, забороніть «Європейську солідарність» чи не допустіть ПП до виборів. Миттєво, вже наступного дня ви отримаєте не розрізнені фракції та течії, а монолітний кулак «порохоботів» та співчуваючих. Дуже злий кулак, учасники якого вже не загадають, хто там проти кого написав чи хто кого забанив.

Одним порухом руки ви кристалізуєте країну, замалюєте напівтони. Поділите виборців на тих, хто за диктатуру, і тих, хто проти. І проведете чіткий знак рівності між Порошенком і свободою.

У принципі, я тільки за. Якщо Вова хоче виконати всю роботу за нас, хто ми такі, щоб йому заважати?


Твоє лице, коли подивився результати голосування за так званий антиолігархічних проект президента та прочитав пояснення тих, хто його підтримав.

Як юрист я вважаю, що цей закон – популізм і інструмент боротьби з опонентами, що суперечить Конституції. Жодної реальної боротьби з олігархами не буде, більш того створюється небезпечний прецедент.

Ще жахливіше виглядає спосіб його проштовхування. За відсутності Разумкова, позбавивши депутатів права представити свої пропозиції, в турборежимі протягнули цей законопроект. Схоже на кінець парламентаризму.
Але, хто слідкував, той побачив, що голосування стало чітким водорозділом. Хто з офісом президента, а хто опозиція.

За голосували 279 депутатів: “Слуги”, олігархічні групи «Довіра» і «За майбутнє» та 11 членів самопроголошеної групи «Справедливість». Частина з них колись були членами партії «Голос».

Мені прикро, тому що я є представляю Голос, мене ці люди вже півроку звинувачують у якісь продажності. Ще позавчора обіцяли мені публічно не підтримувати цей законопроект. Але…

Тепер очевидно, хто був замовником і виконавцем руйнації «Голосу» зсередини. І тепер очевидним є мій вибір з ким залишатись.

Прикро, коли зраджують ідеалам і принципам. Не завжди правий той, хто голосніше всіх кричить. А час усе розставляє по місцях.


Країну сьогодні стрясли два землетруси. Один на Тернопільщині, один у Верховній Раді.

Другий страшніший, бо руйнує парламентаризм, без якого до втрати державності – рукою подати. Монобільшість ефектно переймає досвід комуністичної партії Китаю.

Слуги Зеленського демонстративно витерли ноги об Регламент, який є Законом. Скоротивши процедуру розгляду так званого закону проти олігархів на догоду Банковій, вони порушили всі мислимі й немислимі принципи репрезентативної демократії.

Так, закон дозволяє змінювати ПОСЛІДОВНІСТЬ РОЗГЛЯДУ поправок, і навіть дозволяє СПЕРШУ розглянути структурні частини законопроекту, АЛЕ ⚠️не дозволяє затуляти рота депутатам.

Мене неможливо звинуватити в поправковому спамі. Усі мої поправки стосуються дотримання європейських стандартів, верховенства права та прав людини.

Не давши мені як депутатці обґрунтувати свої поправки, вони знехтували правами людей, які мене обрали. Таке може відбуватися в парламентах авторитарних країн, де парламенти лиш освячують волю вождя. Але для європейської держави це нонсенс. Верховна Рада представляє інтереси всіх громадян, а не лише Зеленського і його оточення.

Смішно, як слуги наввипередки понесли заяви про зарахування своїх голосів “за” потрібні поправки, аби, не приведи Господь, їх не забули вписати у відомість на отримання кешу від найвеличнішого. Що ж – ці папірці згодяться в майбутньому судовому процесі.

Стіни Верховної Ради вже бачили “розвод котят” і пам’ятають події і 27 квітня 2010, і 16 січня 2014 року…
Шкода, що “молоді обличчя” це пропустили за переглядом “Сватів”.

* * *

Зеленський уже має свою монобільшість, свій Уряд, свою генпрокурорку, контроль над правоохоронцями – що ще треба, аби боротися з олігархами?

Чому не можна це робити через законні інструменти, наприклад, антимонопольні механізми, як це роблять у тому ж Євросоюзі?

Треба щире бажання, а його нема. Бо за виписаними в нинішньому законі критеріями, Зеленський і сам олігарх. Він має бізнес, має “Квартал” для промивання мізків людям, має політичну владу, має кошти.

Чого ж йому бракує?

Права використання позасудового органу для суб’єктивного призначення “ворогів” і розправи з ними, а також зачищення інформаційного простору.

У перервах між московськими концертами Зеленський вчився в Путіна. Той, прибравши Ходорковського і Березовського зі шляху, став одноосібним володарем Росії і отримав контроль над усіма ЗМІ, унеможлививши критику.

Вже й зараз ви не почуєте серйозної критики самого Зеленського на найбільших телеканалах країни, але правда, яка пробивається через менші ЗМІ, все ж трактується Зеленським як загроза його другому терміну та бетонізуванню режиму. Ось на усунення цієї загрози і спрямований закон.

Сучасники Гітлера казали, що на початку його ніхто не сприймав серйозно, з нього сміялися і думали, що це тимчасове явище. Прийнято вважати, що нацисти мали із самого початку чітку програму – це не так. Нацисти вивчали людей, грали на емоціях і писали гасла на ходу. Коли ж стало зрозуміло, що монстр відростив зуби, – було вже пізно.

Страшно бачити, як авторитаризму аплодують молоді люди. Ми щойно позбулися пам’ятників Леніну, а “нові обличчя” створили собі нового ідола. Багато депутатів і депутаток монобільшості не застали СРСР і, видно, хочуть дізнатися, що таке диктатура не з книжок, а з життя.

Не думайте, що Зеленський зупиниться на нинішніх опонентах. Апетит приходить під час їжі, а абсолютна влада завжди живиться насиллям. І коли закінчаться вороги серед ветеранів, волонтерів і опозиційних політиків – він візьметься за вас.

P.S. Депутати олігархів “антиолігархічний” закон підтримали.


Спостерігаю, як Зе-депутати проштовхують «Закон про олігархів», а в голові чечетовське «Оценітє красоту ігри», «как котят».

Не помічати схожості між сучасними більшовиками та міцними господарниками часів Януковича просто неможливо. Ми пам’ятаємо, як все закінчилося.

Руйнацію парламентаризму в країні доводиться відновлювати великими зусиллями та людськими жертвами. Так буде і цього разу, можна не сумніватися.

Коли я бачу всю цю зелену піонерію, у мене тільки одне питання: Де та межа, перед якою хоча б частина з них зупиниться в намаганні догодити узурпатору?


І зміст закону про «деолігархізацію» (метою якого є дозволити Зеленському захопити «четверту гілку влади» – медіа) і форма його ухвалення (ламання процедур, порушення регламенту) свідчать про те, що Зеленський веде країну стежкою Путіна.

Вони могли ухвалити цей недолугий закон спокійно, адже мали достатньо голосів для цього.

Але зробили це демонстративно нехтуючи законом, щоб показати – Зеленський може все, що хоче. Закон не для нього.


А взагалі крута схема, треба використовувати.

Беремо закон. Називаємо його, скажімо, “Закон про боротьбу з педофілами”.
Прописуємо: список педофілів визначає президент за поданням Офісу президента. Педофіли підлягають досудовому розстрілу. Оскарження статусу педофілу можливо у судовому порядку. Усіх, кому щось не подобається, суворо питаємо – що, шкода педофілів? Може, ти й сам педофіл?

Урочисто оголошуємо про перемогу над педофілією.
(десь на фоні марширує Ярослав Юрчишин, скандуючи “На війні як на війні!”)


В осколках «Голоса» новый скандал. Одна часть фракции в лице Ярослава Железняка и Киры Рудик обвинила другую часть, 10 человек из «Справедливости» в том, что те взяли 20 млн гривен за голосование по олигархическому законопроекту и поэтому голосовали в унисон со «Слугой народа».

А вообще Украина стала первой страной мира, где бороться с олигархами решили не с помощью антимонопольного комитета, судов и правоохранительных органов, а благодаря решению президента. И произошло это под давлением Зеленского еще до получения рекомендаций Венецианской комиссии, фактически нарушая процедуру.

Теперь никто не может гарантировать, что “назначение” олигархов не будет избирательным, а такой статус хоть как-то изменит ситуацию в стране.


Реформи Зеленського були настільки очевидними і переможними, що для того, щоб відсторонити від політики свого головного суперника, якого з легкістю здолав всього 2 роки тому, він мусив приймати спеціальний антиконституційний закон за допомоги олігархічних фракцій.


Ну що, мої всім вітання у пропутінській Україні.

Десь приблизно таким самим чином свого часу Главх*йло захопив всі гілки влади нарасєє – фактично поглинанням та перерозподілом майна тих, кого ручні органи назначали олігархами.

Тільки шо те саме зробили для мікроВавасіка. Із порушенням всього, що тільки можна було порушити.

Але є одне але, як то кажуть. І це ще Кучма знав, до речі, і цілу книжку про це написав. Україна – не Росія.

16 січня 2014 теж дехто думав, що все вже вирішив, і далі буде, як Батя скаже. Ан нєт.


Це зачистка під другий термін Зеленського, без якої у нього не було б жодного шансу.

А тепер узаконена соціальна сегрегація через інструмент РНБО, фактично обмежуються конституційні права, а головне – все це вибірково.

Нічого нового, абсолютна калька з РФ та колишньої незалежної Білорусі.
Янукович як нікуди не дівався.


Як чудово все вийшло.

Інсценуація замаху на Шофера, щоб:

– показати стан справ боротьби України з олігархами в ООН,
– поки відсутній єдиний адекватний парламентар зелених, провести швидко закон проти олігархів, – закручувати гайки по всій Україні буквально через пару днів, – розпочати президентсько-парламентські перегони перед виборами вже зараз, – увійти в історію (пофіг з якої сторони), – ваші варіанти?

П.С. Я також вважаю, що олігархічно-клановий устрій є найбільшим ворогом України на ряду з Путіним, але чую, що цей закон зроблений саме під деяких олігархів деякими олігархами…


Интересно просто, а CНБО будет выдавать (ну или не выдавать) посвідчення «заслуженный олигарх» только после стопроцентной предоплаты?

Или вариант «оплата частями» тоже рассматривается?

И да…

Игорь Валерmевич уже сбежали-с из страны? Ведь уже должен стоять на стойке регистрации аэропорта.


Верховная Рада приняла “антиолиагрхический” закон, который не имеет никакого отношения к олигархам.

С фантастической процедурой применения – теперь РНБО соберется и будет продавать назначать олигархов.

Список по фракцием на табло, там как бы все внятно. Все группы олигархов дружно проголосовали за “борьбу с олигархами”. И Голос порадовал, не без этого. Хорошая партия, демократичная такая.

В общем, ничего выдающегося. Цирковое шоу.

* * *

Через пару недель появится такая же фотография, и заголовок там будет “Зеленский подписал закон по борьбе с олигархами”. Но то будет через пару недель. И будет другая фотография. Она будет как эта, да.

А эту фотографию СМИ использовали в качестве иллюстрации для новости “Зеленский подписал закон о списании 100 миллиардов гривен долгов олигархов облгазов”. Хотя, отставить, СМИ про это вообще забыли написать. Подумаешь, простили олигархам 100 миллиардов гривен. Это же не борьба то совсем.

Для тех, кому лень гуглить – закон №1639-IX, подписан Зеленским в конце августа.
Запекла боротьба!


То, что происходит сейчас в ВР, – это смерть Украины.

Это демонстративное превращение страны в путинскую россию.

Post Views: 1

Тверезий погляд

«Тверезий погляд» - Перемога над зрадою

https://tverezo.info/

Новини по темі
Шмигаль про військову допомогу США Україні: Цього місяця надійшли три партії вартістю $ 60 млн.

Шмигаль про військову допомогу США Україні: Цього місяця надійшли три партії вартістю $ 60 млн.

Україна отримала військову допомогу від США. Упродовж цього тижня в нашу країну надійшло дві партії додаткової міжнародної допомоги від уряду Сполучених Штатів для потреб Збройних сил України.

Цензор.НЕТ

СПРАВЖНЯ ІСТОРІЯ РОСІЇ - частина 5 - Машина часу

СПРАВЖНЯ ІСТОРІЯ РОСІЇ - частина 5 - Машина часу

Навіщо Путін знову переписує історію? Яким було реальне минуле країни, яка сьогодні називається Росія? Дивіться у циклі програм Машина часу. Частина 1: Частина 2: Підпишіться і натисніть , щоб отримувати сповіщення про трансляції та нові відео. Te...

Феномен черг по щеплення: антивакцинаторів  «перевиховують»  червоні зони.

Феномен черг по щеплення: антивакцинаторів «перевиховують» червоні зони.

Біля пунктів вакцинації утворюються годинні черги. Ажіотаж навколо щеплень від COVID-19 виник після того, як частина регіонів перейшла у червону зону карантину. Читати на сайті:

СПРАВЖНЯ ІСТОРІЯ РОСІЇ - частина 3 - Машина часу

СПРАВЖНЯ ІСТОРІЯ РОСІЇ - частина 3 - Машина часу

Навіщо Путін знову переписує історію? Яким було реальне минуле країни, яка сьогодні називається Росія? Дивіться у циклі програм Машина часу. Частина 1: Частина 2: Підпишіться і натисніть , щоб отримувати сповіщення про трансляції та нові відео. Te...

СПРАВЖНЯ ІСТОРІЯ РОСІЇ - частина 4 - Машина часу

СПРАВЖНЯ ІСТОРІЯ РОСІЇ - частина 4 - Машина часу

Навіщо Путін знову переписує історію? Яким було реальне минуле країни, яка сьогодні називається Росія? Дивіться у циклі програм Машина часу. Частина 1: Частина 2: Частина 3: Підпишіться і натисніть , щоб отримувати сповіщення про трансляції та нов...

Через розпуск Зеленським парламенту 8 скликання виникла правова колізія.

Через розпуск Зеленським парламенту 8 скликання виникла правова колізія.

Ситуація в Україні та влада стрімко змінювалася у 2019 році. На наслідки рішень, правові колізії та терміни особливо ніхто не зважав. Відтак шостий президент Володимир Зеленський був категоричний та розпустив Верховну Раду 8 скликання. Читати на с...

В Альбукерке пройшла панахида за загиблою українською кінематографісткою.

В Альбукерке пройшла панахида за загиблою українською кінематографісткою.

Панахида за загиблою кінематографісткою Галиною Хатчінс пройшла 23 жовтня у місті Альбукерке, штат Нью-Мексико. У церемонії прощання взяли участь рідні та колеги загиблої кінооператорки. Хатчінс померла внаслідок вогнепального поранення під час зй...