«Мені сподобалося катувати» – на Берлінському кінофестивалі показали фільм з перехопленими розмовами російських фашистів.

Найкраща відповідь на всю москвинську пропаганду. Це не художній фільм з вигадками сценариста, не документальний фільм з закадровим голосом і підсунутими готовими висновками, це пряма мова російський вбивць. Трагізму додає той факт, що на тому кінці зв’язку російським фашистам відповідають їхні матері і дружини, які підтримують своїх виродків у катуваннях та мородерстві домівок вбитих українців і хвалять за “хозяйствєнность”. Дякуємо українським, канадським і французським продюсерам, які створили цю стрічку.

Джерело: Мrpl.city

На Берлінському міжнародному кінофестивалі, відомому як Берлінале, відбулася світова прем’єра стрічки Intercepted української режисерки Оксани Карпович. Документальний фільм повністю побудований на перехоплених телефонних розмовах російських військових зі своїми сім’ями.
У них росіяни розповідають матерям та дружинам, що їм подобається катувати цивільних, хизуються награбованим майном та згадують про вбивства жінок та дітей. Розмови окупантів подаються без коментарів – висновки глядачі можуть зробити самостійно.

«Хочу, щоб фільм побачили росіяни»

Стрічку спільно створили Україна, Канада та Франція. Українським копродюсером виступила компанія «Мун Мен», а продюсерками – Дар’я Бассель та Ольга Бесхмельниціна.
Протягом усього фільму подаються розмови росіян, тим часом на екрані глядачі бачать кадри зруйнованих українських міст та сіл на Харківщині, Київщині, Миколаївщині та Донеччині. Зйомки тривали влітку та восени 2022 року, а також влітку 2023-го. «Я дуже хочу, щоб цей фільм побачила світова спільнота, і насамперед росіяни. Ми зробили їм велику послугу, створивши портрет, який вони б про себе нізащо не зробили. Моя мета з цим фільмом доволі проста — коли злочинці вже сидітимуть за ґратами, а це неодмінно станеться, я хочу, щоб кожне їхнє слово, кожен лінгвістичний зворот залишався в історії. Це яскравий текст для вивчення фашизації суспільства і дегуманізації окремої людини», — зазначила режисерка Оксана Карпович.

Розповіді про вбивства і тортури

У розмовах з матерями і дружинами російські військові не соромляться розповідати про свої злочини. В них вбивства мирних мешканців, пограбування і катування стають буденними речами. Найстрашніше для глядачів – те, як росіянки підтримують дії своїх чоловіків.
«Мам, мне так понравилось пытать! Я ⁠тебе ⁠могу рассказать, про какие пытки я узнал и в каких ⁠участвовал», – говорить російський військовий телефоном. Його мати, що зараз перебуває в мирному російському місті, відповідає: «Сынок, это нормально. Я бы, если ⁠бы туда попала, тоже ловила бы кайф, а как иначе?». Інший російський солдат розповідає, що навіть не «озлобився», просто вбиває «нациків». Наприклад, нещодавно вбив жінку з двома дітьми. «Вчера идем, нам навстречу женщина с двумя детьми — ну мы их и положили. Да, мне их не жалко. Это их выбор. Могли бы уехать, как остальные», – говорить він родичам. У відповідь чутно: «Правильно, не жалей их. Бей. Они нам враги». Крім того, матері та дружини цікавляться, чи бачили їхні «визволителі» бази НАТО, які нібито в Україні знаходяться на кожному кроці та дивуються, чому українці «так добре живуть». На війні російські сім’ї також не проти нажитися – разом з військовими вони обговорюють, які речі варто красти з будинків, які поспіхом залишали українці. «Я тебе и детям столько шмоток привезу — мы тут в квартире сейчас, они все бросили, убежали. Спортивная такая семья — одних кроссовок десять пар, и все фирменные. Я все собрал, в рюкзак запихнул. Ребята грузовиками вывозят, а у меня нет грузовика», – говорить окупант. Йому відповідають, що він «хороший, хозяйственный», все в дім приносить. «Кстати, Софье в этом году в школу – может, где-нибудь компьютер заберешь?», – додає жінка. Після світової прем’єри фільм також обіцяють показати в Україні.