Кіркоров на «Побєді». Кремль склав новий план окупації Молдови

Проросійські партії Молдови заснували політичний блок «Побєда». Показово, урочистості з цього приводу пройшли у… Москві. Ціллю блоку оголошено зрив проведення референдуму за вступ в ЄС та номінування єдиного кандидата на президентських виборах, який/яка має скласти відчутну конкуренцію чинній президентці Майї Санду та повести об’єднану проросійську силу наступного року на вибори до парламенту.

Хто саме цей таємничий кандидат – ще не відомо. Проте, вже можна робити припущення, на кого Кремль робитиме ставку.

Про парадокси молдовської політики, а також про те, що варто пам’ятати Україні, спостерігаючи за молдовськими виборами, – у матеріалі спеціальної кореспондентки «Главкома» у Молдові та Румунії Маріанни Присяжнюк.

Коня на переправі – міняють

У Москві пройшов з’їзд проросійських партій із Молдови, які називають себе «опозиційними». Головною у цьому авангарді себе позиціонує партія «Шор», яка визнана неконституційною за скоординовані спроби дестабілізувати ситуацію в Молдові. Бізнесмен, ім’я якого носить партія, Ілан Шор, відомий як олігарх-втікач, визнаний винним у корупційних злочинах й засуджений до 15 років ув’язнення. Він довгий час переховувався закордоном, але не припиняв брати участь у політичних процесах. Остаточне рішення у справі Шора молдовський Апеляційний суд виніс лише рік тому, проте бізнесмен втік ще у 2019 році, коли президентом країни був Ігор Додон, а прем’єр-міністром Майя Санду. Додон тоді сказав, що Шор покинув країну разом із ще одним олігархом-втікачем Володимиром Плахотнюком. Обидва наразі у санкційних списках США та ЄС.

Ілан Шор, виступ під час з’їзду у Москві

фото: скріншот з Youtube каналу Ілана Шора

Спочатку Шор втік до Ізраїлю, громадянство якого він також має, але не так давно перебрався до Росії. Вже з Москви Шор продовжив координувати роботу своїх поплічників на місцях. Його найяскравішими соратниками у Молдові є башкан Гагаузії Євгенія Гуцул та депутатка Марина Таубер.

Із Гуцул гроші та підтримка Шора, а також російська пропаганда за лічені тижні гагаузької місцевої виборчої кампанії у 2023 році, зробили одного з найупізнаваніших політиків Молдови. А Марина Таубер – депутатка парламенту, давня соратниця Шора та натхненниця протестів, за якими стоїть його партія.

Читайте також: Чому гагаузи злі на Україну? Розмова про проросійську автономію Молдови

За підсумками московського з’їзду Шор та афілійовані з ним проросійські проєкти оголосили про створення блоку «Побєда». Керівниками блоку Шор призначив себе, а також Таубер та Гуцул. Загалом зʼїзд важливий двома ключовими моментами: перший – Шор посунув Партію соціалістів колишнього проросійського президента Ігоря Додона й зайняв нішу головного прокремлівського проєкту у Молдові. Друге – Шор грає в довгу, й у цій грі значно покладається на Гагаузію, як на політичний актив, який вже повністю ретранслює російський порядок денний. Нове політичне утворення має цілі й на президентські вибори, які пройдуть восени цього року, і на парламентські – у 2025-му.

У блок «Побєда» увійшли: безпосередньо партія «Шор», яка з 2023 року визнана у Молдові неконституційною, партія «Шанс», що була створена на місці основного шорівського проєкту й загалом зазнала краху під час місцевих виборів, партія «Відродження», яку наразі реанімували вихідці із Партії соціалістів, «Альтернатива і сили порятунку Молдови».

За словами, олігарха-утікача Ілана Шора, Москва була обрана місцем з’їзду тому, що «проєвропейський режим» переслідує опозиціонерів. Він також окреслив два головних завдання для своєї команди: зосередитися на референдумі та на президентських виборах.

Читайте також: «Реконструкція Побєди». Новий план Путіна для Молдови

Ось кілька тез із виступів кишенькових «опозиціонерів»:

«Те, що нам розповідали про Європу – нема цього. Європою керують зграя узурпаторів. У нас є альтернатива. Наша альтернатива – дружба й партнерство з Російською Федерацією. З історичним партнером Республіки Молдова – Російською Федерацією», – палко звернувся Ілан Шор до присутніх.

Євгенія Гуцул, яка, відверто кажучи, робить тільки перші кроки в ораторському мистецтві, озброїлася традиційними російськими фейками: «Європа веде боротьбу проти гендерних відмінностей. У тих країнах, де це не визнано офіційно, Європа викручує руки. Відбувається офіційна заміна слів «мама» й «тато» на «родітєль-1», «родітєль-2». Нам, молдаванам, це чуже».

Ну й куди ж без наративу про «зовнішнє управління».

«Дядя Джо сказав тітці Майї посваритися з Росією і вона з цим справилася, але платити за це все був змушений молдовський народ, бо ціни на газ – піднялися у нас. У мене запитання: чому за хотілки дяді Джо має платити молдовський народ», – запитує Шор.

Тактичний рівень

Отже, створення блоку – серйозна заявка на успіх за допомогою чіткого позиціонування. У Молдові інтереси Росії тепер представляє нова політична сила. Варто зазначити, що процес «заміни конячки» російським політтехнологам дався не безболісно. Конкуренція між соціалістами та «шорівцями» за першість на проросійському фланзі була досить запеклою й це мало свій негативний вплив.

З 2023 року партія «Шор» організовувала масові протести, в центрі яких були соціально-економічні питання. Серед цих вимог з часом стали проявлятися занадто відверто проросійські гасла. Сам Додон теж «чекав наших» й обіцяв виборцям, що «наші уже поряд», маючи на увазі, звісно російських окупантів, але це не допомогло.

Читайте також: Антиурядові протести. До чого Москва готує Кишинів?

Але треба віддати належне драйвові Марини Таубер, яка тонко відчувала вуличні настрої й професійно диригувала масами, поки сам Ілан з еміграції лише позував із величезного екрана.

Марина Таубер під час протесту у Кишиневі, 2023 року

фото: euronews.com

Однак реальну популярність партія «Шор» почала нарощувати якраз після визнання Конституційним судом її поза законом. Точкою відліку й моментом тріумфу для «шорівців» стало обрання на пост башкана Гагаузії нікому до того не відомої Євгенії Гуцул. Тепер Гуцул призначена ще й секретарем новоствореного блоку. Вчорашній «ноунейм» сьогодні фотографується з Путіним і відвідує пропагандистські ток-шоу Володимира Соловйова.

Башкан Гагаузії Євгенія Гуцул та міжнародний воєнний злочинець Володимир Путін. Сочі, 2024 рік

фото: Evghenia Guțul (Telegram)

Передвиборча ситуація у Молдові наразі складається таким чином, що лідирує беззаперечно Майя Санду, однак блок «Побєда» анонсує висування свого єдиного кандидата. При цьому ні Гуцул, ні Таубер не досягли вікового цензу для участі у президентській кампанії, сам Шор – у розшуку, тому «опозиціонерам», які отримали благословення Москви, доведеться обирати із варіантів, яких не так багато.

Ілан Шор звертається до протестувальників онлайн з телевізора, 2023 рік

фото: Nokta

Кандидати-перевертні

Після обрання Майї Санду президентом у 2020 році, не тільки проросійські, але й афілійовані із колишньою провладною Демократичною партією Молдови політики, опинилися на узбіччі політичного життя. У 2019 році Молдова перебувала в глибокій кризі через неспроможність депутатів сформувати коаліцію. У парламент тоді входили три ключові політсили: соціалісти Додона, блок ACUM Майї Санду та її тодішніх партнерів і демократи ще одного олігарха-утікача Володимира Плахотнюка. Після втручання Конституційного суду, представників ЄС та Росії, уряд демократів врешті оголосив про відставку. Внаслідок цього консенсусу політсили Санду та Додона сформували коаліцію. З того часу вплив Санду лише зростав.

Сьогоднішній «опозиціонер» Ілан Шор тоді був мером міста Оргей й належав до орбіти «демократа» Плахотнюка. Тому можливі претенденти на роль «єдиного кандидата», який підійшов би за віком, мав би досвід і особисту мотивацію, вірогідно розшукуватимуться серед політиків «старих часів».

Попри те, що нинішній президент Майя Санду тоді пішла на політичну угоду із проросійськими соціалістами, щоб зіграти проти Плахотнюка, прийшовши до влади, зачистила політичні кола, як від людей демократів, так і від команди Додона.

Колишній президент Молдови Ігор Додон та колишній прем’єр-міністр Молдови й нинішній президент Майя Санду

фото: Nokta

Отже, хто з «колишніх важковаговиків» може спробувати пройти кастинг «єдиного кандидата» від блоку «Побєда»?

Іон Кіку

фото: reuters.com

Іон Кіку , колишній прем’єр-міністр в уряді демократів. Наразі Кіку очолює «Партію розвитку і об’єднання Молдови», яка маскується під проєвропейську, але насправді саботує проєвропейський рух. Кіку палає ненавистю до України: виправдовував воєнні злочини Росії у Маріуполі, але після звільнення територій українськими військами у 2022 році почав вести себе стриманіше.

Кіку розпинається за «нейтралітет» Молдови й виступає проти референдуму за вступ в ЄС, який відбудеться одночасно з президентською кампанією. Наративи Кіку цілком вкладаються у заявлений рух блоку «Побєда» на зближення з РФ. Партія Кіку намагається видати себе за «центристську», але замовчування агресії РФ, саботування референдуму за ЄС та просування «нейтралітету» видають в ньому проросійську маріонетку.

Ренато Усатий

фото з відкритих джерел

Ренато Усатий , колишній мер міста Бельци на півночі Молдови, яке вважається російськомовним оплотом, лідер політсили «Наша партія». Усатий має репутацію проросійського політика, але у 2020 році саме його підтримка була одним із вирішальних факторів перемоги Майї Санду на президентських виборах, що дає підстави вважати, що Усатий принаймні є договороздатним для нинішньої влади. Та й на останній місцевій кампанії, коли кандидат від партії «Шор» був знятий за рішенням суду, владою були створені сприятливі умови для обрання мером кандидата саме від партії Усатого.

Риторика цього політика залишається непередбачуваною: після перемоги у Бєльцях кандидата від його партії, Усатий зізвав пресконференцію, на якій розкритикував російську владу й публічно звернувся до Путіна з проханням позбавити його громадянства РФ. Однак, гарантій, що це не була чергова постановка, немає. Загалом Усатий критикує партію Санду й обстоює референдум з проведення дострокових парламентських виборів. При цьому, Усатий послідовний в одному – у саботажі проєвропейського курсу країни.

«Діва»

Ще одну претендентку варто розглянути окремо.

Російські ЗМІ, пишучи про шорівський зʼїзд відзначають, що російський співак-путініст Філіп Кіркоров символічно заспівав пісню «Віва Вікторія» на честь новоствореного блоку. Насправді Кіркоров заспівав дві пісні: другою була композиція «Діва» і саме вона видається символічнішою.

скріншот сайту «Московскій Комсомолєц»

Попри те, що нинішня «діва» Гагаузії Євгенія Гуцул замолода для того, аби йти у президенти, попередня башкан Ірина Влах цілком підходить для такої ролі. Вона вже розгорнула бурхливу політичну діяльність, яка цілком вкладається у концепцію Кремля. До того поява Філіпа Кіркорова у молдовській політиці – це точний індикатор підтримки Кремлем. Кіркоров встиг поагітувати і за Додона, і за Шора, і за Гуцул, тож жарти жартами, а такі пісенні посвяти у молдавському політикумі варто брати до уваги.

Ігор Додон та Філіп Кіркоров, 2018 рік

Фото: президентура Республіки Молдова

Отже, про Ірину Влах. Щоб українському читачеві уявити, з чим молдовські виборці можуть мати справу, варто згадати одіозного мера Слов'янська Нелю Штепу, яка фактично підтримала захоплення державних будівель російськими бойовиками і яку звинувачували у пособництві проведенню незаконного референдуму під час окупації міста. У 2017-му її відпустили з-під арешту і врешті вона ще й засудила Україну в ЄСПЧ.

Цікаво, що Влах теж знається на таких справах. Коли з подачі Москви у 2014 році був проведений у Гагаузії референдум за «незалежність» у разі втрати Молдовою державності, Влах ще не була башканом, але була депутаткою парламенту від Партії комуністів й активно виступала на мітингах у підтримку референдуму. Це все відбувалося на тлі окупації росіянами Криму.

До слова, «шорівці» саме так трактують рух країни в ЄС – як «втрату державності», а Гуцул вже неодноразово заявляла про намір Гагаузії «від’єднатися» від Молдови.

Влах керувала Гагаузією два терміни, при різних владах, і теж у своїх політичних кампаніях покладалася на фотографії з Путіним та депутатами від «Єдіной Росії». При цьому, з іншого боку, вона умудрялася видавати себе за «проєвропейську» діячку.

Ірина Влах під час виборів башкана Гагаузії у 2015 році

У листопаді минулого року Влах заснувала проєкт «Платформа Молдова». «Я за європейську Молдову, де не закривають телеканали і вільно критикують владу. Я за нейтральну європейську Молдову, яка захищає свої інтереси і не дозволяє себе використовувати в боротьбі з кимось», – заявила вона.

При цьому політикиня, яка не бачить суперечностей між тим, аби агітувати і за Росію, і за Європу, закликала провести референдум за нейтралітет. Тобто вона фактично блокує кампанію з голосування за вступ ЄС, виконує ту задачу, яку окреслив у Москві Ілан Шор. Тож її «європейськість» – фікція з прицілом на специфічну аудиторію, яка або ще не визначилися, або критикує Санду за спробу використати європейський плебісцит для консолідації свого електорату.

Вороги Майї

Отож, претенденти на роль «єдиного кандидата» можуть бути і проросійськими, і навіть псевдоєвропейськими, головне – кандидат Москви повинен експлуатувати тези про «небезпеку втягування Молдови в війну», «нейтралітет» й уникати осуду Росії за агресію проти України. Все інше – вільний креатив кандидатів і «експромт у рамках відбіркового конкурсу».

Найбільша щира персональна ненависть до Майї Санду є у ще одного потенційного кандидата. Мова про Олександра Стояногла.

На початку каденції президентки Санду трапився скандал з арештом цього діяча, який тоді обіймав високу посаду генерального прокурора.

Читайте також: Майя Санду розбушувалась. Чим обернеться арешт генпрокурора для Молдови?

Сам Стояногло родом з автономного округу Гагаузія. Він був призначений на посаду генпрокурора у 2019 році, пройшовши конкурсний відбір, що проводився вперше. Санду, яка тоді очолювала коаліційний уряд, відразу була проти призначення й поплатилася за це посадою.

У 2009-2010 та 2010-2014 рр. Стояногло був депутатом парламенту від Демократичної партії Молдови, яка остаточно втратила вплив у 2019 році. У 2015 році Стояногло балотувався на місцевих виборах у Гагаузії як незалежний кандидат. У різний час був віцеспікером молдавського парламенту, керівником комісії з національної безпеки, оборони та громадського порядку, а також очолював групу дружби між парламентом Республіки Молдова та Державною Думою Російської Федерації.

Після його арешту у 2021 році у Гагаузії пройшли демонстрації на його підтримку. Сам Стояногло своєю чергою маніпулював своїм походженням у відповідь на критику влади, пояснюючи бажання його звільнити спробою дискримінації за етнічною ознакою, підкидуючи таким чином гагаузам емоцій, що таки загострило ситуацію в автономії.

Найцікавіше, що окрім зв'язків із соціалістами, Стояногла звинувачують у тому, що саме завдяки йому на волі опинився бізнесмен В'ячеслав Платон – один із ключових фігурантів справи про фінансові махінації у молдовських банках, відомої як «Крадіжка мільярда». Стояногло також назвав вирок Шору незаконним і фактично за нього вступився.

Минулого року Стояногло виграв справу проти Молдови у ЄСПЛ на рахунок свого звільнення, яке Суд визнав незаконним.

Колишній Генеральний прокурор Молдови Олександр Стояногло

Молдавани завжди між собою домовляться

Українській стороні варто в цій історії пам’ятати: «геополітичні» гойдалки є традиційним контекстом для виборів у Молдові. Тамтешні політичні еліти (навіть проросійські) добре знають, маючи на своїй території заморожений конфлікт і російську військову присутність, чим є Росія.

Молдова також добре знає, що таке Румунія, яка не приймає й ніколи не прийме молдовської ідентичності, але з якою себе ідентифікує добрячий відсоток населення. Так само у Молдові добре розуміють, що Україна також буде орієнтуватися на свій інтерес.

Молдовські політичні реалії у свої сутності дуже цілісні. Це лише з боку може здатися, що всі вони «лебідь, рак і щука» і тягнуть в різні боки. Насправді молдавани завжди домовляться між собою, а геополітичний шпагат якраз стає пасткою для партнерів, які приїздять у Кишинів з розумними обличчями «робити політику».

Звісно, у сучасних реаліях Україна повинна мати чітке бачення ситуації у сусідніх країнах, особливо у Молдові, яка в багатьох питаннях хоч і відмовчалася, але багато в чому й сприяла Україні у протидії російській агресії. І подальша підтримка Кишинева є дуже важливою.

Підтримка одного кандидата було б помилкою, тож Києву варто уважно придивлятися до так званих історичних політичних кіл, які трансформуються, змінюють назви, але є «інституційними», пристосовуючись до складних реалій.

Маріанна Присяжнюк, «Главком»

Читайте також:

• Звільнення Придністров’я. Погані новини
• «Реконструкція Побєди». Новий план Путіна для Молдови